21.09.2022 Справа №607/7371/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , у м. Тернополі в залі суду під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12022211040000666, на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на два місяці.
У поданому клопотанні зазначено: «24.02.2022 Верховною радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Проте, ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки та права як громадянина України, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання,тобто діючи з прямим умислом,свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти власності в умовах воєнного стану за наступних обставин.
13 березня 2022 року, близько 10 години 48 хвилин, у ОСОБА_5 , який перебував по АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, 13 березня 2022 року, близько 10 години 48 хвилин, перебуваючи по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , діючи спільно із ОСОБА_7 , за попередньою змовою, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, таємно, шляхом вільного доступу із коридору загального користування, між 1 та 2 поверхом у під'їзді №6 вищевказаного будинку, викрали велосипед торгової марки «Comanche», моделі «Indigo» світло-зеленого (салатового) кольору, вартістю 3677,00 гривень, а також велосипед торгової марки «TREK», моделі «Skye» світло-зеленого (салатового) кольору вартістю 7382,40 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_8 .
В подальшому, із викраденим майном ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 безперешкодно покинули місце злочину, в результаті чого спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 11159,40 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 31 травня 2022 року, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 23:59 год. 12 червня 2022 року.
В подальшому строк запобіжного заходу продовжено до 26 липня 2022 року.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що заявлені ризики не зменшились, а саме, ОСОБА_5 може:
1.Переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 було оголошено в розшук, у зв'язку із тим, що останній не з'являвся до слідчого, прокурора та суду, для проведення слідчих (розшукових) дій, з метою швидкого, об'єктивного, та повного досудового рослідування, що таким чином може створити передумови для уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за злочин у пред'явленій йому підозрі.
2.Вчинити інший кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що відповідно до статистичних баз даних поліції, ОСОБА_5 неодноразово вчиняв злочини (2 обвинувальні акти слухаються у судах) так, перебуваючи на волі наявна велика ймовірність, що ОСОБА_5 не відмовиться від злочинної діяльності та продовжить вчиняти інші злочини.».
В судовому засіданні прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання підтримали в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 заперечила з приводу задоволення клопотання, оскільки вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена та відсутні ризики, які вказані у клопотанні прокурора, просила обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи захисника.
Ознайомившись із клопотанням сторони обвинувачення, наявними матеріалами судового провадження, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану. Однак суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2022 року ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 22 вересня 2022 року.
Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальше його продовження щодо ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду не зменшились та продовжують існувати зокрема:
ОСОБА_5 може:
1.Переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 було оголошено в розшук, у зв'язку із тим, що останній не з'являвся до слідчого, прокурора та суду, для проведення слідчих (розшукових) дій, з метою швидкого, об'єктивного, та повного досудового рослідування, що таким чином може створити передумови для уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за злочин у пред'явленій йому підозрі.
Також суд враховує ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку суду, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
2. Вчинити інший кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що відповідно до статистичних баз даних поліції, ОСОБА_5 неодноразово вчиняв злочини (2 обвинувальні акти слухаються у судах) так, перебуваючи на волі наявна велика ймовірність, що ОСОБА_5 не відмовиться від злочинної діяльності та продовжить вчиняти інші злочини».
ЄСПЛ через призму рішень зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому, суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав, для продовження строку тримання під вартою та обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів існування інших обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду також не надано, тому клопотання обвинуваченого та його захисника про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.
Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведене прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов'язків.
Суд оцінюючи всі докази у їх сукупності вважає, що у даному випадку реальне існування ризиків, які не є абстрактними та ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, оскільки він своїми умисними злочинними діями завдав матеріальної шкоди потерпілим, порушивши право приватної власності.
Разом з тим суд вважає, що продовження строку застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі “Летельє проти Франції" особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 стану здоров'я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв'язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м'яких не буде здатен запобігти існуючим ризикам.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, 8, 22, 94, 177, 178, 182, 183, 198, 315 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_5 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 20 листопада 2022 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали закінчується 20 листопада 2022 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити сторонам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддяОСОБА_1