Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 545/1161/20
провадження № 61-9426св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року в складі судді Гальченко О. О. і постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О. та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача як спадкоємця ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 539 548 грн.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що 28 вересня 2010 року уклав з ОСОБА_3 усний договір позики грошових коштів, за умовами якої позикодавець передав, а позичальниця отримала в борг грошові кошти в сумі 20 000 доларів США.
Цього ж дня, 28 вересня 2010 року, для підтвердження договірних домовленостей позичальниця на випадок смерті склала заповіт, яким належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,74 га, що знаходиться на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, заповіла на його ім'я. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Т. В. за реєстровим № 2823.
Одночасно ОСОБА_3 видала на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила бути її представником з питань, пов'язаних з користуванням і володінням вищевказаною земельною ділянкою.
10 жовтня 2019 року він направив засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_3 лист з вимогою повернення отриманих у борг коштів, який повернувся на його адресу із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
В подальшому ним було встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт на його ім'я скасовано, а спадкоємцем її майна є ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року (розпискою) у сумі, еквівалентній на день подання позову 20 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 539 548 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Відповідач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 та до складу спадщини яку вона прийняла, входять не лише права, а й обов'язки, які належали спадкодавцю за життя. Зобов'язання за договором позики не є такими, що нерозривно пов'язані з особою боржника.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року змінено, зменшено суму основного боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року у сумі, еквівалентній на день подання позову, з 20 000 доларів США до 6 143, 70 доларів США, згідно офіційного курсу НБУ з 539 548 грн до 165 740, 97 грн. Змінено розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що загальна вартість майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину після померлої ОСОБА_3 , становить 165 740, 97 грн, тому відповідно до статті 1282 ЦК України вона як єдина спадкоємиця зобов'язана задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вартість одержаної у спадщину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 4, 7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, не враховується при визначенні суми боргу, що підлягає стягненню на користь позивача, оскільки він не надав докази на підтвердження вартості цієї земельної ділянки на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 та від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що апеляційний суд при визначенні вартості успадкованого відповідачем майна після смерті ОСОБА_3 не врахував вартість земельної ділянки за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада (за межами населеного пункту) площею 4, 7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, належної ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Вартість іншого успадкованого ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 нерухомого майна була визначена без врахування курсової різниці, як на момент подання позову, так і на момент отримання його у спадок.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15, від 24 лютого 2016 року в справі № 6-50цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2018 року у справі № 205/6410/16ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18, від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18, від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц (провадження № 61-8438св18), від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 352/1068/15-ц, від 30 серпня 2019 року у справі № 592/9827/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 562/2627/18, від 04 лютого 2021 року у справі №587/381/15-ц (провадження № 61-3826св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що розписка, відповідно до якої ОСОБА_3 отримала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти, не містить ідентифікуючих даних позичальника. Підпис в заповіті від 28 вересня 2010 року, довіреності від 28 вересня 2010 року не відповідає підпису у розписці.
За своєю природою розписка не є договором позики, оскільки була видана з метою приховування договору купівлі-продажу земельної ділянки (паю).
ОСОБА_1 повинен був пред'явити свої вимоги до неї як спадкоємця ОСОБА_3 протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, оскільки він був обізнаний про її смерть ще у 2013 році.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області.
14 липня 2021 року справа № 545/1161/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просила залишити її без задоволення.
ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до розписки від 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 20 000 доларів США.
28 вересня 2010 року приватний нотаріус Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т. В. посвідчила заповіт за реєстровим № 2823, за яким ОСОБА_3 заповіла належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 4, 74 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, що знаходиться на території Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, заповіла ОСОБА_1 .
Цього ж дня приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т. В. посвідчено довіреність, якою ОСОБА_3 уповноважила позивача бути її представником з питань, пов'язаних з користуванням і володінням належною їй вищевказаною земельною ділянкою.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань з повернення позики 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив на її адресу лист з вимогою про повернення боргу, який повернутий без вручення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
На письмове звернення представника ОСОБА_1 виконавчий комітет Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області листом № 888 від 12 грудня 2019 року повідомив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно Витягу зі Спадкового реєстру спадкова справа на ім'я ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена 25 липня 2013 року приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Шубою А. Ф.
04 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Шубу А. Ф. з претензією кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, у якій просив включити його кредиторські вимоги до спадкової маси та повідомити інших спадкоємців про наявність заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 перед ним як кредитором у розмірі 20 000 доларів США.
Постановою приватного нотаріуса Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Шуби А.Ф. від 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 у зв'язку зі скасуванням заповіту на ім'я ОСОБА_1 новим заповітом, складеним ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 25 липня 2013 року відкрито спадкову справу № 108/2013 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2. , спадкоємиці за заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області 25 січня 2011 року за реєстровим № 5, згідно якого усе належне ОСОБА_3 майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право, вона заповідає онуці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 наступне нерухоме майно:
житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада, призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 4,7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0018;
житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада (за межами населеного пункту), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4, 7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті 1281 Кодексу).
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 21 серпня 2019 року в справі № 320/6489/16-ц (провадження № 61-19229св18), від 21 жовтня 2020 року в справі № 212/5525/16-ц (провадження № 61-20174св19).
Встановивши, що ОСОБА_3 отримала в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 28 вересня 2010 року, які за життя не повернула, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 дізнався про смерть боржника 12 грудня 2019 року та 04 лютого 2020 року звернувся з претензією кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, тобто в обумовлений вказаною статтею строк, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення зі спадкоємця позичальника грошових коштів за договором позики.
Зменшуючи розмір суми боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно виходив з вартості успадкованих нею житлових будинків на АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки з кадастровим номером 5321683400:00:011:0018, зазначеної у свідоцтвах про право на спадщину, загальною вартістю 165 740, 97 грн.
Разом з тим, судом при визначенні суми боргу помилково не було враховано вартість набутої ОСОБА_2 у спадщину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Карлівський район, Максимівська сільська рада (за межами населеного пункту), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4, 7445 га, кадастровий номер 5321683400:00:011:0019, у розмірі 47 148, 91 грн, зазначену у свідоцтві про право на спадщину.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Позивач доказів на спростування вартості вказаної нерухомості, зазначеної у свідоцтвах про право на спадщину за заповітом, до суду не надав, з клопотанням про призначення судової оціночної експертизи не звертався.
Таким чином, з ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума боргу за договором позики у розмірі 7 893, 58 доларів США, що еквівалентно 212 889, 88 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене касаційні скарги слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду змінити в частині визначення розміру боргу за договором позики, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року змінити в частині визначення суми основного боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики від 28 вересня 2010 року у розмірі 7 893, 58 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позову становить 212 889, 88 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов