Номер провадження: 22-ц/813/6084/22
Справа № 522/10261/19
Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.
Доповідач Комлева О. С.
28.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021року, постановленого під головуванням судді Єршової Л.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна про визнання зобов'язання за договором іпотеки припиненим та скасування записів про державну реєстрацію прав та обтяжень,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (далі ТОВ «Ісагіс», публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі ПАТ «Фідобанк»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. про визнання зобов'язання за договором іпотеки припиненим та скасування записів про державну реєстрацію прав та обтяжень, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати припиненим зобов'язання за договором іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- припинити обтяження нерухомого майна іпотекою;
- зняти заборону відчуження нерухомого майна;
- стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 30 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «СЕБ Банк» був укладений кредитний договір № 1708, відповідно до якого ВАТ «СЕБ Банк» надає позичальнику кредит в розмірі 150 000 доларів США на ремонт квартири на умовах, обумовлених в кредитному договорі.
В той же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 уклав з ВАТ «СЕБ Банк» договір іпотеки, відповідно до якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Листом від 22 травня 2019 року, підписаним від імені ТОВ «Ісагіс» та ПАТ «Фідобанк», позивач був повідомлений про укладення між ними договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким ПАТ «Фідобанк» відступив на користь ТОВ «Ісагіс» шляхом продажу право вимоги за кредитним договором № 1708 від 30 липня 2008 року, договором іпотеки від 30 липня 2008 року.
У вищевказаному листі зазначено, що з 22.05.2019 року новим кредитором за кредитним договором є ТОВ «Ісагіс», тому починаючи з 22.05.2019 року усі платежі за вказаними вище договорами необхідно здійснювати на банківський рахунок нового кредитора. Згідно додатку № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.05.2019 сума заборгованості за кредитним договором № 1708 від 30 липня 2008 року становить 168 857 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитними коштами, 13 911 грн. 75 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 16 363 грн. 69 коп. - розрахована пеня. Загальна сума заборгованості становить 199133 грн. 04 коп.
30.05.2019 року позивач платіжним дорученням № 3828004555 перерахував на користь ТОВ «Ісагіс» суму у розмірі 129133 грн. 01.06.2019 платіжним дорученням № 3835213825 позивач перерахував суму у розмірі 70000,04 грн. Зазначені платежі здійснені на користь ТОВ «Ісагіс». Таким чином, станом на 01.06.2019 року позивач виконав всі свої обов'язки за кредитним договором, а саме погасив заборгованість в сумі 199133 грн. 04 коп.
Листом від 01.06.2019 року позивач повідомив ТОВ «Ісагіс» про повне погашення заборгованості за кредитним договором № 1708 від 30 липня 2008 року та припинення іпотеки в зв'язку з припиненням основного зобов'язання, а також просив вжити заходи до зняття обтяжень з нерухомого майна, що було предметом іпотеки. Незважаючи на це, обтяження з нерухомого майна зняті не були, у зв'язку з чим позивач вважає свої права порушеними.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за договором іпотеки від 30.07.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 8193, та договором про внесення змін № 1 до договору іпотеки б/н від 30.07.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 4868, предметом іпотеки якого є однокімнатна квартира, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 7250468, номер запису про право власності: 3312 в книзі: 532-пр-115.
Припинено обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек про припинення іпотеки однокімнатної квартири, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 7250468, номер запису про право власності: 3312 в книзі: 532-пр-115, що виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8193 та договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки б/н від 30.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4868.
Знята заборона відчуження нерухомого майна шляхом виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження однокімнатної квартири, загальною площею 43,1 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 7250468, номер запису про право власності: 3312 в книзі: 532-пр-115, що внесений на підставі договору іпотеки від 30.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 8193 та договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки б/н від 30.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4868.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з заочним рішенням суду,ТОВ «Ісагіс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення,посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення, позбавив апелянта доступу до суду та права бути вислуханим. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умови кредитування позивача були змінені та з 13.09.2012 року діяли інші процентні ставки, які призвели до збільшення заборгованості позивача. Суд безпідставно взяв до уваги додаток № 1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, оскільки він є нікчемним та не може використовуватися в якості підтвердження точної суми заборгованості. Також вважає, що сума стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг не відповідає критерію реальності таких витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Віданова О.В., представник ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, рішення суду є законним та обґрунтованим на підставі з'ясованих обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи про призначене судове засідання на 28 вересня 2022 року були сповіщені.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. просила розгляд справи здійснювати за її відсутності (а.с. 210 т. 1).
Від адвоката Хаджи І.Д., представника ТОВ «Ісагіс» до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з запровадженням на території України воєнного стану (а.с. 157-158, зв.б. т. 2).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
ТОВ «Ісагіс» про призначене судове засідання на 28 вересня 2022 року було сповіщено належним чином,шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, яка зазначена директором ТОВ «Ісагіс» - Ісмагіловим А.Ю. в апеляційній скарзі ще 29.06.2022 року (а.с. 101-106, 133 т. 2).
Проте, з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції представник ТОВ «Ісагіс» до суду не звертався.
Більш того Хаджи І.Д., представнику ТОВ «Ісагіс» було запропоновано приєднатися до відеоконференції, яка проводиться за клопотанням представника позивача, на що ОСОБА_2 відмовилась, посилаючись на подане клопотання про відкладення розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Ісагіс».
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Віданової О.В. представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 26 серпня 2004 року та підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4596705 від 31.08.2004 року, реєстраційний номер майна: 7250468, номер запису: 3312 в книзі 532пр-115.
30 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «СЕБ Банк» було укладено кредитний договір № 1708, відповідно до якого ВАТ «СЕБ Банк» надає позичальнику кредит в розмірі 150000,00 доларів США на ремонт квартири на умовах, обумовлених в кредитному договорі. В той же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 уклав з ВАТ «СЕБ Банк» договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку зазначену вище квартиру. 13 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «СЕБ Банк», було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору №1708 від 30.07.2008 року та договір про внесення змін № 1 до Договору іпотеки б/н від 30.07.2008 року.
Листом від 22 травня 2019 року, підписаним від імені ТОВ «Ісагіс» та ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_1 було повідомлено про укладення 22 травня 2019 року договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким ПАТ «Фідобанк» відступив на користь ТОВ «Ісагіс» шляхом продажу право вимоги за кредитним договором № 1708 від 30 липня 2008 року, договором іпотеки від 30 липня 2008 року. У вищевказаному листі зазначено, що з 22.05.2019 року новим кредитором за кредитним договором є ТОВ «Ісагіс», тому починаючи з 22.05.2019 року усі платежі за вказаними вище договорами необхідно здійснювати на банківський рахунок нового кредитора: р/р НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» МФО 334851.
Згідно з п. 2.1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.05.2019 року передбачено, що ПАТ «Фідобанк» відступає шляхом продажу ТОВ «Ісагіс» у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги до позичальників та/або іпотекодавців, зазначених у додатку № 1 до договору, за кредитними договорами та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, відповідно до реєстру у додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.2.1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.05.2019, новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1 до договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією (якщо така видавалась). Розмір прав вимог, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.05.2019 сума заборгованості за кредитним договором № 1708 від 30 липня 2008 року становить 168857 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитними коштами, 13911 грн. 75 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 16363 грн. 69 коп. - розрахована пеня. Загальна сума заборгованості становить 199133 грн. 04 коп.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 та є предметом іпотеки, іпотекодержатель ТОВ «Ісагіс», підстава виникнення іпотеки - договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 30.07.2008 року. Також на об'єкт накладено обтяження у вигляді заборони відчуження на підставі договору іпотеки від 30.07.2028 року.
30.05.2019 року ОСОБА_1 платіжним дорученням № 3828004555 перерахував на користь ТОВ «Ісагіс» суму у розмірі 129133 грн. 00 коп.
Крім того, 01.06.2019 платіжним дорученням № 3835213825 ОСОБА_1 перерахував суму у розмірі 70000,04 грн.
Зазначені платежі здійснені на користь ТОВ «Ісагіс» на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» МФО 334851. Листом від 01.06.2019 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Ісагіс» про повне погашення заборгованості за кредитним договором № 1708 від 30 липня 2008 року, припинення іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, а також та просив вжити заходи до зняття обтяження з нерухомого майна, що було предметом іпотеки.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання зобов'язання за договором іпотеки припиненим та скасування записів про державну реєстрацію прав та обтяжень, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 593 ЦК України іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п. 4.1 договору іпотеки від 30 липня 2008 року, договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем умов Кредитного договору.
Згідно з пунктом 8.3 кредитного договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Положеннями статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судом вірно встановлено, що загальна сума заборгованості позивача за кредитним договором № 1708 від 30.07.2008 року на день здійснення розрахунку становила 199133 грн. 04 коп., а також, що платіжним дорученням № 3828004555 від 30.05.2019 року та платіжним дорученням № 3835213825 від 01.06.2019 року позивач здійснив погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором в повному обсязі, тобто основне зобов'язання за кредитним договором припинено виконанням, проведеним належним чином.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання позивача за договором іпотеки від 30.07.2008 року та договором про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 30.07.2008 року є припиненими у зв'язку з повним виконанням 01 червня 2019 року основного зобов'язання за кредитним договором № 1708 від 30.07.2008 року, а тому висновки суду про те, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, а обтяження у вигляді заборони відчуження об'єкту нерухомого майна, накладене на підставі договору іпотеки, підлягає скасуванню є вірними.
З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , визнавши припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за договором іпотеки та договором про внесення змін № 1 до договору іпотеки; припинивши обтяження нерухомого майна іпотекою та знявши заборону відчуження нерухомого майна.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Ісагіс» про те, що суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення, позбавив апелянта доступу до суду та права бути вислуханим є безпідставними, оскільки представник ТОВ «Ісагіс» був обізнаний про те, що в провадженні суду перебуває на розгляді зазначена справа, що підтверджується судовими повістками, а також поданням ТОВ «Ісагіс» апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження, яка була розглянута апеляційним судом 05.03.2020 року (а.с. 109,112, 184 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що представники ТОВ «Ісагіс» своїми процесуальними правами бути присутнім у судових засіданням з наданням пояснень не скористалися та в судові засідання не з'являвся, при цьому не неодноразово подавали до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 207, 212-213, 226-227, 238-240 т. 1, а.с. 1-7, 35-37, 43-44, т.2).
Доводи про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умови кредитування позивача були змінені та з 13.09.2012 року діяли інші процентні ставки, які призвели до збільшення заборгованості позивача не відповідають дійсним обставинам у відповідності до матеріалів справи, колегія суддів вважає необґрунтованими з тих підстав, що за додатковим договором № 3 від 13.09.2012 року до кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 має остаточну суму боргу в розмірі 74610 доларів США, який становить 608 -074 грн. 11 коп. (а.с. 39 т. 1).
За договором відступлення 22 травня 2019 року ПАТ «Фідобанк» відступив на користь ТОВ «Ісагіс» права вимоги до боржника за кредитним договором № 1708 від 30.07.2008 року з додатками. Відповідно до реєстру до цього договору заборгованість встановлена 182 769, 35 грн. та 16363, 69 грн. - пеня (а.с. 68 т. 1).
Доводи про те, що суд безпідставно взяв до уваги додаток № 1 до договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, оскільки він є нікчемним та не може використовуватися в якості підтвердження точної суми заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будь яких доказів на спростування відповідачем надано не було.
Доводи про те, що сума стягнутих витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг не відповідає критері ю реальності таких витрат є безпідставними, оскільки представником позивача на підтвердження понесених позивачем судових витрат до суду були надані всі належні докази, а апелянтом не ставилось питання про зменшення стягнення витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра