Номер провадження: 22-ц/813/8075/22
Справа № 522/7006/22
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т.Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
29.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Субботіної Людмили Валентинівни на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року про відмову у поверненні судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, -
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.
За поданий позов 09.06.2022 року було сплачено судовий збір двома квитанціями по 496,20 грн.на загальну суму 992,40 грн. (а.с.09).
В цих квитанціях платником судового збору зазначений представник позивача ОСОБА_3 , а в призначенні платежу вказано, що судовий збір сплачується за позовом ОСОБА_1 та вказано його ідентифікаційний номер.
Вважаючи, що судовий збір повинен сплачуватися виключно позивачем, а не його представниками, суд 01.07.2022 року з цих та інших підстав залишив позов без руху.
21.07.2022 року до суду звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Субботіна Людмила Валентинівна із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого представником за квитанціями, які судом не прийняті.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 про повернення судового збору відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Субботіна Людмила Валентинівна подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року скасувати та повернути адвокату судовий збір, сплачений на рахунок суду за квитанціями від 09.06.2022 року на загальну суму 992,40, які суд не прийняв, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст.379 ЦПК україни підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у поверненні судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» не передбачено повернення помилково сплаченого судового збору за ухвалою суду.
Однак, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та суперечать нормам ЗУ «Про судовий збір».
Так, за нормою ч.1 ст..7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Тому висновки суду, що даним законом не встановлено порядку повернення судового збору на підставі ухвали суду є помилковими.
Матеріалами справи встановлено, що представник ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , сплатила на рахунок Приморського районного суду м.Одеси судовий збір двома квитанціями по 496,20 грн. на загальну суму 992,40 грн. за подачу позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.
Судовий збір зарахований до державного бюджету України, що підтверджується відповідними довідками (а.с.14-15),
Вказана справа зареєстрована судом та передана на розгляд судді.
Однак, суддя вважала, що судовий збір на рахунок суду має сплачувати не представник, а безпосередньо сторона по справі, тобто позивач.
Вказане було підставою для залишення позову без руху.
Представник сплатила судовий збір в межах цивільної справи № 522/7006/22 та на рахунок Приморського районного суду м.Одеси.
В порядку усунення недоліків позовної заяви позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини та сплатив при цьому вже від свого імені судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Таким чином, взагалі за подання позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини було сплачено 1 984 грн. 80 коп., з яких 992 грн. 40 коп. - позивачем ОСОБА_1 та 992 грн. 40 коп. його представником адвокатом Субботіною Л.В.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.09.2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Субботіної Людмили Валентинівни - задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року про повернення позовної заяви - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Апеляційний суд набув висновку, що викладення резолютивної (прохальної) частини позову «усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини» по суті можна вважати однією вимогою немайнового характеру і тому оплаті підлягав судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 992,40 грн.
Встановивши, що фактично відбулась оплата за дві позовні вимоги немайного характеру в загальній сумі 1 984 грн. 80 коп., з яких 992,40 грн. оплачено самим позивачем в порядку виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху і 992 грн. 40 коп. - представником позивача адвокатом Субботіною Л.В. за двома квитанціями від 09.06.2022 року по 496,20 грн. кожна в порядку наданих їй повноважень за договором про надання правової допомоги, апеляційний суд вважав, що у районного суду не було підстав для повернення позовної заяви.
При цьому апеляційний суд також виходив з того, що адвокат Субботіна Л.В. не була обмежена у повноваженнях, пов'язаних з підготовкою позовної заяви та подання її до суду, в тому числі і щодо оплати судового збору, який в силу закону обов'язковим при поданні позову до суду (крім випадків передбачених у законі).
За нормою ч.1 п.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
При таких обставинах, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Субботіна Л.В. внесла судовий збір у більшому розмірі ніж вимагається Законом України «Про судовий збір» на 992 грн. 40 коп. за двома квитанціями від 09.06.2022 року по 496,20 грн. кожна.
Суд першої інстанції даних обставин не врахував і прийшов до помилкового висновку про відмову у поверненні заявнику судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу скасувати та повернути представнику ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Вище вказане також узгоджується з висновками Великої Палати Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, ч.1 п.6 ст. 374, 379 , 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Субботіної Людмили Валентинівни - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року про відмову у поверненні судового збору - скасувати.
Повернути представнику ОСОБА_1 адвокату Субботіній Людмилі Валентинівні судовий збір, сплачений за двома квитанціями від 09.06.2022 року по 496,20 грн. на загальну суму 992,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 п.2 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29.09.2022 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова