Справа № 138/1803/19
Провадження № 22-ц/801/6/2022
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.
Доповідач:Денишенко Т. О.
28 вересня 2022 рокуСправа № 138/1803/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., особи, яка подала апеля-ційну скаргу, позивачки-відповідачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Зубаня О. О., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового
житлового будинку та земельної ділянки, припинення права спільної
часткової власності на майно,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про виділення в натурі частки нерухомого майна, припинення права спіль-
ної часткової власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 березня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 01 квітня 2021 року, ухвалені у приміщенні суду в м. Могилів-Подільський Вінницької області за головування судді Київської Т. Б., повні тексти яких складені відповідно 22 березня 2021 року та 08 квітня 2021 року,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у Могилів-Подільський міськра-йонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи його наступними обставинами. Позивачка є власницею 11/20 часток житлового будинку та присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . 9/20 часток вказаної садиби належать ОСОБА_2 . Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської Ради народних депу-татів від 25 лютого 1993 року № 58 «Про затвердження актів прийомки та оформлен-ня права власності на домоволодіння у нових частках та виділення будинку зі складу домоволодіння» за будинком сторін у справі закріплена земельна ділянка площею 1000 кв.м. 01 червня 2010 року на підставі рішення 56 сесії 5 скликання Могилів-По-дільської міської ради від 29 січня 2010 року № 979 їм виданий Державний акт серії ЯК № 917273 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будів-ництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 . Сторони у справі самостійно користуються та володіють належними їм частками у спільній частковій власності на нерухоме майно. У спільному користуванні приміщень вони не мають. Бажаючи виділити своє майно в окремий об'єкт нерухомості, не маючи на це погодження співвласника, ОСОБА_1 просила суд виділити їй у натурі у приватну власність 11/20 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, земельної ділянки по АДРЕСА_2 , припинив-ши право спільної часткової власності на це майно.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , зазначаючи, що вона перешкоджає йому у користуванні спільним двором. Через це він просив суд виділити йому у приватну власність в натурі 9/20 часток жит-лового будинку з господарськими будівлями, спорудами та земельної ділянки з цільо-вим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , припинивши право спільної частко-вої власності.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 березня 2021 року обидва позови сторін у справі задоволені повністю. У порядку розподілу нерухомого майна спільної часткової власності у приватну власність ОСОБА_1 виділено в натурі 11/20 часток, ОСОБА_2 - 9/20 часток приміщень житлового будинку з підвалами та прибудовами по АДРЕСА_2 відповідно до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-буді-вельної, земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи від 30 січня 2020 року № 6886/6887/6888/6889/19-21. Згідно із вказаним варіантом поділу ОСОБА_1 виділено 11/20 часток, позначених на план-схемі зеленим кольором, ОСОБА_2 виділено 9/20 часток, позначених на план-схемі блакитним кольором. У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишений ганок літ. «а1» будинку АДРЕСА_2 , позначений на план-схемі жовтим кольором, який являє собою сходи, є дотичним до стіни будинку, частина якого виділена відповідачу-позивачу, та забезпечує можливість здійснення ОСОБА_2 робіт по догляду, утриманню стіни помешкання. У поряд-ку розподілу спільної часткової власності виділено у натурі у приватну власність ОСОБА_1 11/20 часток, позначених на план-схемі зеленим кольором, а ОСОБА_2 - 9/20 часток, позначених на план-схемі блакитним кольором, земельної ділянки з кадастровим номером 0510400000:00:010:0545 по АДРЕСА_2 відповідно до план-схеми додатку № 2 варіанту № 1 висновку екс-перта за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи від 30 січня 2020 року № 6886/6887/6888/6889/19-21. У спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зали-шена частина садибної земельної ділянки відповідно до додатку № 2 варіанту № 1 висновку експерта, позначена на план-схемі жовтим кольором.
Судом зазначено, що варіант № 1 та додаток № 2 до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-буді-вельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 30 січня 2020 року № 6886/6887/ 6888/6889/19-21 є невід'ємними частинами даного рішення суду.
Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 квітня 2021 року задоволена заява ОСОБА_1 , їй як співвласниці 11/20 часток будинку з прибудовами, виділені наступні приміщення житлового будинку літ. «А», сіней літ. «а», прибудови літ. «а2» та підвалу літ. «А1»: 1-1 коридор ( прибудова літ. «а2» ) площею 6,0 кв.м.; 1-2 кухня ( прибудова літ. «а2» ) площею 6,0 кв.м.; 1-3 житлова ( підвал літ. «А1» ) площею 14,9 кв.м.; 1-4 житлова ( під-вал літ. «А1» ) площею 14,6 кв.м.; 2-1 кухня ( сіни літ. «а» ) площею 7,4 кв.м.; 2-2 коридор ( житловий будинок літ. «А» ) площею 9,0 кв.м.; 2-3 житлова ( житловий будинок літ. «А» ) площею 14,3 кв.м.; 2-4 житлова ( житловий будинок літ. «А» ) площею 15,8 кв.м.; ІІІ веранда ( сіни літ. «а» ); І підвал ( підвал літ. «А1» ), позначені на план-схемі зеленим кольором.
Співвласнику 9/20 часток ОСОБА_2 виділені наступні приміщення житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а3» та підвалу літ. «А2»: 3-1 коридор ( прибудова літ. «а3» ) площею 11,2 кв.м.; 3-2 кухня ( прибудова літ. «а3» ) площею 11,5 кв.м.; 3-3 житлова ( житловий будинок літ. «А» ) площею 14,7 кв.м.; 3-4 житлова ( житловий будинок літ. «А» ) площею 9,4 кв.м.; 3-5 житлова (житловий будинок літ. «А») площею 14,7 кв.м.; підвал ( підвал літ. «А2» ), позначені на план-схемі блакитним кольором.
У порядку розподілу спільної часткової власності виділено у натурі у приватну власність ОСОБА_1 11/20 часток, а ОСОБА_2 9/20 часток господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 відповідно до додатку № 2 варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведе-ної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціноч-но-земельної експертизи № 6886/6887/6888/6889/19-21 від 30 січня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_1 виділені сарай літ. «Б», гараж літ. «В1», позначені на план-схемі зеленим кольором; ОСОБА_2 виділена вбиральня літ. «Д», позначена на план-схемі блакитним кольором. У спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишені ворота 1, позначені на план-схемі жовтим кольором.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за зменшення його частки у праві власності на садибу у розмірі 3814,00 гривень.
Співвласниці 11/20 часток садиби ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 0,0550 га, у тому числі земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0526 га, позначена на план-схемі зеленим кольором.
Співвласнику 9/20 часток садиби ОСОБА_2 виділена земельна ділянка площею 0,0450 га, у тому числі земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлово-го будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0426 га, позначена на план-схемі блакитним кольором.
У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишена земельна ділянка площею 0,0024 га кожному, позначена на план-схемі жовтим кольором.
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення суду від 10 березня 2021 року, ухваленого у цій цивільній справі № 138/1803/19.
Не погоджуючись з ухваленими судом першої інстанції рішеннями від 10 березня 2021 року, від 01 квітня 2021 року, позивачка-відповідачка ОСОБА_1 оскаржує їх в апеляційному порядку, просить змінити ці рішення в частині поділу земельної ділянки та частини господарських будівель і споруд, позначених жовтим кольором у варіанті № 1 та варіанті № 1 додатку № 2 висновку експерта судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земель-ної експертизи від 30 січня 2020 року № 6886/6887/6888/6889/19-21, зазначивши у зміненому рішенні суду про виділення у власність ОСОБА_1 сходів ( ганку літ. «а1» ) та воріт 1. Також просить зазначити у зміненому рішенні про поділ частини земельної ділянки між сходами і ворітьми, позначеної жовтим кольором у варіанті № 1 висновку експерта, та варіанті № 1 додатку № 2 цього висновку, про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки шириною один метр для обслуговування стіни на-лежної йому на праві власності частини будинку. Решту земельної ділянки, позначе-ної жовтим кольором, виділити у власність ОСОБА_1 . Частину вільної від будівель та споруд земельної ділянки поділити відповідно до порядку фактичного користу-вання, який склався між сторонами. До апеляційної скарги позивачка-відповідачка додала письмово окремо викладене клопотання про проведення додаткової комплекс-ної будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-зе-мельної експертизи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що вважає оскар-жувані рішення суду незаконними, необгрунтованими, ухваленими за неповного з'я-сування усіх обставин справи, без урахування фактичного порядку користування схо-дами і воротами 1 та земельною ділянкою, який склався між сторонами. На думку скаржниці, рішення по відношенню до неї є несправедливими, оскільки їй у власність не виділено окремого входу у будинок, окремого в'їзду, вона не була згодна з жодним із варіантів поділу майна, запропонованих експертом. Натомість ОСОБА_2 виділе-ний окремий вхід у його частину будинку та окремий вхід в огорожі з вулиці, окремі ворота. У скарзі ОСОБА_1 зазначила, що фактично ОСОБА_2 узагалі не викорис-товує земельну ділянку від воріт до сходів, нею користується вона сама. Її клопотання про призначення експертизи для встановлення можливих варіантів виділення їй у власність сходів і воріт судом не було задоволене, що призвело до не встановлення судом усіх обставин справи.
Ухвалою апеляційного суду від 26 квітня 2021 року задоволене клопотання ОСОБА_1 про поновлення їй процесуального строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Визначеним цивільним процесуальним законом та забезпеченим ухвалою апеля-ційного суду від 11 травня 2021 року правом подати відзив на апеляційну скаргу від-повідач-позивач ОСОБА_2 не скористався, його відзив до суду не надходив. У судове засідання апеляційного суду 28 вересня 2022 року ОСОБА_2 , його представник адвокат Королюк О. В. повторно не з'явилися з невідомих причин, хоча про місце, день та час розгляду справи вони повідомлялися завчасно, про що у справі містяться відповідні докази. Будь-яких заяв від них суду не надходило. Ураховуючи думку сто-рони позивачки-відповідачки, яка не заперечує розгляду справи у відсутності ОСОБА_2 та його представника, з огляду й на ту обставину, що ОСОБА_1 з'являється до суду з іншого населеного пункту, відповідно до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути дану справу в порядку апеляційного провадження у відсутності відповідача-позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката Королюк О. В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її адвоката Зубаня О. О., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши ная-вні в ній докази в їх сукупності, перевіривши на предмет законності та обґрунтова-ності оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апе-ляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм проце-суального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запере-чень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним, обґрунтованим та справедливим.
У цій цивільній справі встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно зі свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 07 квітня 1993 року № 410 ОСОБА_1 належить 11/20 часток житлового будинку АДРЕСА_3 . Такі дані також підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 жовтня 2018 року за № 142306273, з якого слідує, що назву « АДРЕСА_4 » було змінено на « АДРЕСА_2 », а номер будинку з «№54-а» на «№58». З рішення Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської Ради народних депутатів від 25 лютого 1993 року № 58 убачається, що будинок АДРЕСА_4 належить у частці 11/20 ОСОБА_1 , а 9/20 часток належать ОСОБА_2 . Цим же рішенням за житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 1000 квадратних метрів, що також підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 917273 з додатком до нього.
Між співвласниками садиби ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають місце негативні відносини, немає взаємного узгодження щодо користування будівлями і земельною ділянкою, хоча між ними склалося тривале фактичне користування окремими приміщеннями будинку, господарськими будівлями і спорудами. За ситуації, що має місце, вони звернулися у суд з вимогами про поділ в натурі садиби, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Задовольняючи позовні вимоги обох власників садиби, суд першої інстанції виходив з того, що вони погодилися з варіантом № 1 щодо поділу будинку, будівель і споруд та варіантом № 1 додатку № 2 щодо поділу земельної ділянки, визначеними експертним шляхом. Розгляд справи у судовому засіданні зафіксований за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що забезпечує можливість у разі потреби його прослуховування.
Суд першої інстанції, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321, 355, 356, 364 ЦК України, беручи до уваги роз'яснення пункту шостого постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», використавши висновки проведеної у справі судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земель-ної експертизи від 30 січня 2020 року № 6886/6887/6888/6889/19-21 про технічно можливий варіант розподілу в натурі житлового будинку АДРЕСА_3 з господарськими будівлями та спорудами між їх співвласниками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з урахуванням належ-них їм часток у спільній частковій власності, а також ураховуючи усталений порядок фактичного користування цим майном, при якому виділені частини будинку є ізольованими квартирами, визначив найбільш прийнятний варіант поділу, конкретно виклавши його у рішеннях, які, наразі, оскаржуються ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_1 04 серпня 2020 року подала суду клопотання про призна-чення у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи, суд першої інстан-ції це клопотання задоволив частково, ухвалою від 13 серпня 2020 року призначив у справі комплексну будівельно-земельну технічну експертизу. Проте через невиконан-ня оплати послуг з проведення експертизи ухвала суду про її призначення залишилася без виконання.
Оскаржуючи судові рішення від 10 березня 2021 року та від 01 квітня 2021 року, ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції призначити додаткову експертизу. Ухвалою апеляційного суду від 04 серпня 2021 року клопотання ОСОБА_1 , а також у відповідь представника ОСОБА_2 адвоката Королюк О. В., було задоволене частково, апеляційним судом призначена судова додаткова комплексна будівельно-технічна, оціночно-будівельна, земельно-технічна та оціночно-земельна експертиза, метою якої було визначення можливих варіантів виділу кожній із сторін у справі в натурі належних їм часток житлового будинку з господарськими будівлями та спору-дами, присадибної земельної ділянки з максимальною ізоляцією від іншого співвлас-ника. При цьому за клопотанням ОСОБА_1 ставилося питання про можливість виділення їй у власність сходів ганку та воріт 1 з урахуванням можливого відхилення від розміру належної їй ідеальної частки і визначенням грошової компенсації за відхилення від визначених часток. Перед експертом ставилося завдання урахувати можливість обслуговування і ремонту стіни будинку кімнат 3-1, 3-5 зі сторони спів-власника ОСОБА_2 з використанням земельної ділянки загального двору мінімаль-ною площею, передбаченою нормами чинного законодавства, та визначити розмір грошової компенсації за відхилення від визначених часток.
У справі на виконання ухвали апеляційного суду від 04 серпня 2021 року виконана призначена судова експертиза, висновок якої від 27 липня 2022 року № КСЕ-19/102-21/11438 надійшов у суд 01 серпня 2022 року.
Позивачка-відповідачка ОСОБА_1 просила поділити нерухоме майно між нею та ОСОБА_2 згідно з варіантом № 1 додатку № 2 висновку експерта від 27 липня 2022 року № КСЕ-19/102-21/11438, згідно з яким ОСОБА_2 належить компенсація за зменшення його частки у праві власності на садибу у розмірі 10331,00 гривні. Стосовно поділу присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 просила його здійснити відповідно до варіанту № 2 додатку 6 цієї експертизи, за яким у спільному користу-ванні співвласників залишається земельна ділянка двору площею 0,0024 га кожному, позначена на план-схемі жовтим кольором.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про неприйнятність варіанту поділу садиби між її співвласниками, який задовільняє ОСОБА_1 , з огляду на суттєве ущемлення інтересів відповідача-позивача ОСОБА_2 , частка власності якого зменшується до компенсації у розмірі аж у 10331,00 гривню. У той же час варіант поділу садиби, обраний судом першої інстанції, передбачає компенсацію лише у 3814,00 гривень.
Крім цього, виділ частини земельної ділянки 2 площею 0,0010 га у спільне суміс-не користування обох співвласників не вирішує проблемного питання можливості відповідачу-позивачу у разі потреби заїздити у двір будинку, навіть з урахуванням по-яснень ОСОБА_1 про те, що спільними воротами ОСОБА_2 не користується. Поси-лання позивачки-відповідачки на наявність у користуванні ОСОБА_2 окремих хвірт-ки та воріт не прийнято до уваги експертами: на жодній план-схемі обох експертних висновків такі хвіртка і ворота не відображені. Та навіть з урахуванням їх наявності неоспоримим залишається факт неможливості через розміри земельної ділянки, виді-леної у власність ОСОБА_2 , у випадку необхідності заїзду на присадибну земельну ділянку.
Щодо твердження ОСОБА_1 про забудову ОСОБА_2 своєї земельної ділян-ки по фактичному користуванню, через що вона фактично неможлива для викорис-тання у якості заїзду, то апеляційний суд звертає увагу, що самочинних будівель у виділеній йому частині будівель і споруд немає.
Визначений судом першої інстанції варіант поділу в натурі житлового будинку між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 максимально наближено відпо-відає їхнім часткам у праві власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, а саме 11/20 та 9/20 часток, ураховує фактично складений порядок користу-вання, при якому виділені частини будинку є ізольованими квартирами. Вказані вище обставини дають підстави для висновку, що у даному випадку проведення будь-яких перепланувань та переобладнань не є необхідним.
Вирішуючи питання поділу присадибної земельної ділянки, суд першої інстанції керувався, зокрема, частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України, якою визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди. Суд, вирішу-ючи цей спір, керувався та дотримувався принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Суд мав на увазі, що визна-чення прав на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.
Згідно з варіантом 1 додатку 2 висновку експерта від 30 січня 2020 року № 6886/6887/6888/6889/19-21 щодо виділу в натурі частин земельної ділянки з ка-дастровим номером 0510400000:00:010:0545, площею 0,1000 га, з цільовим призна-ченням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських буді-вель та споруд по АДРЕСА_2 відповідно до часток співвласників даної земельної ділянки у розмірі 11/20 та 9/20, співвласниці 11/20 часток ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 0,0550 га, у тому числі: земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0526 га, позначена на план-схемі зеленим кольором та земельна ділянка для спільного користування площею 0,0024 га, позначена на план-схемі жовтим кольором. Співвласнику 9/20 часток ОСОБА_2 виділена земельна ділянка площею 0,0450 га, у тому числі: земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0426 га, позначена на план-схемі блакитним кольором, та земельна ділянка для спільного сумісного користування площею 0,0024 га, позначена на план-схемі жовтим кольором.
Суд першої інстанції обгрунтовано та умотивовано дійшов висновку, що визна-чений варіант поділу садиби між її співвласниками підлягає до застосування у вирі-шенні спору. При цьому суд урахував, що споруди позначені літ. «В» - літня кухня та літ. «Г» - гараж є самочинно збудованими будівлями, якими користується ОСОБА_1 . Вказана обставина також відображена у варіанті № 1 додатку № 2 до висновку експерта червоною лінією. Через зазначене суд не вирішував питання щодо виділу часток в натурі відносно такого нерухомого майна.
Апеляційний суд визнає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржу-ваних рішеннях, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, яке регу-лює виниклі та наявні між сторонами у справі правовідносини. Рішення суду від-повідають вимогам умотивованості, об'єктивності, законності, вони грунтуються на доказах, представлених сторонами на доведення/заперечення заявленого в суд позову. Натомість апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки її доводи спрямовані виключно на задоволення власних інтересів, проте, оскільки вони не можуть забезпечити рівновагу інтересів обох сторін, ущемлюють законні інтереси іншого співвласника садиби, зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржниці з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, то вони не можуть бути узяті до уваги.
Колегія суддів підкреслює, що повноваження суду апеляційної інстанції стосов-но перегляду рішень судів першої інстанції повинні реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду ( пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Понома-рьов проти України» ( заява № 3236/03 )).
При цьому убачається доречним підкреслити, що у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 зроблений правовий висновок про право кожної сторони самостійно визначати стратегію свого захисту, зміст своїх ви-мог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У контексті зазначеного належить зауважити про безпідставність посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ту обставину, що при поділі садиби АДРЕСА_2 судом не урахована ще одна земельна ділянка площею 0,0600 га за цією ж адресою, з кадастровим номером 0510400000:00:010:0546, співвласниками якої є вона та ОСОБА_2 , і яка є суміжною із земельною ділянкою, поділеною оскаржуваним судовим рішенням. Зазначена безпід-ставність такого доводу скарги грунтується виключно на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 0510400000:00:010:0546 у позовних вимогах не була заявлена до поділу жодною із сторін у справі.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсут-ність обставин ( фактів ), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встанов-люються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків ( стаття 76 ЦПК України ).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випад-ків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини першої статті 77, частини другої статті 78, статті 79, частини першої статті 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції у цій справі вчинені усі процесуальні дії, про які заявлялися клопотання, з метою ухвалення законного й обгрутованого судового рішення. З досліджених як судом першої так й апеляційної інстанції одно-значно не слідує висновок щодо помилковості оскаржуваних рішень. Через недоведе-ність позиції скаржниці її апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374, статті 375 ЦПК Украї-ни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 березня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський