Справа № 930/2754/19
Провадження № 22-ц/801/1626/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П.
Доповідач:Голота Л. О.
30 вересня 2022 рокуСправа № 930/2754/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Царапори О. П. в приміщенні суду в м. Немирів, -
23 жовтня 2019 року Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.09.2009 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н і ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4100 гривень вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підписала заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, що складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором, можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питаннях банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет/sms-ресурс, зазначений банком.
При укладенні договору сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або іншим стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору
В порушення умов кредитного договору, статей 509, 525, 526, 629,1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала в результаті чого станом на 31.08.2019 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 419104,08 гривень, що включає в себе: 4039,99 гривні - заборгованість за кредитом; 411002,33 гривень - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 4061,76 заборгованість за нарахованими відсотками; 6720,67 гривень - заборгованість за пенею та комісією;
Виходячи з наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла станом на 31 серпня 2019 року у розмірі 127430,05 грн за кредитним договором № б/н від 28 вересня 2009 року, яка складається з наступного : 4039,99 гривень - заборгованість за кредитом; 123390,06 гривень заборгованість по процентам за користуванням кредитом з 19.10.2009 року по 28.02.2018 року.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 17 січня 2020 року позов задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 кредитну заборгованість за користування кредитом згідно договору б/н від 28.09.2009 року в сумі 127430 ( сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять ) гривень 05 копійки, судові витрати в сумі 1921 (однієї тисячі дев'ятсот двадцять одної ) гривні.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат Оснач С. А., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що надана позивачем копія заяви від 19 жовтня 2009 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» із зазначенням анкетних даних та копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» містять лише загальну інформацію про надання банківських послуг у вигляді пенсійної картки та карти «Кредитка» з кредитним лімітом 250 грн. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» не доводить факт отримання кредитного ліміту в розмірі 4100 грн. Заява анкета в поєднанні з Умовами надання банківських послуг, Правил і Тарифів користування платіжною карткою не є правочином, так як правочин не вчинено у письмовій формі та не підписано сторонами. В позовній заяві немає інформації про строк дії договору. У розрахунку заборгованості за користування кредитом позичальнику починаючи з 01 вересня 2014 року нараховано проценти в розмірі 34,8 % річних та у подальшому 01 квітня 2015 року банк збільшив розмір відсотків за користування кредитом 43,2 % річних. У справі відсутні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу. Судом першої інстанції не вжито заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, так як повістка направлялась не за адресою, а просто в населений пункт без зазначення назви вулиці та номеру будинку.
22 вересня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшли пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» Роя В. Л. щодо безпідставності апеляційної скарги.
Також представником АТ КБ «ПриватБанк» Рой В. Л. подано клопотання про приєднання до матеріалів справи виписку по рахунку кредитної заборгованості ОСОБА_1 та заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів з тих підстав, що у зв'язку з воєнним станом, виникла необхідність в діях, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі перенос інформації на сервери, що знаходяться за кордоном. Це призвело до збільшення строків підготовки первинних документів стосовно банківських послуг операцій, з моменту здійснення яких пройшов тривалий час.
Відповідно до частини другої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції враховує, що постановою Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02,0-7,1 засвідчено, що з 24 лютого 2022 року на території України діють форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 17 травня 2022 року, від 12 серпня 2022 року № 573 воєнний стан в Україні було продовжено, в останнє з 23 серпня 2022 року терміном 90 діб.
За таких обставин, з огляду на положення частини першої статті 127 ЦПК України, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку для подання доказів підлягає задоволенню, а надана банком виписка по рахунку кредитної заборгованості ОСОБА_1 стосується фактів, на які посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , а тому зазначена виписка підлягає прийняттю судом апеляційної інстанції як доказ у справі.
23 вересня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в яких вона зазначає, що 21 вересня 2022 року на її електрону адресу надійшов лист від представника АТ КБ «ПриватБанк», до якої долучено копію виписки за договором б/н ОСОБА_1 за період з 19.10.2009 року по 31.09.2019 року. Однак, клопотання про приєднання доказів у справі не направлено ОСОБА_2 .. Також їй не надходив відзив на апеляційну скаргу відповідно до статті 360 ЦПК України. З огляду на що, ОСОБА_2 просить відмовити в долученні до матеріалів справи вищезазначених документів.
27 вересня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про застосування позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивач звернувся у суд з позовом 23 жовтня 2019 року, договір укладено 28 вересня 2009 року з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В позові не вказано, який строк дії договору або строк дії картки. Банк звернувся у суд з позовом через 10 років з дня укладання договору, тобто з пропуском строку позовної давності. Відповідач не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не брала участі, а тому не мала рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
28.09.2009 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір та відповідачем підписано заяву приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку».
ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 4100,00 гривень.
ОСОБА_1 письмовою заявою підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета заява разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами, Правилами та Тарифами складають між ним та банком кредитний договір (а.с.13-25).
В результаті невиконання зобов'язань ОСОБА_1 утворилась заборгованість по кредиту, яка станом на 31.08.2019 року становить 127430,05 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи норми законодавства та досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених у ньому підстав, які підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості зроблено судом першої інстанції за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вінницький апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вінницький апеляційний суд зазначає, що у справі наявна копія заяви від 19 жовтня 2009 року, в якій погоджено між сторонами розмір процентної ставки 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів у році (а. с. 11), а також копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду від 19 жовтня 2009 року, в якій погоджено також між сторонами розмір відсотків (а. с. 12).
Відповідно до змісту заяви від 19 жовтня 2009 року банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити чи змінювати кредитний ліміт. ОСОБА_1 не заперечує проти інформування мене про стан її платіжної карти за допомогою e-mail або SMS (а. с. 11 зворот).
Суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 127430,05 грн за кредитним договором № б/н від 28 вересня 2009 року станом на 31 серпня 2019 року, яка складається з : 4039,99 гривень - заборгованість за кредитом; 123390,06 гривень заборгованість по процентам за користуванням кредитом з 19.10.2009 року по 28.02.2018 року.
Відповідачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а тому він обґрунтовано взятий до уваги судом першої інстанції. Клопотання про призначення експертизи для визначення дійсного розміру заборгованості по кредиту відповідачем не заявлялось.
Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що в позовній заяві немає інформації про строк дії договору, суд апеляційної інстанції не вважає достатньою правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у справі вставнолено та не заперечується відповідачем, що вона користувалася кредитною карткою та частково погашала заборгованість, що підтверджується випискою за договором № б/н за період 19 жовтня 2009 року по 31 серпня 2019 року.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Посилання в апеляційній скарзі на неотримання відповідачем кредитних коштів спростовується наданими позивачем доказами, які суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив (розрахунком заборгованості (а. с. 81-10), заявою від 19 жовтня 2009 року (а. с. 11) та довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду від 19 жовтня 2009 року (а. с. 12), а також наданою суду апеляційної інстанції випискою за договором від 19 жовтня 2009 року)
Аргументи апеляційної скарги про те, що нарахування позивачем відсотків, їх списання з внесених відповідачем коштів є неправомірним та не ґрунтується на домовленості сторін, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки доказів (власного розрахунку заборгованості) на спростування наданого позивачем розрахунку відповідачем не надано. А розмір відсотків погоджено між сторонами в заяві від 19 жовтня 2009 року та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду від 19 жовтня 2009 року.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у справі відсутні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, тому судом першої інстанції не вжито заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, так як повістка направлялась не за адресою, а просто в населений пункт без зазначення назви вулиці та номеру будинку, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду, оскільки відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що справа вирішена місцевим судом правильно.
Вінницький апеляційний суд вважає, що подана ОСОБА_2 заява до суду апеляційної інстанції про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки із виписки за договором № б/н за період з 19 жовтня 2009 року по 31 серпня 2019 року видно, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості (останній раз 12.06.2014 року). Окрім цього, відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, відтак судові витрати понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 січня 2020 року у даній справі залишити без змін.
Поновити дію рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 січня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський