Справа № 585/1578/22
Номер провадження 1-в/585/186/22
30 вересня 2022 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Роменського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_3 , про уточнення переліку обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 585/1578/22 (1-кп/585/300/22),
20 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання начальника Роменського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_3 , про уточнення переліку обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 585/1578/22 (1-кп/585/300/22).
В обгрунтування клопотання посилається на те, що на обліку в Роменському РС № 3 з питань пробації перебуває ОСОБА_4 , засуджений 01.08.2022 року вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області за ч. 1 ст. 156 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 не покладено жодного обов'язку. У зв'язку з цим просить уточнити перелік обов'язків, покладених на засудженого ОСОБА_4 судом відповідно до ст. 76 КК України.
Представник Роменського РС № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_5 надала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримує (а.с.74).
Учасники кримінального провадження до суду не з'явилися, про день і час розгляду справи повідомлено.
Суд, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Встановлено, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2022 року затверджено угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_6 , її законним представником ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідно до якої визнано ОСОБА_4 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України і призначено йому узгоджено сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України - 2 роки позбавлення волі. Застосовано до ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання у з випробуванням, якщо він протягом встановленого йому одного року іспитового строку не вчинить нового злочину (а.с. 23-24).
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 серпня 2022 року внесено виправлення до вказаного вироку: другий та третій абзаци резолютивної частини вироку викладено в наступній редакції: «Визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання - 2 роки позбавлення волі. Застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого йому одного року іспитового строку не вчинить нового злочину» (а.с. 34).
Вирок Роменського міськрайонного суду у вищевказаній справі набрав законної сили 01 вересня 2022 року, що стверджується розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили (а.с.38).
У поданому до суду клопотанні начальник Роменського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_3 вказує на те, що під час виконання вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2022 року відносно ОСОБА_4 у Роменському РС № 3 виник сумнів щодо обов'язків, не покладених на засудженого відповідно до ст. 76 КК України.
В той же час, за матеріалами кримінального провадження встановлено, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 на підставі угоди, за змістом вказаної угоди не було зазначено обов'язків, визначених ст. 76 КК України, які слід покласти на засудженого.
У відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Також, суд звертає увагу на роз'яснення, викладені в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків», з яких вбачається, що не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Відповідно до вищезазначеної постанови, не можна уточнювати призначене покарання (як основне так і додаткове) щодо його виду та строку й призначити покарання за кожний злочин окремо, якщо суд призначив покарання тільки за сукупністю злочинів, або призначити покарання за сукупністю злочинів, якщо його було призначено за кожний злочин окремо, призначити покарання за сукупністю вироків, коли при винесенні останнього за часом вироку суду було відомо про наявність інших невиконаних вироків, але питання про призначення покарання згідно зі ст. 43 КК України 1960 р. (на сьогодні ст. 71 КК України) не було вирішено.
Крім того, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду в такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Так, відповідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є одною з основних засад судочинства. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Разом з цим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Отже, якщо суд першої інстанції в порядку виконання вироку буде визначати засудженому перелік обов'язків за ст. 76 КК України, змінюючи таким шляхом обсяг остаточно призначеного судом покарання, якщо це питання вже чітко вирішено судом першої інстанції і сумнів щодо змісту цих рішень не виникає, то фактично буде здійснюватися перегляд вироку (ухвали, постанови) суду з питань неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. А такі повноваження має лише суд апеляційної та касаційної інстанції, а не суд першої інстанції. Тому вирок (ухвала, постанова) суду є законним, доки він не скасований чи змінений в апеляційному (касаційному) порядку або не переглянутий компетентним судом в іншому порядку, зокрема, за нововиявленими або виключними обставинами.
При цьому, суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. ст. 537, 539 КПК України, не може переглядати вирок, коли вирішує питання в порядку виконання, тому не може вважатися компетентним судом, який може змінити рішення суду.
З урахуванням викладеного, з метою недопущення порушення конституційних прав засудженого та виконання постановленого відносно нього вироку, враховуючи недопустимість погіршення становища засудженого під час вирішення питання про застосування покарання, у задоволенні клопотання начальника Роменського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 395, 537, 539 КПК України,
У задоволенні клопотання начальника Роменського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_3 , про уточнення переліку обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 серпня 2022 року у кримінальному провадженні № 585/1578/22 (1-кп/585/300/22), відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1