Справа № 197/726/22
Провадження № 1-і/177/55/22
Іменем України
28.09.2022 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання прокурора Генічеської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021231140000383, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2021 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 156 КК України щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого,
адвоката ОСОБА_5 ,
Генічеським районним судом Херсонської області здійснювався розгляд указаного кримінального провадження щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.03.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб, який продовжено неодноразово, востаннє Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Розпорядженням Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 06.03.2022 № 1/0/9-22, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ. Зокрема, підсудність судових справ Генічеського районного суду Херсонської області визначено за Широківським районним судом Дніпропетровської області.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.09.2022 задоволено подання Широківського районного суду Дніпропетровської області та направлено до Криворізького районного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора Генічеської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12021231140000383, для здійснення судового розгляду.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, місце роботи та зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання. Строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, у той же час, з об'єктивних причин, розгляд справи триває та не буде завершено до його спливу. Вищевказані обставини у своїй сукупності свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 . На даний час указані ризики не зменшилися та продовжують існувати, тому підстави для скасування або зміни застосованого запобіжного заходу на більш м'який, відсутні.
Прокурор ОСОБА_2 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, дослідивши долучені до нього матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Установлено, що під час досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні, згідно з ухвалою слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 25.10.2021, до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час розгляду вказаного кримінального провадження, востаннє 29.07.2022 до 29.09.2022 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1-5 ч. 1 цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своїм рішенням має забезпечити не лише його права, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 та можливості зміни такого запобіжного заходу на більш м'який, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисного злочину за ч. 2 ст. 156 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та без можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, що може стимулювати останнього переховуватись від суду з метою уникнення покарання, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, під загрозою можливого покарання, а також, зважаючи на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, законного, постійного джерела доходів, існує ризик ухилення обвинуваченого від суду, вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
Зокрема, про наявність такого ризику, як можливість переховуватися від суду засвідчує той факт, що ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, проживання.
Крім того, ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою залякування, вмовляння для зміни їх показань та уникнення кримінальної відповідальності. Також, ОСОБА_3 , будучи раніше знайомим з родичами потерпілої та підтримуючи з ними відносини, може незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд враховує, що обвинувачений, хоча і таким, що не має судимостей у силу ст. 89 КК України, однак притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти статевої свободи та недоторканості особи, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Указані обставини встановлені, зокрема, в ухвалі слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 25.10.2021 про обрання запобіжного заходу, в ухвалі судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 29.07.2022 про продовження запобіжного заходу та які суддя враховує під час розгляду зазначеного клопотання з огляду на те, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 156 КК України до Криворізького районного суду Дніпропетровської області не надходили.
Суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 та «Волосюк проти України» від 12.03.2013, ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, суддя звертає увагу на існуючу обстановку в Україні, зокрема введення на всій території України воєнного стану, який триває.
Також, у ряді регіонів України тривають бойові дії, на день розгляду вказаного клопотання ситуація в Україні є напруженою, військова агресія проти України суттєво обмежує можливість виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (у тому числі в Херсонській області), зокрема контролю за дотриманням умов домашнього арешту, та погіршує криміногенну обстановку.
Вказане підвищує як ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, такі і ризик можливого ухилення від явки до суду обвинуваченого у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, що перешкоджатиме розгляду справи в розумний строк та виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, а в певній мірі, враховуючи існуючу ситуацію в країні, зумовлену воєнним станом, навіть збільшилися, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд дійшов висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому злочину, а також його особі, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, тому вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів, оскільки, на переконання судді, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Враховуючи обставини кримінального провадження, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_3 одночасно заставу відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 180, 183, 199, 331, 392 КПК України, суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021231140000383 від 19.09.2021 за ч. 2 ст. 156 КК України, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.11.2022 включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52000 (п'ятдесят дві тисячі) грн, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена заставодавцем на депозитний рахунок Криворізького районного суду Дніпропетровської області UA158201720355229002000017442 (отримувач коштів ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача 26239738, МФО 820172, банк отримувача ДКСУ, м. Київ).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем, у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
З моменту звільнення з-під варти ОСОБА_3 у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення з-під варти під заставу, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися з населеного пункту, у якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з дня звільнення з під варти під заставу.
Попередити обвинуваченого про те, що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
У разі невиконання цих обов'язків обвинуваченим до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Копію ухвали направити прокурору, захиснику, ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» безпосередньо та для вручення обвинуваченому.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та оголошено 29.09.2022 о 09 год. 00 хв.
Суддя: ОСОБА_1