Справа № 175/577/22
Провадження № 2/175/186/22
Іменем України
27 липня 2022 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретарі Кучеренко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: територіальна громада в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є спадкоємицею за заповітом на спадкове майно, що відкрилося після смерті її батьків, зокрема відкрилася спадщина на житловий будинок та земельну ділянку, які розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Проте нотаріусом відмовлено у видачі відповідного свідоцтва на майно, оскільки за життя, батько позивачки не встиг оформити право власності на спадковий житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, однак він був зведений на земельній ділянці відведений для обслуговування, будівництва житлового будинку, і у ті роки не потребувалося введення нерухомості у експлуатацію, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх спадкових прав.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд позов задовольнити та розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідачка також надала у судове засідання не з'явилася, проте надала письмову заяву у якій просять суд розглянути справу без її участі, пред'явлені позовні вимоги визнає у повному обсязі та проти їх задоволення не заперечує.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки не повідомили, що не перешкоджає можливості суду здійснити розгляд справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за житія спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, якщо спадкоємець будь - яким із перелічених у законі способів прийняв спадщину, а потім помер, то прийнята ним спадщини буде спадкуватися його спадкоємцями в окремій спадковій справі, що заводиться після нього як на особисте майно, так і на майно, яке він прийняв, але не оформив.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 10.12.1954 року Волоською сільрадою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №42, батьками позивачки ОСОБА_3 є ОСОБА_4 - батько та ОСОБА_5 - мати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 08.11.2013 р. Виконавчим комітетом Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис № 28.
Після чого, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 28.07.2014р. Виконавчим комітетом Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис № 22.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за свого життя, ОСОБА_4 , у випадку його смерті відповідно до заповіту від 25.06.2013 року, посвідченого секретарем виконкому Волоської сільради, все його майно в АДРЕСА_1 , з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті батьків позивачки відкрилася спадщина на житловий будинок та земельну ділянку, які розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями померлих за заповітом на вищевказане спадкове майно є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як встановлено у судовому засіданні, з метою прийняття спадщини після смерті батьків, позивачка звернувся із заявою про прийняття спадщини до Дніпровської районної державної нотаріальної контори, але постановою нотаріуса від 03.02.2021 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у спадкоємці ОСОБА_1 відсутні документів, що встановлюють право власності на спадкове майно, що підтверджується відповідною копією постанови нотаріуса наявної в матеріалах справи.
Окрім того, судом встановлено, що інший спадкоємець, відповідач по справі ОСОБА_2 , відмовилася від спадщини на користь іншого спадкоємця ОСОБА_1 , подавши при цьому відповідну заяву державному нотаріусу, яку долучено до матеріалів спадкової справи №181/2020.
Так, відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Волоської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області №49 від 17.10.1990 року, за ОСОБА_4 було визнано право власності на житловий будинок в с. Волоське.
Зокрема, відповідно до витягу з рішення №7 від 21.02.1996 року виконавчого комітету Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 була передана у приватну власність земельна ділянка 0,25 га, в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,08 га в АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 034906 , ОСОБА_4 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,3187 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0687 га.
Окрім того, відповідно до технічного паспорта від 25.11.2020р. на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані житловий будинок (рік спорудження -1961р.) та господарські будівлі і споруди (роки спорудження з 1961р. по 1980 р.).
У свою чергу, як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, за життя батько позивачки не встиг оформити право власності на спадковий житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, однак він був зведений на земельній ділянці відведений для обслуговування, будівництва житлового будинку, і у ті роки не потребувалося введення нерухомості у експлуатацію, а тому позивачка вимушена звернутися з даним позовом до суду, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, які визначені нормами матеріального права та процесуального законодавства.
Частиною 4 статті 55 Конституції України (Основного Закону) передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який домінує при застосуванні норм закону. Право на судовий захист прав і свобод людини гарантоване статтями 55 та 129 Конституції України, при цьому ст.22 та ст.64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані чи обмежені та не є вичерпними.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Однією з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний захист прав у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З огляду на ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.1220 ЦК України).
Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
З огляду на ст.1258 ЦК України (черговість спадкування за законом) спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також п.10 згаданої постанови судам дані роз'яснення з приводу того, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена у відповідності до законодавства, що діяло на час їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася такими підзаконними актами, як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 . зареєстрованого в Мінюсті 18.02.2002 року за № 157/6445 ( з подальшими змінами).
Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. ст. 319, 328, 346, 1216-1223, 1258, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: територіальна громада в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,3187 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , переданої з призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0687 га.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко