Дата документу 29.09.2022 Справа № 337/1293/21
Єдиний унікальний № 337/1293/21
Провадження №22-ц/807/1742/22
Головуючий в 1-й інстанції - Кучерук І.Г.
29 вересня 2022 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2021 року, АТ КБ «ІІРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до відповідачки, у якому вказало, що відповідачка, відповідно до укладеного договору б/н від 25.08.2010 року, отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом було збільшено до 500 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало кредит. Відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 31.01.2021 року має заборгованість в 19287,81 грн., яка складається з: 470 грн. заборгованість за тілом кредиту; 14218,41 грн. заборгованість за відсотками; 4599,4 грн. пеня. Посилаючись на те, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину заборгованості за кредитом, та на норми ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, Банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14788 грн. 41 коп., яка складається з: 470 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14218,41 грн. заборгованість за відсотками, 100 грн. пеня., та судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року, в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК» заборгованості за договором від 25.08.2010 року у розмірі 14788 грн. 41 коп., яка складається з: 470 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14218,41 грн. заборгованість за відсотками, 100 грн. пеня, сплачених судових витрат у розмірі 2270 грн. відмовлено.
Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІІРИВАТБАНК»(м. Київ вул. Грушевського, буд. 1Д, рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу,Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права у зазначеній частині, просить рішення суду у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що сума витрат на правничу допомогу стягнута за рішенням є неспівмірною зі складністю справи та переліком робіт здійснених адвокатом.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн. (2481,00 грн. Х 100 = 248 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що представником відповідача до ухвалення рішення по справі, 04.02.2022 року надано заяву/клопотання про стягнення понесених його довірителем судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, в розмірі 8000 грн.
На підтвердження таких витрат, 04.02.2022 року, разом із заява/клопотання, надано копію договору про надання правової допомоги від 29.11.2021 року, копію Акту приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвокатом клієнту складає 8000 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 02.02.2022 року, про оплату послуг на суму 8000 грн., та копію рахунку з розрахунком суми.
Також матеріали справи містять копію ордеру про надання адвокатом Фельським С.Л. правової допомоги ОСОБА_1 , і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Задовольняючи вимоги відповідача, щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ІІРИВАТБАНК» заперечень, у тому числі щодо не співмірності понесених відповідачем витрат, суду не надало, хоча відповідно до наданого опису вкладення до листа, отримувало надіслану представником відповідача заяву/клопотання про включення витрат на правову допомогу до судових витрат, тому зважаючи на складність справи, обсяг письмових документів по справі, підготовлених представником вимоги в цій частині є доведеними.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи оскарження рішення суду лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції переглядає справу лише у вказаних заявлених межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником відповідача - адвокатом Фельським С.Л. до ухвалення рішення по справі, 04.02.2022 року надано заяву/клопотання про стягнення понесених його довірителем - ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, в розмірі 8000 грн.
На підтвердження таких витрат, 04.02.2022 року, разом із заявою/клопотанням, надано копію договору про надання правової допомоги від 29.11.2021 року, в якому визначено фіксований розмір гонорару у 8000,00 грн., копію Акту приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвокатом клієнту складає 8000 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 02.02.2022 року, про оплату послуг на суму 8000 грн., та копію рахунку з розрахунком суми.
Також матеріали справи містять копію ордеру про надання адвокатом Фельським С.Л. правової допомоги ОСОБА_1 , і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).
Банком обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, про яку було заявлено відповідачем у справі подано не було.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, який стягнуто за рішенням суду першої інстанції, оскільки розмір цих витрат є співмірним зі складністю справи, доведений належними та допустимими доказами, не спростованими позивачем у справі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 29 вересня 2022 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков