Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4310/22
29.09.2022 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Боричок К.В. про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Боричок К.В. про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який на випадок своєї смерті залишив заповіт від 14.08.2014 року №168, в якому все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом матиме право, заповів сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП «Іскра»; трактору марки МТЗ-80 з причепом марки 2 ПТС-4.
На момент смерті ОСОБА_1 був зареєстрований разом з спадкодавцем (батьком) за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у встановлений законом строк позивач звернувся до Виноградівської державної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Відповідачка від прийняття спадщини відмовилася та повідомила позивача про те, що спадкувати майно за померлим чоловіком не буде, у підтвердження своїх слів надасть суду належним чином сформовану заяву.
Позивач єдиний спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину.
При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачем спадщини на вищевказаний житловий будинок, нотаріусом було роз'яснено про неможливість оформлення спадкових прав та рекомендовано звернутися до суду, оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на все спадкове майно. Крім того, під час огляду документів були виявлені розбіжності у написанні прізвища, ім'я, померлого з прізвищем та по-батькові позивача, тобто виникла необхідність встановити родинний зв'язок померлого ОСОБА_3 із сином ОСОБА_1 . Також були виявлені розбіжності у написанні ПІБ власника (померлого) житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з ПІБ померлого зазначеного у свідоцтві про смерть, якому належить цей будинок, тобто виникла необхідність встановити належність правовстановлюючого документу на майно померлому.
Розбіжності полягають в наступному: у свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_1 від 10.12.1980 року міститься запис батько - « ОСОБА_4 », в той час у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2019 року померлий записаний як « ОСОБА_3 ».
Розбіжності у правовстановлюючому документі на житловий будинок (свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі розпорядження від 13.11.2000 року №609 на підставі якого Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності та записано в реєстрову книгу №1, за реєстровим №48 від 15.11.2000 року полягають у наступному: у графі «належить громадянину, власник» записано « ОСОБА_4 », в той час у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2019 року померлий записаний як « ОСОБА_3 ».
Згідно паспорту позивача НОМЕР_3 від 13.03.1998, його зареєстроване місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто та ж сама адреса проживання, що і померлого (батька позивача);
- Згідно свідоцтва про народження позивача виданого 10.12.1980 року, його мати записана ОСОБА_2 ; на сторінці 10 паспорту ОСОБА_2 наявна відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 (з померлим);
- Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 виданого 02.02,1967 року, укладено шлюб між ОСОБА_3 (померлим) та ОСОБА_5 (відповідач по справі), прізвище після державної реєстрації шлюбу Козма;
- Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 58229598 від 07.11.2019 року адреса проживання заповідача ОСОБА_3 зазначена: АДРЕСА_1 , тобто адреса місця реєстрації позивача.
- Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Тросник, Закарпатської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- Відповідно до довідки №540 від 02.09.2020 року, яка видана ОСОБА_1 , 1980 року народження, домогосподарство в АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто та сама адреса, що у свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок від 15.11.2000 року. -Відповідно до довідки №27/1 від 21.05.2019 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , 1980 року народження, що підтверджує родинний зв'язок батько та син;
- Право власності на житловий будинок підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де у графі належить громадянину записано « ОСОБА_4 », тобто та сама адреса, що і місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
- Право власності на житловий будинок також підтверджується копією технічного паспорту від 10.12.2021 року (виготовленого на замовлення ОСОБА_1 ) адреса житлового будинку вказана: АДРЕСА_1 , тобто та сама що і адреса проживання та реєстрації ОСОБА_3 ;
- Відповідно до технічного паспорту від 24.02.1990 року у графі власник вказано: ОСОБА_4 , адреса житлового будинку вказана: АДРЕСА_1 ;
- Відповідно до довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4 (померлим);
- Той факт, що дані розбіжності є помилковим записом підтверджується в тому числі наступними документами: пропозицією укласти договір постачання природного газу, яка надіслана споживачу, ОСОБА_3 ; укладеним договором №12/19 від 20.10.1998 року про експлуатацію газового господарства, де споживач вказаний ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Всі вказані дані в сукупності свідчать про те, що розбіжності в написанні імені померлого в поданих документах є описками, а померлий ОСОБА_3 та позивач мають ступінь родинного споріднення батько та син. Крім того, вказані докази в сукупності також свідчать про помилку в написанні прізвища померлого ОСОБА_3 в правовстановлюючому документі на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу є необхідним для реалізації спадкоємцем своїх спадкових прав.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька, який прийняв спадщину та бажає оформити спадкові права.
Право власності на житловий будинок підтверджується копією свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок; копією технічного паспорту на будинок; довідкою за ким рахується будинок, довідкою про склад сім'ї, довідкою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації».
Право власності на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСГП « Іскра», розміром 1,08 підтверджується копією сертифіката на земельну частку (пай) серії ЗК №0088917 від 03.07.1997 виданої на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення Виноградівської райдержадміністрації від 26.06.1997 за №199, який проживає в с.Тросник, Виноградівського району Закарпатської області. Сертифікат зареєстровано 29.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 8452.
Право власності на трактор колісний реєстраційний номер А002117, марки МТЗ-80, рік випуску 1990, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 27.10.2008 року виданого Виноградівським РІ ДТН, де у графі «власник» записаний ОСОБА_3 », адреса: АДРЕСА_1 .
Право власності на причіп реєстраційний № А002116, марки 2ПТС-4, рік випуску 1991, заводський N2031726 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 від 27.10.2008 року виданого Виноградівським РІ ДТН, де у графі «власник» вказано ОСОБА_3 .
Відповідно до п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» 3 урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
Отже, відсутність правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на спадкове майно, в даному випадку, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку.
У той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 328, ст. 392 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, позивач у порядку спадкування за заповітом успадкував житловий будинок, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП «Іскра», с. Фанчиково, Берегівського (раніше Виноградівського) району, Закарпатської області, площею 1,08 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), трактор колісний, реєстраційний номер AO 02117, марки МТЗ-80, рік випуску 1990, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 , причіп реєстраційний № НОМЕР_9 , марки 2ПТС-4, рік випуску 1991, заводський № НОМЕР_10 , які згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, і який не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення ним повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.
Однак через розбіжності у написанні імені батька в документах він не може у встановленому порядку набути право власності. У зв'язку з цим просить встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком позивача; встановити факт належності свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15.11.2000 року, виданого згідно розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації від 13.11.2000 року № 609, зареєстрованого Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації 15.11.2000 року за реєстровим номером 48, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому він записаний як ОСОБА_4 та визнати за позивачем право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 ; на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП «Іскра», с. Фанчиково, Берегівського (раніше Виноградівського) району, Закарпатської області, площею 1,08 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), сертифікат серії ЗК № 0088917, реєстраційний номер 8452: трактор колісний, реєстраційний номер AO 02117, марки МТЗ- 80, рік випуску 1990, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 та причіп реєстраційний № НОМЕР_9 , марки 2ПТС-4, рік випуску 1991, заводський № НОМЕР_10 .
Позивач у судове засідання не з'явився, проте його представником - адвокатом Стасюк Ю.П. подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують (а.с.33 39).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, проте до суду подано клопотання про розгляд справи за її відсутності. Вимоги позову визнає (а.с.40).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Боричок К.В. у судове засідання не з'явилася. Справу розглянуто за її відсутності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Вказана обставина стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 21.05.2019 року (а.с.8).
Факт родинних відносин позивача з померлим стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 10.12.1980 року (а.с.13).
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт від 14.08.2014 року №168, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом матиме право, заповів сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Позивач в межах шестимісячного строку звернувся до державного нотаріуса, що стверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 07.11.2019 р. (а.с.10-10 зв.).
Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП «Іскра»; трактору марки МТЗ-80 з причепом марки 2 ПТС-4.
На момент смерті ОСОБА_1 був зареєстрований разом з спадкодавцем (батьком) за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у встановлений законом строк позивач звернувся до Виноградівської державної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Відповідачка щодо спадкового майна претензій не має.
Позивач єдиний спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину.
При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачем спадщини на вищевказаний житловий будинок, нотаріусом було роз'яснено про неможливість оформлення спадкових прав та рекомендовано звернутися до суду, оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Крім того виявлені розбіжності у написанні прізвища, ім'я, померлого з прізвищем та по-батькові позивача, тобто виникла необхідність встановити родинний зв'язок померлого ОСОБА_3 із сином ОСОБА_1 . Також були виявлені розбіжності у написанні ПІБ власника (померлого) житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з ПІБ померлого зазначеного у свідоцтві про смерть, якому належить цей будинок, тобто виникла необхідність встановити належність правовстановлюючого документу на майно померлому.
Розбіжності полягають в наступному: у свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_1 від 10.12.1980 року міститься запис батько - « ОСОБА_4 », в той час у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2019 року померлий записаний як « ОСОБА_3 » (а.с.13).
Розбіжності у правовстановлюючому документі на житловий будинок (свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі розпорядження від 13.11.2000 року №609 на підставі якого Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності та записано в реєстрову книгу №1, за реєстровим №48 від 15.11.2000 року полягають у наступному: у графі «належить громадянину, власник» записано « ОСОБА_4 », в той час у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2019 року померлий записаний як « ОСОБА_3 » (а.с.17-17 зв.).
Згідно паспорту позивача НОМЕР_3 від 13.03.1998, його зареєстроване місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто та ж сама адреса проживання, що і померлого (батька позивача) (а.с.11-11зв.).
- Згідно свідоцтва про народження позивача виданого 10.12.1980 року, його мати записана ОСОБА_2 ; на сторінці 10 паспорту ОСОБА_2 наявна відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 (з померлим) (а.с.14 зв.).
- Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 виданого 02.02,1967 року, укладено шлюб між ОСОБА_3 (померлим) та ОСОБА_5 (відповідач по справі), прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (а.с.16).
- Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 58229598 від 07.11.2019 року адреса проживання заповідача ОСОБА_3 зазначена: АДРЕСА_1 , тобто адреса місця реєстрації позивача (а.с.10).
- Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Тросник, Закарпатської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
- Відповідно до довідки №540 від 02.09.2020 року, яка видана ОСОБА_1 , 1980 року народження, домогосподарство в АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто та сама адреса, що у свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок від 15.11.2000 року (а.с.26).
- Відповідно до довідки №27/1 від 21.05.2019 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , 1980 року народження, що підтверджує родинний зв'язок батько та син (а.с.25).
- Право власності на житловий будинок підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де у графі належить громадянину записано « ОСОБА_4 », тобто та сама адреса, що і місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.17).
- Право власності на житловий будинок також підтверджується копією технічного паспорту від 10.12.2021 року (виготовленого на замовлення ОСОБА_1 ) адреса житлового будинку вказана: АДРЕСА_1 , тобто та сама що і адреса проживання та реєстрації ОСОБА_3 (а.с.23-23 зв.).
- Відповідно до технічного паспорту від 24.02.1990 року у графі власник вказано: ОСОБА_4 , адреса житлового будинку вказана: АДРЕСА_1 ;
- Відповідно до довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4 (померлим) (а.с. 21).
- Той факт, що дані розбіжності є помилковим записом підтверджується в тому числі наступними документами: пропозицією укласти договір постачання природного газу, яка надіслана споживачу, ОСОБА_3 ; укладеним договором №12/19 від 20.10.1998 року про експлуатацію газового господарства, де споживач вказаний ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с.27, 28-28 зв.).
Вказані дані в сукупності свідчать про те, що розбіжності в написанні імені померлого в поданих документах є описками, а померлий ОСОБА_3 та позивач мають ступінь родинного споріднення батько та син. Крім того, вказані докази в сукупності також свідчать про помилку в написанні прізвища померлого ОСОБА_3 в правовстановлюючому документі на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу є необхідним для реалізації спадкоємцем своїх спадкових прав.
Відповідно до п. 7, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах цивільного стану. При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по-батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька, який прийняв спадщину та бажає оформити спадкові права.
Право власності на житловий будинок підтверджується копією свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок; копією технічного паспорту на будинок; довідкою за ким рахується будинок, довідкою про склад сім'ї, довідкою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації».
Право власності на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСГП « Іскра», розміром 1,08 підтверджується копією сертифіката на земельну частку (пай) серії ЗК №0088917 від 03.07.1997 виданої на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення Виноградівської райдержадміністрації від 26.06.1997 за №199, який проживає в с.Тросник, Виноградівського району Закарпатської області. Сертифікат зареєстровано 29.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 8452(а.с.18).
Право власності на трактор колісний реєстраційний номер А002117, марки МТЗ-80, рік випуску 1990, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 27.10.2008 року виданого Виноградівським РІ ДТН, де у графі «власник» записаний ОСОБА_3 », адреса: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Право власності на причіп реєстраційний № А002116, марки 2ПТС-4, рік випуску 1991, заводський N2031726 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 від 27.10.2008 року виданого Виноградівським РІ ДТН, де у графі «власник» вказано ОСОБА_3 (а.с.20).
Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України та у шестимісячний строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, інші особи, які мають право претендувати на спадкове майно від своїх прав відмовилися, про що подали відповідні заяви. Іншого способу захистити своє право у спадкоємця, як встановлення факту та визнання права власності в судовому порядку, у позивача не має.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Встановити той факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 .
Встановити факт належності свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15 листопада 2000 року, виданого згідно розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації від 13.11.2000 року № 609, зареєстрованого Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації 15.11.2000 року за реєстровим номером 48, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому він записаний як - ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , право власності на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП «Іскра», с. Фанчиково, Берегівського (раніше Виноградівського) району Закарпатської області, площею 1,08 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), сертифікат серії ЗК № 0088917, реєстраційний номер 8452.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , право власності на трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_12 , марки МТЗ- 80, рік випуску 1990, заводський № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , право власності на причіп реєстраційний № НОМЕР_9 , марки 2ПТС-4, рік випуску 1991, заводський № НОМЕР_10 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30.09.2022 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо