Житомирський апеляційний суд
Справа №283/460/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.4 ст.296 КК Доповідач ОСОБА_2
29 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференціїв м.Житомирі кримінальне провадження №283/460/21 за апеляційною скаргою прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , працюючого касиром торгівельного залу ТОВ «Новус Україна», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.
Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_8 1307 грн. 60 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 07 січня 2021 року приблизно о 22 годині 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись неподалік садиби АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 побачив раніше незнайому йому ОСОБА_10 та у нього виник злочинний умисел, направлений на скоєння хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , тримаючи у правій руці пневматичний газобалоний пістолет моделі «Borner GV49» калібру .177 (4,5 мм) номер « НОМЕР_1 » наблизився до ОСОБА_10 . Без будь-яких на те причин, ОСОБА_8 , діючи з хуліганських спонукань, грубо і умисно порушуючи громадський порядок в частині умов відпочинку і спокою громадян, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прагнучи показати свою зневагу до існуючих загальноприйнятих правил і норм поведінки у суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, з особливою зухвалістю, схопив ззаду лівою рукою ОСОБА_10 за верхній одяг та почав тягнути її в напрямку вул. Суворова м. Малин Житомирської області. В процесі вчинення хуліганських дій, ОСОБА_8 лівою рукою схопив ОСОБА_10 за шию, а пневматичний газобалонний пістолет моделі «Borner GV49» каліб .177 (4,5 мм) номер « НОМЕР_2 » правою рукою приставив до правої скроні голови ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що потерпіла за вказаних обстановки та обставин реально сприймає погрозу застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто, вчинив активні дії з використання такого предмета під час вчинення хуліганських дій і своїми діями створив реальну загрозу для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_10 . Під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_8 умисно спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді синців нижньої та верхньої губи, травматичного розлому 2.1 зуба, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеня тяжкості. У вказаний період часу по вул. Суворова в м. Малині Житомирської області проїздив ОСОБА_11 на автомобілі марки «Citroen» реєстраційний номер НОМЕР_3 , зупинився та припинив хуліганські дії ОСОБА_8 .
В своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, та постановити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити йому покарання без застосування ст.75 КК України у виді 3 років позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
При цьому, зазначає, що скоєне останнім кримінальне правопорушення віднесено до категорії тяжких, є одним із поширених та небезпечних, яке посягає на правовідносини, що регулюють громадський порядок, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей, спокійного відпочинку і дотримання правил поведінки в суспільному життя. Вважає, що в даному випадку, думка потерпілої щодо виду та міри покарання сама по собі не є вирішальною при призначенні покарання. Звертає увагу, що судом першої інстанції не надано належної оцінки особі обвинуваченого в тій частині, що ним вчинено особливо злісне хуліганство із використанням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Зокрема, судом встановлено, що після розлиття алкогольних напоїв, обвинувачений вчинив конфлікт із своєю матір'ю, після чого дома взяв пневматичний пістолет з яким пішов спочатку до магазину, а потім по вулицях міста, тобто, ОСОБА_8 заздалегідь готувався до вчинення хуліганських дій із використанням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Крім того, судом першої інстанції не враховано поведінку ОСОБА_8 , його зухвалість і не припинення вчинення кримінального правопорушення, тобто те що його дії були зупинені іншою особою, яка не була байдужою до суспільно небезпечного посягання, не враховано і те що небезпечність наслідків могла бути, ще більшою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку апеляційної скарги, доводи обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.4 ст.296 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються.
У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Санкція ч.4 ст.296 КК України, за якою ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації, визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань Закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Як вважає апеляційний суд, вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
На думку апеляційного суду, апеляційні доводи прокурора про відсутність достатніх підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, є обґрунтованими.
Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, лише формально навів у вироку відповідні обставини, проте правильної оцінки їм не дав, рішення про застосування ст.75 КК України належно не мотивував, законні підстави про доцільність звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання не встановив.
При вирішенні питання звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції залишив поза належною увагою, тяжкість правопорушення, його характер і ступінь суспільної небезпечності, у зв'язку з чим безпідставно, застосував положення ст.75 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження і встановлено вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, скоїв тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції залишено поза належною увагою суспільну небезпеку скоєного останнім кримінального правопорушення, його фактичні обставини, зокрема, встановлена зухвалість поведінки ОСОБА_8 під час вчинення правопорушення, як і той факт, що злочинні дії останнього були зупинені іншою особою, що безумовно стало на заваді настанню більш небезпечних наслідків протиправних дій обвинуваченого. Вище наведені обставини, на думку апеляційного суду, стверджують про суспільну небезпечність останнього.
На думку апеляційного суду, встановлення судом за результатами судового розгляду справи наявності в обвинуваченого ОСОБА_8 обставини, що пом'якшує покарання - добровільного відшкодування завданого збитку потерпілій, є непідтвердженим. Так, будучи раніше допитаною потерпіла ОСОБА_10 фактично підтвердила отримання нею лише 1000 грн. від обвинуваченого (розписка т.1 а.п.200), зазначивши, що не зверталась з відповідним цивільним позовом відносно стягнення моральної та матеріальної шкоди, оскільки піддалась умовлянням та обіцянкам рідних обвинуваченого, які на даний час - не виконанні.
При цьому, апеляційним судом за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження не встановлено жодних відповідних доказів (спроб) можливого відшкодування (намагання) обвинуваченим ОСОБА_8 потерпілій завданої їй шкоди, не надано таких доказів обвинуваченим і під час апеляційного провадження. Зі змісту заяви потерпілої ОСОБА_10 поданої до апеляційного суду 19.09.2022 убачається, що заподіяна їй шкода залишається не відшкодованою. Відшкодовування обвинуваченим шкоди в розмірі 1000 грн. апеляційний суд вважає частковим та не суттєвим.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно зазначив у мотивувальній частині вироку обставину, що пом'якшує призначене обвинуваченому покарання - добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій.
Також, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому не достатньо враховано й обставину, що у відповідності до норм ст.67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченому - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
За наведених обставин, на думку апеляційного суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд вважає, що з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру суспільної небезпечності, призначене судом першої інстанції покарання із застосуванням ст.75 КК України не є спрямованим на досягнення цілей та завдань покарання визначених ст.50 КК України, а отже не забезпечить виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення нових правопорушень.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_8 положень ст.75 КК України, а тому вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року відносно останнього підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України з постановленням вироку відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України.
При призначенні ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким, конкретні обставини його вчинення, які, на думку суду апеляційної інстанції, носять підвищений суспільно небезпечний характер, наслідки вчиненого, особу винного, який є особою молодого віку, працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, не перебуває на спеціалізованих обліках, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, визнав вину, з врахуванням думки потерпілої (яка в заяві до апеляційного суду від 19.09.2022 просила вирок залишити без змін), обставини, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання - щире каяття, обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, та вважає правильним призначити ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах санкції ч.4 ст.296 КК України, у виді позбавлення волі.
На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Саме такий захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
При цьому, за наведених обставин апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні обґрунтовані підстави для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України. За результатами апеляційного розгляду провадження підстав, котрі б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання - скасуванню, з ухваленням нового вироку.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2021 року відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 за ч.4 ст.296 КК України призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
На вирок апеляційного суду, який набирає законної сили негайно після його проголошення. Учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :