Справа № 761/13893/20
Провадження № 2/761/2323/2022
29 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Позивачі звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просили суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь позивачів страхове відшкодування у розмірі 145309,24 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 16.11.2017 о 22 год. 05 хв. в м. Києві, по вул. Дмитрівська, 2, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1 , невірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ssang Jong», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.11.2018 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2018 справу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 передано прокурору Київської місцевої прокуратури №10.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», за договором (полісом) серії АК №9567153.
Внаслідок ДТП, пошкодження автомобіля завдало ОСОБА_1 душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, оскільки, як зазначає позивач, йому довелося відмовитися від запланованих, зокрема сімейних поїздок на відпочинок. За внутрішнім переконанням ОСОБА_1 , з урахуванням принципів розумності і справедливості, моральна шкода, завдана протиправними діями ОСОБА_3 , має бути відшкодована у розмірі 10 000,00 грн.
Окрім того, пасажир автомобіля «Ssang Jong», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 зазнала фізичних страждань, викликаних шкодою, заподіяною здоров'ю, оскільки перенесла складну операцію. За внутрішнім переконанням ОСОБА_4 , з урахуванням принципів розумності і справедливості, моральна шкода, завдана протиправними діями ОСОБА_3 , має бути відшкодована у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.06.2020 відкрито провадження у справі.
На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-634 від 16.09.2020, протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О. у зв'язку із відпусткою по вагітності та пологами судді Кондратенко О.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, прийнято до провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2021 роз'єднано позовні вимоги, виділено в самостійне провадження позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2019 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування передано до Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив.
16.11.2017 о 22 год. 05 хв. в м. Києві, по вул. Дмитрівська, 2, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.п. 2.3.5., 13.1, невірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ssang Jong», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.11.2018 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП - закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2018 справу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 передано прокурору Київської місцевої прокуратури №10.
Старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУ НП України в м. Києві капітаном поліції Юрченко О.В. винесено 07.12.2019 постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальному провадженні або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.
Оскільки вказана вище постанова суду є чинною і має по цій справі преюдиційне значення, вказані обставини стосовно вини ОСОБА_3 у вказаному ДТП, відповідно до вказаної норми ч. 6 ст. 82 ЦПК України, не підлягають повторному доведенню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України установлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснено в п. 3 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В пункті 10 Постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Згідно із правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 235/546/18 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивачі оцінюють заподіяну їм шкоду та з чого вони при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, позивачі мають надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їм моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювана та спричиненою шкодою.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Як передбачено ч. ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини того, що 16.11.2017 відбулося ДТП, в якому за неправомірних дій відповідача, які полягали в порушенні п.п. 2.3.5., 13.1 ПДР України при керуванні автомобілем «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1 , останній невірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ssang Jong», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , а позивача ОСОБА_2 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні та була госпіталізована до лікарні «Феофанія», були встановлені постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2018 та 23.11.2018, постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП України в м. Києві капітаном поліції Юрченка О.В. про закриття кримінального провадження від 07.12.2019 та не спростовані жодним чином відповідачем.
Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок дорожньої - транспортної пригоди у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, оскільки довелося відмовитися від запланованих поїздок на відпочинок.
Позивач ОСОБА_2 посилається на те, що вона зазнала фізичних страждань, викликаних шкодою, заподіяною здоров'ю. Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №18/2/79 від 24.01.2018, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в Центрі нейрохірургії КЛ «Феофанія» з 05.01.2018 по 24.01.2018 з діагнозом: закрита травма хребта і спинного мозку, внаслідок ДТП від 16.11.2017.
Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
З аналізу вказаних норм вбачається, що страхове відшкодування моральної шкоди є похідним від виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю, і розмір страхового відшкодування моральної шкоди визначається виключно від розміру виплаченого страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Позивачами не надано доказів на підтвердження заподіяння їм моральної шкоди відповідачем в розмірі, вказаному у позовній заяві та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправним діянням ОСОБА_3 та вини останнього в її заподіянні, тому вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн., задоволенню не підлягають.
При цьому, суд зауважує, що попереднє звернення потерпілого (позивача) у випадках, передбачених законом, до страховика чи винуватця ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування чи моральної шкоди, відповідно, загалом, не виключає право позивача звертатись безпосередньо до суду із позовом про стягнення шкоди.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного керуючись ст.ст 15, 23, 1167 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 77-81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 29.09.2022.
Суддя: