Номер провадження 2-о/754/280/22
Справа №754/5796/22
Іменем України
30 вересня 2022 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,-
Заявники звернулися до суд з заявою про розірвання шлюбу посилаючись на те, що сумісне життя і збереження сім'ї неможливе, просять суд заяву задовольнити.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 27.07.2022 відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
До суду надійшла заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до якої зазначили, що заявлені вимоги підтримують та просять задовольнити, розірвати шлюб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України, передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення про задоволення позову, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
Частиною 3 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Заявники з 04 серпня 2006 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніровського районного управління юстиції у м.Києві.
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 969.
Також судом установлено, що заявники уклали договір між батьками здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 964.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Згідно із ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Стаття 24 Сімейного кодексу України, регламентує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Положенням частин 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України, передбачає, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення заявників про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких заявники наполягають на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 141, 263-265, 293 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 серпня 2006 року, Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1447 - розірвати.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявники:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2022 року.
Суддя В.В. Бабко