Копія
22 липня 2010 р. Справа № 2а-4186/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.
за участю секретаря судового засідання-Дикач О.О.,
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Бібіка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним рішення про призначення планової перевірки та рішення про застосування адміністративного арешту активів ,-
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним рішення Конотопської МДПІ про призначення планової перевірки з 10 лютого 2010 року по 19 лютого 2010 року приватного підприємця ОСОБА_1 згідно направлення № 96 від 10 лютого 2010 року та призначення планової перевірки з 15 лютого 2010 року по 19 лютого 2010 року згідно направлення № 130 від 15 лютого 2010 року, визнати протиправним рішення Конотопської МДПІ від 22 лютого 2010 року про застосування строком до 96 год. від години підписання даного рішення умовного адміністративного арешту активів Приватного підприємця ОСОБА_1 (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать платнику податків на праві приватної власності або повного господарського відання іншим особам у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи платника податків ПП ОСОБА_1 з тимчасовою забороною їх відчуження та його скасувати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 лютого 2010 року двоє посадових осіб Конотопської МДПІ та ДПА в Сумській області намагалися провести перевірку магазину який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В якому позивачка здійснює підприємницьку діяльність. Вказані особи належним чином посвідчення не пред'явили і направлення на перевірку не надали. На прохання завідуючої магазином почекати позивачку зазначені особи не відреагували і залишили приміщення. 27 лютого 2010 року позивачка отримала заказний лист від Конотопської МДПІ в якому знаходилось рішення від 22 лютого 2010 року про застосування строком до 96 годин від години підписання даного рішення умовний адміністративний арешт активів приватного підприємця ОСОБА_1.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 1 березня 2010 року у задоволення адміністративного позову Конотопської МДПІ про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_1 на строк до 180 днів відмовлено в повному обсязі. Позивачка вважає дії Конотопської МДПІ такими, що не відповідають діючому законодавству України на слідуючих підставах, вона з 2009 року перебує у спірних відносинах з Конотопською МДПІ, оскаржуючи її рішення. На даний час на апеляційному оскарженні у Харківському апеляційному адміністративному суді знаходяться три адміністративні справи між позивачкою та Конотопською МДПІ. Відповідно до Прикінцевих положень Закону України № 1759- V/І від 15.12.2009 року "Про внесення змін до деяких Законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" був встановлений мораторій на проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок, які проводяться згідно з пунктами 4 і 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", тобто, якщо суб'єкт господарської діяльності перебуває у спорі з податковою службою, його діяльність до вирішення скарги не підлягає перевірці. Позивачка стверджує, що посадовці відповідача не мають повноважень на проведення перевірки. Також позивачка зазначає, що оскаржувана перевірка є плановою, а згідно ч. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, але таке повідомлення їй не надсилалось. Також позивачка вважає протиправним рішення Конотопської МДПІ про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків строком до 96 год. від 22 лютого 2010 року. Відповідно до закону № 2181- III адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Однак такий податковий борг у неї відсутній.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги.
Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 року встановлено правомірність проведення планової виїзної перевірки відповідача з питання дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому вимоги в цій частині позову є необгрунтованими.
Стосовно вимоги про визнання нечинним рішення Конотопської МДПІ від 22.02.2010 року про застосування умовного адміністративного арешту активів, відповідач зазначає, що відповідно до пп. г 9.1.2 ст. 9 Закону України» Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Відповідно до направлення № 96 від 10.02.2010 року та направлення № 130 від 15.02.2010 року начальник Конотопської МДПІ доручив провести посадовим особам органів ДПС планову перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні. Тобто, посадові особи органів ДПС намагалися провести перевірку контрольно-касових апаратів, але в супереч діючому законодавству не були допущенні до її проведення.
Крім того, оскаржуване рішення було прийняте 22.02.2010 року строком на 96 годин, і станом на час звернення позивача до суду вже не діє. Таким чином, відповідач вважає, що його дії є правомірними.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2010 року двоє посадових осіб Конотопської МДПІ та ДПА в Сумській області на підставі направлень на перевірку №96 від 10.02.2010 (а.с 9) та № 130 від 15.02.2010 (а.с. 10) намагалися провести планову перевірку магазину який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому позивачка здійснює підприємницьку діяльність, з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні, але фактично допущені до перевірки не були про що було складено акт відмови від допуску до перевірки №9 від 15.02.2010 (а.с. 39). Внаслідок чого начальником Конотопської МДПІ було винесене рішення від 22 лютого 2010 року про застосування строком до 96 годин від години підписання даного рішення умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_1 (а.с. 8). Крім того, Конотопська МДПІ звернулась до Сумського адміністративного суду Сумської області з позовом про продовження вказаного адміністративного арешту активів, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 1 березня 2010 року у задоволення адміністративного позову Конотопської МДПІ про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_1 на строк до 180 днів відмовлено в повному обсязі (а.с.12 - 14). Дане рішення суду оскаржено сторонами у справі не було та набрало законної сили.
Діяльність в сфері розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу визначається спеціальним Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який визначає правові засади застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і не установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з питань податків та зборів (обов'язкових платежів). Статті 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачають, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.
Тобто, суд доходить висновку, що у податкового органу були законні підстави для проведення планової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Ця перевірка проводилась згідно з графіком таких перевірок, який затверджено начальником Конотопської МДПІ (а.с. 41).
Статтю 11-2 Закону "Про державну податкову службу", яка визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок не застосовується при проведенні перевірок дотримання законодавства про РРО. При проведенні планових перевірок стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) згідно затвердженого начальником Конотопської МДПІ графіку Закон про РРО не вимагає надсилання платнику податку повідомлення про майбутню перевірку за 10 днів до її початку, оскільки це нівелює суть даного виду перевірки.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Отже, суд вважає що позовні вимоги в цій частині є безпідставними а дії податкового органу щодо проведення зазначенох перевірки відповідають вимогам законодавства. Посилання позивача на Прикінцеві положення Закону України № 1759- V/І від 15.12.2009 року "Про внесення змін до деяких Законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" суд вважає безпідставними, так як відповідно до п. 2 прикінцевих положень вказаного закону встановлено до 1 січня 2011 року мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо суб'єктів малого підприємництва, крім, зокрема, проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок (крім перевірок, які проводяться згідно з пунктами 4 і 8 частини шостої статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"), тобто, встановлено мораторій саме на проведення перевірок відповідно до п. 4 та п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Відповідно до п. 4 ст. 11-1 зазначеного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності, зокрема, з таких обставин: платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки, таким чином, зазначений пункт має на увазі саме скаргу, а не адміністративний позов до суду і стосується позапланової перевірки, а в даному випадку проводилась планова перевірка.
Стосовно посилань позивача щодо участі у перевірці працівника ДПА в Сумській області, суд зазначає, відповідно до Наказу ДПА України № 355 від 27.05.2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, з дотриманням порядку, передбаченого у пунктах 1.11, 1.12 розділу І Методичних рекомендацій, за рішенням Голови (заступника Голови) ДПА України або голови ДПА відповідного регіону до проведення перевірок, передбачених цим розділом, можуть залучатися працівники всіх органів ДПС України та, відповідно, працівники відповідних структурних підрозділів інших органів ДПС цього регіону. Відповідно до п. 1.12. вищевказаного наказу за рішенням голови ДПА в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, яке оформлюється наказом, до проведення виїзних планових та позапланових перевірок платників податків можуть залучатися працівники органів ДПС цього регіону. Відповідно до наказу голови ДПА в Сумській області ОСОБА_3 була відряджена до Конотопської МДПІ для проведення перевірок (а.с. 36).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про порядок погашення платниками податків зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181- ІІІ (далі по тексту Закон - 2181 - ІІІ) адміністративний арешт активів платника податків є виключним засобом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Законом № 2181-ІІІ передбачено, що застосовується такий арешт активів при наявності однієї з кількох перелічених в пп. 9.1.2 ст. 9 Закону обставин, продовжується ж адміністративний арешт активів, якщо є підстави вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням. Правовою підставою для застосування адміністративного арешту активів відповідача був пп. "г" пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" а саме: відмова ПП ОСОБА_1 від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.
Згідно з п.п.9.3.3 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" адміністративний арешт на активи платника податків може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником).
Відповідно до Закону № 2181-III адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Тобто, виходячи з визначення арешту активів, наданого Законом № 2181-III, цей механізм може застосовуватися з метою забезпечення погашення податкового боргу. Закон України від 25.06.91 № 1251-XII "Про систему оподаткування" дає поняття податків i зборів (обов'язкових платежів), встановлює вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно якого штрафні санкцій за порушення приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відноситься до податкових платежів, а тому не може бути податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Отже, застосування арешту активів є правомірним лише для забезпечення сплати податків, передбачених Законом № 1251-XII. Доказів наявності податкового боргу у відповідача позивачем суду не надано.
Адміністративний арешт активів та продовження його терміну застосовується у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки, перевірка ПП ОСОБА_1 15.02.2009 року не відносилась до документальних перевірок.
Відповідно до ст. 9 Закону № 2181-Ш адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податку відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що метою застосування адміністративного арешту активів було не забезпечення погашення податкового боргу, а для спонукання відповідача надати можливість для проведення перевірки, яка не має на меті контроль за правильністю сплати податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Поряд з викладеним, з огляду на виключність адміністративного арешту як способу забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, у певних обставинах суд не вбачає такої виключності. Для спонукання платника податків здійснити перевірку дотримання Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у податкової служби є інші засоби реагування, ніж адміністративний арешт активів. Отже, суд вважає, що в цій частини позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним рішення про призначення планової перевірки та рішення про застосування адміністративного арешту активів - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції від 22 лютого 2010 року про застосування строком до 96 годин умовного адміністративного арешту активів ФОП ОСОБА_1
В іншій частині позовних вимог відмовити. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 27 липня 2010 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек