03 серпня 2010 року < ЧАС > м. Полтава Справа № 2а-2680/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
представника позивача Белько І.В.,
прокурора Кучерявої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора м. Полтави , в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій, -
09 червня 2010 року Прокурор м. Полтави , в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 989,21 грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон №875-XII), що полягає у недотриманні нормативу робочих місць із працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2009 році.
Мотивуючи свої вимоги прокурор зазначив, що відповідачем у 2009 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робоче місце, що є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 975 грн. та пені у розмірі 14,21 грн.
Представник позивача та прокурор у судовому засіданні підтримати позовні вимоги, просили такі задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Положеннями частин 2, 3 цієї ж статті визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частинами 1, 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 181 Закону №875-ХІІ інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з абзацами 2, 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-ХІІ державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Пунктом 4 статті 20 вищевказаного Закону встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
З наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форма №10-ПІ (а.с. 14), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 12 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відповідачем не зазначена.
Таким чином, відповідачем не виконано вимоги статей 18, 19 Закону №875-ХІІ та не обчислено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів -1 особу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема розрахунком суми позову, наданого позивачем (а.с. 10), а також виходячи із положень Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, фактично на підприємстві у 2009 році особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не працювали.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач повинен був звітувати до Полтавського міського центру зайнятості. Однак, як підтверджено матеріалами справи, зокрема листом Полтавського міського центру зайнятості (а.с. 17) Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 протягом 2009 року про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (форма №3-ПН), не звітувала.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно з частиною 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 14), вбачається, що на підприємстві відповідача у 2009 році працювало 12 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 23 435,07 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає, відповідно, 23 435,07 грн. : 12 = 1 950 грн.
Враховуючи зазначене, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2010 р. (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону №875-ХІІ) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі (1 950 грн. : 2) х1-0 = 975 грн.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню за несвоєчасну сплату за період з 16.04.2010 р. по 03.06.2010 р. включно у розмірі (975 грн. х 0,03%) х 49 дн = 14,21 грн.
Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, то згідно частини 5 статті 20 Закону №875-ХІІ ці суми підлягають стягненню у примусовому порядку за відповідним рішенням суду.
Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Таким чином, прокурор м. Полтави, діючи в межах, наданих йому законодавством України повноважень, обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, виходячи із загальних засад права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим позивачем правомірно було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 9, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, р/р 31218230700002 в УДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код 34698804, отримувач ВДК у м. Полтаві) адміністративно-господарські санкції у розмірі 975 грн. та пеню у розмірі 14,21 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04 серпня 2010 року.
Суддя Є.Б. Супрун