Справа № 2а-1167/10/1570
27 липня 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретаря Чиженко А.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)
прокурора Шпагіної І.С.
представника відповідача Подорожнього А.С. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання нечинними податкового повідомлення -рішення та рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси в якому просила визнати нечинними податкове повідомленя-рішення №0000231701/0 від 28.01.2010 р; рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000221701/0 від 28.01.2010 р; рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000241701/0 від 28.01.2010 р..
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві та пояснив, що:
З 14.12.2009 р. по 18.01.2010 року Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р.
Про результати зазначеної перевірки було складено акт від 21 січня 2010 року за №86/17-01/1494214229/3. На підставі зазначеного акту Відповідачем були винесені та видані Позивачеві податкове повідомлення-рішення №0000231701/0 від 28.01.2010 р, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000221701/0 від 28.01.2010 р, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000241701/0 від 28.01.2010 р., згідно яких Позивачу було донараховано 62540 грн. 39 коп. податку та 2835430 грн фінансових санкцій.
Однак позивач вважає вищезазначені податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки донарахування податку та нарахування фінансових санкцій було проведене відповідачем на підставі необґрунтованого висновку, що позивач у періоді, що перевірявся, нібито здійснював діяльність з оптової торгівлі одягом, яка не відповідає його заявам про застосування спрощеної системи оподаткування та свідоцтвам про сплату єдиного податку, і тому протягом перевіряємого періоду повинен був застосовувати загальну систему оподаткування.
У зв'язку з тим, що позивач не згоден із зазначеними висновками та винесеними відповідачем рішеннями, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству звернувся із зазначеним позовом.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву та пояснив, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій винесені у відповідності з діючим законодавством, та в кнізі обліку позивача відсутні дані щодо витрат на придбання матеріалів для виробництва.
Представник прокуратури пітримав позицію відповідача та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення законного представника, представника позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 є фізичною особою -підприємцем (а.с.9), знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с.10) та як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси. Під час здійснення підприємницької діяльності працює без реєстратора розрахункових операцій, з використанням книги обліку доходів.
З 14.12.2009 р. по 18.01.2010 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси провела виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р за наслідками якої 21 січня 2010 року був складений акт №86/17-01/1494214229/3 (а.с.14-29).
Перевіркою були встановлені порушення пп „а” та „в” п. 19.1 ст19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що полягало у неналежному веденні обліку доходів і витрат та ненаданні декларацій про отримані доходи за період, що перевірявся;
- п.4 ст. 4 р. ІV, ст.ст 13,14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” що полягало у заниженні суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 62540, 39 грн;
- п.1, п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” що полягало у непроведенні розрахункових операцій через РРО без друкування розрахункових документів на суму 562478 грн;
- п. 1, 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” що полягало у здійсненні торгівельної діяльності без придбання торгівельного патенту та несплаті вартості торгівельного патенту у розмірі 11520 грн.
На підставі зазначеного акту Відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення №0000231701/0 від 28.01.2010 р (а.с.13), рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000221701/0 від 28.01.2010р. (а.с.12), рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000241701/0 від 28.01.2010р. (а.с.11), згідно яких Позивачу було нараховано до сплати 62540 грн. 39 коп. податку з доходів фізичних осіб, 23040 грн фінансових санкцій за несплату по патентах, 2812390 грн. фінансових санкцій за незастосування під час розрахунків реєстраторів розрахункових операцій.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень був висновок, зазначений в пункті 2.1 Акту перевірки, що Позивач у періоді, що перевірявся, нібито здійснював діяльність, яка не відповідає заявам про застосування спрощеної системи оподаткування та свідоцтвам про сплату єдиного податку, а саме, замість зазначеної у свідоцтвах про сплату єдиного податку діяльності з виробництва одягу, здійснював торгівельну діяльність (оптова та роздрібна торгівля одягом) зі складу за адресою м. Одеса, вул. Головковська 36 за готівкові кошти (пп. 2.5.1 та 2.5.2 акту перевірки).
Підставою для такого твердження було встановлене під час перевірки невнесення позивачем до графи 3 книги обліку доходів і витрат (форма №10) (а.с.237-245) витрат на закупівлю матеріалів для виробництва та ненадання для перевірки документальних доказів придбання від постачальником цих матеріалів.
На підставі зазначеного висновку відповідач помилково вважає, що уся підприємницька діяльність позивача за перевіряємий період здійснювалася не за спрощеною, а за загальною системою оподаткування.
Наявність порушення з боку позивача податкового законодавства, про що зазначено в акті перевірки, відбулось через застосування до фінансово-господарської діяльності позивача норм податкового законодавства, що регулюють діяльність підприємців, які не знаходяться на спрощеної системі оподаткування відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України №746/99 від 28.06.1999 р.
Такі висновки відповідача суд вважає неправомірними з таких підстав:
Відповідно до правової позиції, викладеної у листі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року №1275/10/13-09, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Ураховуючи наведене, норми Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.
Таким чином, до фінансово-господарської діяльності позивача під час перевірки повинні були бути застосовані норми законодавства, що регулює спрощену систему оподаткування, незалежно від того, здійснював він виробничу чи торгівельну діяльність.
Крім того, під час судового розгляду судом досліджені численні письмові докази, що підтверджують виробничий характер його підприємницької діяльності, а саме -правовстановлюючі та дозвільні документи на виробничі приміщення (а.с.134-135, 200-206, 212-220) та виробниче обладнання, податкові звіти (а.с.184-199), трудові угоди з працівниками швейного цеху (а.с.100-123), платіжні відомості з виплати заробітної плати (а.с.47-92) та інші.
Здійснення позивачем виключно виробничої діяльності було підтверджено також показаннями свідка ОСОБА_4, яка в своїх показаннях зазначила, що як і інші працівники, вона працювала в цеху у ФОП ОСОБА_3 на посаді швеї та виготовляла одяг, який надалі реалізовувався . Трудовий договір з ФОП ОСОБА_3 був укладений в письмової формі та зареєстрований в центрі зайнятості.
В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів здійснення позивачем торгівельної діяльності без виробництва, в обсягу зазначеному в акті перевірки за перевіряємий період.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено в судовому засіданні, що протягом перевіряємого періоду він здійснював виробничу діяльність по виготовленню одягу від реалізації, якої отримував дохід. Оскільки відповідно до ч.1 пункту 6 Указу президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, висновок, зазначений в акті перевірки, щодо порушення позивачем пп „а” та „в” п. 19.1 ст19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що полягало у неналежному веденні обліку доходів і витрат та ненаданні декларацій про отримані доходи за період, що перевірявся, а також п.4 ст. 4 р. ІV, ст.ст 13,14 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян” що полягало у заниженні суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 62540, 39 грн, є неправомірним.
Оскільки відповідно до ч.1 пункту 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", висновок, зазначений в акті перевірки, щодо порушення позивачем п. 1, 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” що полягало у здійсненні торгівельної діяльності без придбання торгівельного патенту та несплаті вартості торгівельного патенту у розмірі 11520 грн, є неправомірним.
Так як, відповідно до ч. 3 пункту 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами, висновок, зазначений в акті перевірки, щодо порушення позивачем п.1, п.2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що полягало у непроведенні розрахункових операцій через РРО без друкування розрахункових документів на суму 562478 грн, є неправомірним.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивні вимоги обґрунтовані, а податкове повідомленя-рішення №0000231701/0 від 28.01.2010 р, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000221701/0 від 28.01.2010 р, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій № 0000241701/0 від 28.01.2010 р. є неправомірними і повинні бути визнані нечинними.
Керуючись ст.ст.2,7-9,158,160,163КАС України суд, -
Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси задовольнити.
Визнати нечинними: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси №0000231701/0 від 28.01.2010року; рішення про застосування штрафних санкцій №0000221701/0 від 28.01.2010р., рішення про застосування штрафних санкцій №0000241701/0 від 28.01.2010р.
Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40грн.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.
Постанова виготовлена у повному обсязі 02 серпня 2010 року.
Суддя Е.А.Іванов
02 серпня 2010 року