Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
23.07.2010 р. 13:10 Справа № 2а-4155/10/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області,
вул. Веселинівська, 50, м. Миколаїв, 54036
до Товариства з обмеженою відповідальністю ” Фобус-Атлант ” ,
вул. Леніна, 14, смт. Ольшанське, Миколаївського району,
Миколаївської області, 57113
про припинення юридичної особи,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача, внесений до ЄДРЮОФОП з моменту його реєстрації -з 26.04.06 р., та припинити юридичну особу відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що особа, яка е засновником товариства не знала, що на її ім'я зареєстроване підприємство, відношення до господарської діяльності підприємства не мала, а протеребіть вимогам діючого законодавства.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, і надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач заперечень проти позову суду не надав.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
ТОВ ”Фобус-Атлант” зареєстровано як юридичну особу 26.04.06 р. Миколаївською районною Державною адміністрацією в Миколаївській області за №15151020000000415.
Товариство перебуває на обліку в ДПІ в Миколаївському районі, та зареєстроване, як платник податків.
11.02.10 р. старшим о/у ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві були відібрані пояснення у ОСОБА_1, який є засновником товариства. Пояснення свідчать про те, що ОСОБА_1 не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю в товаристві, ніяких реєстраційних та фінансово-господарських документів не підписував, про те чім займається товариство йому не відомо.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У статті 42 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, наведено визначення підприємництва. Представник позивача стверджує, що засновник ТОВ ”Фобус-Атлант” ОСОБА_1 не збирався займатися господарською діяльністю на підприємстві та одержувати прибуток, до діяльності підприємства ніякого відношення не має. На думку позивача, ця обставина свідчить про те, що при створенні ТОВ ”Фобус-Атлант” були допущені порушення закону, які не можна усунути.
Доводи позивача ґрунтуються виключно на поясненнях гр. ОСОБА_1, який є тільки засновником, а не посадовою особою товариства.
До того ж, позивачем не доведено в установленому законом порядку, що в діях учасників ТОВ ”Фобус-Атлант” містились ознаки злочину, відповідальність за який встановлена статтею 205 КК України (“Фіктивне підприємництво”).
Суд не приймає посилання позивача на статтю 42 ГК України, як на правову підставу для задоволення позовних вимог, оскільки, навіть за умови доведеності відсутності у діях гр. ОСОБА_1 наміру здійснювати господарську діяльність, цей факт не підтверджує беззаперечно порушення закону при створенні юридичної особи.
Посилання позивача на статтю 31 Конституції України як на підставу для задоволення позовних вимог є недоречним, оскільки вказаною нормою передбачено: ”Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо”.
У частинах 6 і 7 статті 59 Господарського кодексу України (”Припинення діяльності суб'єкта господарювання”), на яку посилається позивач, встановлено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом; скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Згідно з п.17 ч.1 ст.11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 4.12.90р. (далі Закон№509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Частиною 2 ст.38 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №755-IV від 15.05.03р. (далі Закон №755-IV) визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Вимоги про припинення юридичної особи, що заявляються на підставі ч.2 ст.38 Закону №755-IV, за своєю суттю відповідають вимогам про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які податковий орган може заявляти відповідно до п.17 ч.1 ст.17 Закону №509-ХІІ.
Проте суд зазначає наступне.
Першій з підстав, вказаних у частині 2 статті 38 Закону №755-IV (визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути), кореспондує п.2 ч.1 ст.110 ЦК України (на який посилається позивач). Так, у ч.1 ст.110 ЦК України вказано, що юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
При цьому ч.2 ст.110 ЦК України встановлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Таким чином, вимога позивача, яка заявлена на підставі п.2 ч.1 ст.110 ЦК України, задоволенню не підлягає, оскільки орган державної податкової служби не є ані органом, що здійснював державну реєстрацію, ані учасником ТОВ ”Фобус-Атлант”.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Повний текст рішення складений відповідно
до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 28.07.2010 р.