Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
14.07.2010 р. 12:05 Справа № 2а-1660/10/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1,
АДРЕСА_1, 54028
до Тімченка Олега Анатолійовича,
АДРЕСА_2
Арбузинського районного управління юстиції у Миколаївській області,
пл. Центральна, 1, смт. Арбузинка, Арбузинського району, Миколаївської області, 55300
Головного Управління юстиції в Миколаївській області,
вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54028
про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення
на роботі, стягнення плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди в розмірі 5000 грн.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
представник позивача: ОСОБА_3,
від відповідачів: не з'явився,
Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування наказу №4-к від 23.02.10 р. про його звільнення, поновити його на роботі, стягнути з Головного управління юстиції у Миколаївській області кошти за час вимушеного прогулу, та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що його було звільнено з порушенням вимог ст.38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), а саме не була надана можливість залишитися на робочому місці після попередження про звільнення. Запис у трудовій книжці про звільнення позивача за неналежне виконання посадових обов'язків не дав йому можливості працевлаштуватися, а незаконне звільнення спричинило важкі душевні страждання.
Відповідач Тімченко О.А. надав суду заперечення на позов де зазначив, що він здійснив звільнення позивача відповідно до діючого законодавства, і не перешкоджав, а навпаки сприяв (викликав), виходу позивача на роботу. Але позивач не скористався цією можливістю оскільки виїхав з смт. Арбузинка і на роботу не з'явився.
Відповідач Головне управління юстиції у Миколаївській області теж заперечив проти позову і зазначив, що у позивача не було наміру продовжувати трудові відносини оскільки він виїхав з смт. Арбузинка до м. Миколаєва. Розрахунок по заробітній платі був проведений з позивачем на день звільнення в повному обсязі, а моральну шкоду слід стягувати не з Управління, а з фактично винної у незаконному звільнені особи.
Представники відповідача підтримали заперечення в повному обсязі.
У зв'язку з необхідністю надати відповідачу додаткові докази, розгляд справи відкладено на 14.07.10 р.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення позивача суд, -
ОСОБА_1 працював головним спеціалістом Арбузинського районного управління юстиції.
19.02.10 р. позивач подав на ім'я Тімченко О.А. (начальника Арбузинського РУЮ) заяву про звільнення за власним бажанням з 19.02.10 р., у зв'язку з переїздом на нове місце проживання.
19.02.10 р. Тімченко О.А. видав наказ №2-к ”Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення”, з яким позивач був ознайомлений.
На підставі наказу в трудової книжці позивача було зроблено запис ”Звільнено із посади у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків на підставі ст.147-149 КЗпП”.
Отримавши трудову книжку позивач в то же день залишив своє робоче місце.
19.02.10 р. Тімченко О.А. видав наказ №3-к ”Про скасування наказу №2-к ”Про застосування дисциплінарного стягнення”.
22.02.10 р. Тімченко О.А. направив позивачу, за адресою його проживання, лист №09-09/2-68, яким повідомив, що наказ №2-к від 19.02.10 р. про звільнення позивача скасовано, та просив його з'явитися на робоче місце для оформлення інших документів про звільнення, внесення відповідних виправлень до трудової книжки. Даний лист було повернуто поштою, у зв'язку з тим, що адресат виїхав.
22.02.10 р. Тімченко О.А. видав наказ №4-к ”Про звільнення ОСОБА_1” за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місці проживання.
22.02.10 р. позивач звернувся до Прокуратури Арбузинського району зі скаргою на дії Тімченко О.А. щодо незаконного звільнення.
7.03.10 р. прокурор Арбузинського району повідомив позивача, що підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України немає, а трудові спори необхідно вирішувати в судовому порядку.
В зв'язку з тим, що наказ №2-к від 19.02.10 р. було скасовано між працівником і роботодавцем були відновлені трудові правовідносини. Відповідачем були вжиті необхідні (достатні -виклик по телефону, направлення листа) заходи, для повідомлення позивача про цю обставину.
Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
У зв'язку з переїздом до м. Миколаєва позивач просив звільнити його з 19.02.10 р.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ч.2 ст.38 КЗпП України -якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, в зв'язку з тим що:
позивач був відсутній на робочому місці наступного (22.02.10 р.) робочого дня, що підтверджується відповідним актом про відсутність на робочому місці і табелем робочого часу, та не заперечується позивачем.
відсутність позивача за місцем проживання, та переїзд до м. Миколаєва лише підтверджує його намір не працювати в Арбузинському РУЮ.
Після звільнення, з позивачем 23.02.10 р., був проведений повний розрахунок по заробітній платі, що підтверджується бухгалтерською довідкою Головного управління юстиції у Миколаївській області, та не заперечується позивачем.
Позивач не довів суду, той факт, що з записом в трудовій книжці про звільнення із посади у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків, його не приймали на роботу за спеціальністю, оскільки не надав жодного доказу.
Крім того позивач не був позбавлений права внести до трудової книжки відповідні виправлення, ще з моменту коли він дізнався про скасування наказу №2-к від 19.02.10 р. - з 7.03.10 р. Але цим правом він не скористався, і на момент прийняття рішення по справі виправлення не внесені.
Таким чином суд приходить до висновку, що Тімченко О.А. були правомірно вчинені дії по звільненню позивача за його заявою, відповідно до чинного законодавства України.
Що стосується стягнення на користь позивача 5 000 грн. моральної шкоди, то така шкода позивачу заподіяна не була, оскільки суд встановив, що дії Тімченко О.А. були правомірними.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі не підлягають присудженою на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Повний текст рішення складений відповідно
до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 19.07.2010 р.