Справа № 369/15972/21
Провадження №2-з/369/3/22
05.01.2022 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у цивільній справі №369/15972/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 633 241,85 грн. за попереднім договором купівлі-продажу (разом з 3% річних та інфляційними витратами),-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072762832224, загальна площа 28 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072744632224, загальна площа 15,4 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Заява заявника про забезпечення позову мотивована тим, що 20 квітня 2019 року між Заявником (далі - Покупець) та Особою, до якої слід вижити заходи забезпечення позову (далі - Продавець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі продажу квартири (далі - Попередній договір, додаток 1). Попередній договір засвідчено нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 1278.
Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 31 березня 2020 року зобов'язується передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 44,9 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1005 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0031, що знаходиться в АДРЕСА_4 .
Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 538700 гривень (19856 доларів США).
Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу в розмірі 538700 гривень протягом одного місяця.
Всупереч умовам Попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 31 березня 2020 року, так і станом на день подання цієї заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
Крім того, всупереч умовам Попереднього договору Продавцем не повернуто Покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця, тобто як до 30 квітня 2020 року, так і станом на день подання цієї заяви.
Заявник вказує, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як зазначено у пункті 7 заяви Продавець ухиляється від повернення одержаного авансу у розмірі 538700 гривень. При цьому ціна позову (з урахуванням річних та інфляційних втрат) є значною, оскільки Покупець збирав її для покупки квартири протягом багатьох років.
Як свідчать вище викладені обставини, з моменту, відколи зобов'язання за договором мали бути виконані, минуло 1,5 роки. При цьому, як свідчить додане до цієї заяви актуальне фото будівництва будинку (додаток 4), зобов'язання не буде виконано і найближчим часом. При цьому, всупереч умовам договору, Продавець так і не повернув Покупцю внесену суму коштів.
На думку заявника вказане свідчить як про те, що Продавець не планував насправді виконувати зобов'язання, передбачені Попередній договору, так і про те, що виконання судового рішення за позовом про стягнення коштів може бути утрудненим.
Також обставиною, що свідчить про утруднення виконання рішення суду в разі невжитті заходів забезпечення позову є те, що відомості про земельну ділянку, на якій мав бути збудований багатоквартирний будинок і яка фігурує у Попередньому договору (номер 3222486200:03:006:003) відсутність у Публічній кадастровій карті.
Це підтверджується тим, що на порталі map.land.gov.ua при введенні відповідного номеру система пише «Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0031 не знайдено»
Враховуючи, що багатоквартирний житловий будинок (в т.ч. квартира АДРЕСА_3 в ньому), про який йдеться в Попередньому договорі не збудований і не введений в експлуатацію, позов слід забезпечити шляхом накладання арешту на наявне у Продавця майно.
Як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 284561902 від 13.11.2021 (додаток 3), Продавцю належить декілька квартир невеликої площі, зокрема: - квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072762832224, загальна площа 28 кв.м. (сторінка 17 додатку 3); - квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072744632224, загальна площа 15,4 кв.м.;
При цьому загальна сумарна площа цих нежитлових приміщень становить 43,4 кв.м., що майже співмірною (дещо меншою) площі квартири, яку згідно Попереднього договору Продавець був зобов'язаний передати мені як Покупцю у вказаний строк, але не зробив цього. При цьому, вказані нежитлові примішення знаходиться в тому ж самому населеному пункту - с. Софіївська Борщагівка Київської області.
Враховуючи зазначене, вважаю, що позов слід забезпечити шляхом накладення арешту на вказані квартири, 100% яких належать на праві власності ОСОБА_2 .
Як це зазначено у пункті 20 цієї заяви, загальна сумарна площа цих приміщень є дещо меншою площі квартири, які Продовець зобов'язувався мені передати. Тому накладання арешту лише на ці приміщення є співмірним заходом забезпечення позову.
Заявник зазначає, що має зареєстроване в установленому порядку місце проживання в Україні, а саме - АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою про місце реєстрації (додаток 2).
Відтак, Суд не зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки немає відомостей, які могли б свідчити, що дії заявника можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Тому на підставі вище наведеного ОСОБА_1 просив суддю, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072762832224, загальна площа 28 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072744632224, загальна площа 15,4 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали цивільної справи суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072762832224, загальна площа 28 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072744632224, загальна площа 15,4 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав.
При цьому, накладення арешту на вказані квартири до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072762832224, загальна площа 28 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072744632224, загальна площа 15,4 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 до моменту набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя, -
Заяву - задовольнити.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072762832224, загальна площа 28 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2072744632224, загальна площа 15,4 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Роз'яснити, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно із вимогами частини четвертої статті 152 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ел. Пошта ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач : ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_7 ., РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Фінагеєва І.О.