Справа № 368/455/22
Провадження № 2/368/338/22
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"29" вересня 2022 р.
Кагарлицький районний суд Київської області в складі :
головуючого - судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
розглянувши у судовому засіданні в місті Кагарлику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
встановив :
Позивачка звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку також зареєстрована відповідачка.
Оскільки відповідачка з 2002 року не проживає у вказаному будинку, її особисті речі в будинку відсутні, проте залишається бути зареєстрованою, що спричиняє незручності, перешкоджає в повній мірі користуватися і розпоряджатися позивачці її майном, тому просить визнати її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, на сайті Кагарлицького районного суду Київської області було розміщено оголошення про виклик відповідачки в судове засідання, що відповідає вимогам ст. 128 ч.11 ЦПК України, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивачки, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення Гребенівської сільської ради від 21.03.1991 року.
За вказаною адресою також зареєстрована ОСОБА_2 . В родинних стосунках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебувають.
ОСОБА_2 в 2002 році, разом зі своїм батьком, зібрали речі і залишили будинок. З того часу відповідачка до будинку не з'являлася, спільного господарства з ОСОБА_1 не веде, її особистих речей в будинку, господарських будівлях і спорудах та на території домоволодіння не має, за комунальні послуги не сплачує.
Згідно актів депутата Ржищівської міської ради Київської області від 02.11.2021 р, 11.03.2022 р., 05.05.2022 р. ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації з 2002 року. Особисті речі та предмети домашнього вжитку у будинку та на території домогосподарства немає, участі у веденні спільного господарства з моменту переїзду до іншого місця проживання ОСОБА_2 не приймає, за комунальні послуги не платить. Теперішнє місце проживання ОСОБА_2 відоме.
Проте, відповідачка залишається бути зареєстрованою у житловому будинку, який належить позивачці, що порушує її права як власника будинку.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі № 638/13030/13-ц від 25 липня 2018 року, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Припинення права користування житлом у колишнього власника тягне за собою втрату його членами сім'ї права користуватися житлом. Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. При цьому попередня вимога про виселення зі сторони Позивача не є обов'язковою.
Дане стверджується також копіями свідоцтва про право власності на будинок, актів депутата Ржищівської міської ради, виписки з погосподарської книги.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Вирішуючи питання про те, які правові норми за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ст.58,ч.1 Конституції України) підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи час їх виникнення, встановлено, що такими є ст.ст.391,406,ч.2 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, право користування чужим майном може бути припинено за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
А тому, суд вважає доведеним, що відповідачка без поважних причин не проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 , а тому її слід визнати такою, що втратила право на користування житловим приміщенням згідно ст.71,72 ЖК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.71,72 ЖК України, ст. 405 ЦК України, суд,-
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 29.09.2022 року.
Суддя Т.Є. Іванюта.