Справа № 344/4052/21
Провадження № 2/344/440/22
21 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Атаманюка Б. М.,
секретаря Стефанець Г.Я.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника позивача - адвоката Ружицького В.М.,
представника відповідача - адвоката Желізняк Л.Б.
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 18.03.2021 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свій позов обґрунтовував тим, що з 18.10.2003 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 вересня 2020 року було розірвано. ОСОБА_2 звернулась до Івано-Франківського міського суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, однак ОСОБА_2 у позовній заяві не вказала усе майно, що підлягає поділу, а саме транспортний засіб MAZDA-CX3, 2017 року випуску, який було придбано 13.04.2018 за ціною 610000,00 грн. та зареєстровано на ОСОБА_2 .. 10.10.2020 автомобіль відчужений ОСОБА_2 третій особі - ОСОБА_3 за ціною договору 43800 грн.. Також, за ОСОБА_2 був зареєстрований транспортний засіб FORD FIESTA, № кузова НОМЕР_1 , 2012 року випуску, який 19.04.2018 перереєстрований на нового власника - ОСОБА_4 .. Позивач вважає, що відповідач приховала факт одноособового відчуження спільного майна подружжя (автомобіля), згоду на що позивач не надавав. Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача в його корись 1/2 дійсної вартості автомобіля MAZDA-CX3, що становить 305000 грн. З урахуванням долученого представником позивача висновку експерта №СЕ-19/109-21/14160-АВ від 17.01.2022, згідно якого середня ринкова вартість досліджуваного автомобіля марки MAZDA-CX3, 2017 року випуску, станом на 21.12.2021 р. становила 407632,00 грн., позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, я якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові коштів в сумі 203816 грн., в якості компенсації 1/2 частини вартості відчуженого відповідачкою транспортного засобу MAZDA-CX3, 2017 року випуску.
26.04.2021 р. відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що шлюб між сторонами фактично існував до осені 2017 року. В заяві про розірвання шлюбу, на підставі якої було розірвано шлюб рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 вересня 2020 року, ОСОБА_1 зазначив: «Вже тривалий час шлюбні відносини припинені, спільне господарство сторони не ведуть. Шлюб розпався і його збереження неможливе, дітей після розірвання шлюбу просив залишити проживати з відповідачкою». Факт припинення шлюбних відносин відповідач вважає таким, що не підлягає доказуванню, оскільки такі обставини встановлені в рішенні суду про розірвання шлюбу. 12.10.2017 позивач застосовував до відповідача моральне та фізичне насильство, погрожував вбивством, заявляв про те, що він є одноосібним власником майна. Факт застосування фізичного насильства підтверджує медичними документами. ОСОБА_2 09.11.2017 подала до Івано-Франківського міського суду позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, проте прийшлося просити суд залишити позов без розгляду, оскільки потрібен був час щоб знайти особу, яка б взялася за поділ спільного майна сторін. З 12.10.2017 сторони живуть роздільно, спільного господарства не ведуть. З середини осені 2019 відповідач проживає разом з дітьми у найманих квартирах, що підтверджує копіями договорів про оренду житла. Стверджує, що позивач захопив в своє одноосібне володіння усі сімейні кошти сторін. Сторони спілкувалися в основному на предмет потреб спільних дітей, а також стосовно спільного сумісного майна, зокрема щодо квартири АДРЕСА_1 . Позивач обманув її щодо зазначеної квартири. Так, позивач за згодою відповідача відчужив квартиру, а за отримані від продажу кошти придбав 53/100 комерційного приміщення за адресом: АДРЕСА_2 , а також придбав ? частину земельної ділянки на якій розміщено приміщення. При цьому, осінню 2020 року право власності на названі об'єкти нерухомості зареєстрував на свого батька, а через декілька тижнів договором дарування оформив на своє ім'я. Відповідач в квітні 2018 році, без будь-якої фінансової чи іншої участі в цьому позивача, придбала за власні кошти автомобіль MAZDA-CX. Частину коштів відповідач позичила, оформила кредит, а борги погашала самостійно з власних доходів. Сума кредиту становила 244000 грн., який відповідач погасила самостійно. 10.10.2020 автомобіль був відчужений за ціною 43800 грн. Таким чином відповідач вважає, що спірний автомобіль є її особистою приватною власністю, а тому просить у задоволенні позову відмовити. На випадок визнання судом майна спільною сумісною власністю подружжя, відповідач просить суд визначити вартість автомобіля за ціною його продажу третій особі 10.10.2020 року, яка становила 43800 грн. Також відповідач зазначає, що ціна позову очевидно завищена, оскільки МAZDA-CX3 2017 року випуску в автосалонах не продається, наявна модель даного авто 2020 року випуску, а середньоринкова пропозиція на подібні автомобілі, яку просять продавці, становить16000 дол. США.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду додатково пояснив, що перереєстрація автомобіля на нового власника була формальна, з метою уникнення поділу майна. Відповідач продовжує користуватися автомобілем попри його формальне відчуження. Натомість все інше майно, в тому числі і належний їй інший транспортний засіб, відповідач відносить до спільного, і про розподіл майна за позовом ОСОБА_2 до нього в суді слухається інша справа. Просив, з урахуванням зменшених позовних вимог позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні з урахуванням зменшених позовних вимог, позов підтримав, просив позов задовольнити. З приводу поновлення судом строків для подання доказів щодо середняринкової вартості автомобіля суду пояснив, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказала, що середньоринкова вартість подібного автомобіля становить 16000 дол. США, проте в судовому засіданні 17.12.2021 відповідач відмовилась визнавати зазначену нею вартість автомобіля. Така позиція відповідача, за відсутності в матеріалах справи доказів щодо визначення ринкової вартості автомобіля, зумовила необхідність замовлення стороною позивача відповідного висновку експерта.
Відповідач в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила з підстав зазначених у відзиві. Середньоринкову вартість відчуженого нею автомобіля, за ціною зазначеною у відзиві (16000 тис. дол США), не визнає. На запитання суду про дійсну ціну проданого автомобіля відповідь не надає, зазначає, що не пригадує. Заперечує користування спірним транспортним засобом після відчуження, пояснює, що це було один раз і давно. Стверджує, що з відповідачем на момент придбання автомобіля не проживала, витрати на придбання авто понесла особисто. Просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав зазначених у відзиві. Додатково зазначила, що оцінка автомобіля за ціною 43800 грн. при його відчуженні 10.10.2020 здійснена оцінювачем, до чого відповідачка не має відношення. Не погоджується з позицією суду щодо поновлення стороні відповідача додаткового строку для надання висновку експерта щодовизначення ринкової вартості автомобіля. Зазначає, що таке клопотання вже розглядалося і в його задоволенні було відмовлено. Вважає, що обов'язок доказування ринкової вартості автомобіля лежить на стороні позивача, і таким правом у визначені ЦПК України строки сторона позивача не скористалася. Також вважає, що визначена експертом у висновку ціна на подібні автомобілі є завищеною, а визначення вартості автомобіля експертом без його дослідження, є неправильним. Відчужене авто є в місті, і перешкод експерту здійснити оцінку саме цього автомобіля немає. На пропозицію суду про надання стороною відповідача іншого висновку експерта вказує, що суд спонукає сторону відповідача до додаткових витрат, в чому у сторони відповідача немає необхідності. Також звертає увагу на те, що судом не вирішене питання щодо об'єднання цієї справи із іншою справою між цими самими сторонами про поділ майна подружжя, а відтак суд не може при поділі врахувати всі обставини справи. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18.10.2008 року перебували у шлюбі (а.с.5), який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.09.2020 розірвано (а.с.6-7).
Згідно договору купівлі-продажу №6-м від 05.04.2018 р. ОСОБА_2 придбала у ТзОВ «Авто-Престиж Захід» автомобіль марки MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску. Вартість автомобіля на момент укладення договору складає 610000,00 грн. (а.с.39-40).
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 368 ЦК України).
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як зазначено в литі філії ГСЦ МВС від 05 грудня 2020 року № 31/9/1/1147, згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВС України, транспортний засіб - автомобіль MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску, 13 квітня 2018 року був зареєстрований у ТСЦ 2641 за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , вартість придбання 610000,00 грн., 10 жовтня 2020 року перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ціною 43800 грн. в ТСЦ 7341 згідно договору купівлі продажу укладеного суб'єктом господарювання ТОВ «ПРАЙМ.БРО» (а.с.9).
Згідно з договором комісії, укладеним між ТОВ «ПРИЙМАЙ.БРО» та ОСОБА_2 , актом технічного стану транспортного засобу, договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «ПРИЙМАЙ.БРО» та ОСОБА_3 , реєстраційною карткою на ТЗ, які витребувані судом в РСЦ ГСЦ в Чернівецькій області, автомобіль марки MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску, 10.10.2020 відчужений ОСОБА_3 за ціною 43800 грн. (а.с.74-78).
Відповідач вважає спірний транспортний засіб своєю особистою приватною власністю, що обґрунтовує тим, що шлюб між сторонами фактично припинений осінню 2017 року, а також тим, що витрати на придбання автомобіля несла виключно сама відповідачка.
На підтвердження факту припинення шлюбних відносин з позивачем, відповідач надає суду:
- довідку від 13.10.2017 за результатами проведеної їй комп'ютерної томографії головного мозку та догоспітальний клінічний протокол огляду (а.с. 31, 32), в яких зафіксовані у відповідача тілесні ушкодження. З пояснень відповідача наданих у відзиві, тілесні ушкодження їй нанесені позивачем;
- ухвалу суду про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с. 33), та позовну заяву про розірвання шлюбу, яка надійшла до суду 09.11.2017 (а.с. 34, 35). З позиції відповідача в цих документах ОСОБА_1 , стверджував про факт припинення шлюбних відносин ще в 2017 році;
- договори оренди квартири від 01.10.2019 та від 03.03.2020 (а.с. 35-38), згідно з якими ОСОБА_2 орендувала житло.
Також на підтвердження факту припинення шлюбних відносин відповідач звертає увагу суду на рішення суду про розірвання шлюбу від 08.09.2020, в якому зазначено про те, що тривалий час між сторонами припинені шлюбні відносини, спільне господарство сторони не ведуть (а.с.6,7).
Оцінюючи надані докази, на підтвердження факту припинення шлюбних відносин, суд зазначає, що обставини отримання відповідачкою тілесних ушкоджень підлягають доказуванню, та не свідчать про припинення шлюбних відносин з 2017 року. При цьому, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 02.03.2018 залишено ухвалою суду без розгляду за заявою позивачки ОСОБА_2 .. Суд не може вважати переконливими доводи відповідача про те, що нею була подана заява про залишення позову про розірвання шлюбу без розгляду виключно з метою вирішення питання щодо поділу спільного майна подружжя.
Щодо посилання відповідача на рішення про розірвання шлюбу від 08.09.2020, в якому зазначено про те, що тривалий час між сторонами припинені шлюбні відносини, спільне господарство сторони не ведуть, то суд не може прийняти дані обставини як преюдиційні, тобто такі які не підлягають доказуванню в цій справі. Так, такі обставини зазначені в описовій частині рішення про розірвання шлюбу, а не у мотивувальній чи резолютивній. Також, зазначення в описовій частині рішення про тривалість припинення фактичних шлюбних відносин не визначені в часі. Отже факт припинення шлюбних відносин підлягає доказуванню належними та допустимими доказами при розгляді даної справи.
Також, і договори оренди ОСОБА_2 іншого житла не свідчить про припинення шлюбних відносин.
З аналізу досліджених доказів, суд вважає, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент придбання нею спірного майна між сторонами були припинені фактичні шлюбні відносини.
Щодо тверджень відповідача про те, що витрати на придбання автомобіля несла виключно сама відповідачка, суд зазначає наступне.
Судом досліджено наступні докази:
- кредитний договір №16707/2018 від 16.04.2018, за яким ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 251295,60 грн., строком до 15.04.2019 р., для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі продажу транспортного засобу - автомобіля марки MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску (а.с.41-43);
- квитанції про оплату кредиту (а.с. 45-48), згідно з якими платник ОСОБА_2 оплачувала кредит ПАТ «Кредо Банк», та лист ПАТ «Кредо Банк» (а.с.44), в якому зазначено, що ОСОБА_2 виконала всі зобов'язання по кредитному договору №16707/2018 від 16.04.2018 р., знята заборона на відчуження автомобіля марки MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску;
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПМС України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 31.12.2020 (а.с. 80-83).
При оцінці таких доказів суд зазначає, що фат укладення кредитного договору на ім'я одного із подружжя та оплати кредиту від імені одного із подружжя (сторони кредитного договору) не свідчить про укладення договору не в інтересах сім'ї.
Так, за частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Наявність доходів у відповідача свідчить про її платоспроможність, проте не спростовує презумпцію спільності права власності подружжя на майно.
Окрім того, судом досліджено:
- боргову розписку від 07.10.2020 р., згідно з якою ОСОБА_2 отримала безвідсоткову позику в ОСОБА_3 в сумі 10000 (десять тисяч) доларів США з терміном повернення до 01.09.2020, та за якою гарантією повернення є автомобіль марки MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску, який, у випадку неповернення позики, позичальник зобов'язується нотаріально переоформити автомобіль на позикодавця ОСОБА_3 (а.с.49-51);
- нагадування ОСОБА_2 (без підпису та дат) про повернення коштів в сумі 10000 дол. США, або переоформлення права власності на автомобіль згідно розписки (а.с. 50);
- двосторонню угоду (з підписами сторін, без нотаріального посвідчення) по борговій розписці від 07.10.2020 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за якою кредитор погодився в рахунок заборгованості позичальника повернути борг товарним заміщенням - автомобілем марки MAZDA-CX3, № кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску, та надає право на перереєстрацію автомобіля на кредитора (а.с. 51);
Суд критично оцінює вищезазначені докази, так як двостороння угода по борговій розписці від 07.10.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не реалізована у встановленому законом порядку, право власності за цією угодою на транспортний засіб третьою особою не набуто. Натомість право власності на автомобіль зареєстровано на ОСОБА_3 через комісійну угоду з ТОВ «ПРИЙМАЙ.БРО», за договірною ціною - 43800 грн., яка не відповідає а ні сумі позики за борговою розпискою, а ні ринковій вартості транспортного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У відповідності до п.23 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Указане свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
При оцінці наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що сторона відповідача не довела суду, що на спірне майно не поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя. Докази надані стороною відповідача є суперечливі та непереконливі, а відтак суд відхиляє їх.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Судова практика вирішення подібних справ свідчить про те, що у таких справах належним способом захисту є стягнення з того з подружжя, котрий відчужив автомобіль без згоди другого з подружжя, 1/2 частини вартості автомобіля, як спільного майна подружжя, при цьому вартість майна визначається на час розгляду в суді справи про поділ такого майна. Така позиція Верховного суду викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018р. у справі №726/2165/15-ц (провадження №61-5530св18), де, зокрема зазначено: У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Також Верховний Суд у вказаному рішенні доходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання такого договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
В даному випадку автомобіль був відчужений відповідачем після припинення шлюбу з позивачем, та без його згоди. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З метою визначення вартості автомобіля, що є предметом позову, а отже і визначення ціни позову, позивач звернувся в експертну установу - МВС України Івано-Франківський Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, яким було підготовлено та надано позивачу висновок експерта №СЕ-19/109-21/14160-АВ від 17.01.2022 р., згідно якого середня ринкова вартість досліджуваного автомобіля марки MAZDA-CX3, 2017 року випуску, станом на 21.12.2021 р. становила 407632,00 грн. (а.с. 148-151).
Щодо позиції представника відповідача про те, що експерт не оцінював конкретний транспортний засіб, суд зазначає, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, визначається виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку викладеному, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
З приводу поновлення стороні відповідача строків для надання доказів (висновку експерта), суд зазначає, що стороною відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що середньоринкова ціна подібного автомобіля становить 16000 тис. дол. США, проте в судовому засіданні така ціна автомобіля стороною відповідача не визнана. Вартість спірного автомобіля в сумі 43800 грн. є договірною, а не дійсною ринковою вартістю транспортного засобу, а відтак суд не бере її до уваги.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як зазначалося судом, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічно, тягар доказування невідповідності визначеної експертом вартості майна покладається на відповідача.
Позивач вжив всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості автомобіля, тоді як відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості відчуженого транспортного засобу на час вирішення спору, а також не спростувала визначений у висновку експерта розмір ринкової вартості спірного майна. З урахуванням зазначених аргументів, та позиції представника позивача, відповідачки, які були відсутні судовому засіданні 22.12.2021 та не висловлювалися з приводу даного клопотання, судом було поновлено відповідачу строк для подання доказів, та вирішено питання про долучення висновку експерта.
З приводу не об'єднання судом цієї справи з іншою справою № 344/3097/21 між тими самими сторонами про поділ майна подружжя, суд окремо зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 188 ЦПК України про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
В цивільній справі № 344/3097/21 провадження відкрито раніше, а відтак питання щодо наявності підстав для об'єднання позовів вирішується суддею, який відкрив провадження раніше. З метою вирішення питання щодо об'єднання позовів, судом відкладалася дана справа, і суду в цій справі надано ухвалу суду в цивільній справі № 344/3097/21, якою відмовлено в об'єднанні позовів. Тобто питання щодо можливості об'єднання позовів вирішено по суті ухвалою в цивільній справі № 344/3097/21, та не підлягає розгляду в цій справі.
Таким чином, суд, з урахуванням висновку експерта №СЕ-19/109-21/14160-АВ від 17.01.2022 р., згідно якого середня ринкова вартість досліджуваного автомобіля марки MAZDA-CX3, 2017 року випуску, станом на 21.12.2021 р. становила 407632,00 грн., приходить до висновку про стягнення з відповідачки в користь позивачки грошових коштів в сумі 203816 грн., в якості компенсації ? частини вартості відчуженого відповідачкою транспортного засобу MAZDA-CX3, 2017 року випуску.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі в сумі 2038 грн. 16 ком.
Окрім того, суд, в порядку ст. 133 ЦПК України, до судових витрат відносить витрати відповідача на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 175 грн. 80 коп. (а.с.141-142), які також підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.
Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, із врахуванням клопотання представника відповідача про надання доказів про такі витрати протягом п'яти днів, за умови їх надання, буде вирішений у додатковому судовому рішенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 141, 142, 259-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 203816 (двісті три тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп., в якості компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки MAZDA-CX3, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , витрати на оплату судового збору в сумі 2038 (дві тисячі тридцять вісім) грн. 16 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.09.2022 р.
Суддя Богдан АТАМАНЮК