29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 200/115/21-а
адміністративне провадження № К/9901/32571/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/115/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пенсійних виплат, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду 07.05.2021 (суддя Дмитрієв В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду 26.07.2021 (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.),
В січні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач, Управління) в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування відповідної пільги для ОСОБА_1 , яка працювала в умовах Крайньої Півночі, за період з 3 серпня 1982 року по 15 червня 1985 року та з 22 жовтня 1985 року по 7 червня 1988 року;
- зобов'язати Управління провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі з 3 серпня 1982 року по 15 червня 1985 року та з 22 жовтня 1985 року по 7 червня 1988 року із розрахунку 1 рік роботи за 1,5 роки;
- стягнути з відповідача на її користь недонараховану та невиплачену пенсію, починаючи з грудня 2014 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала на наявність у неї права на перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу роботи в умовах Крайньої Півночі з 3 серпня 1982 року по 15 червня 1985 року та з 22 жовтня 1985 року по 7 червня 1988 року із розрахунку 1 рік роботи за 1,5 роки, проте, Управління протиправно відмовило їй у здійсненні такого перерахунку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021, позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині позовних вимог про стягнення недонарахованої та невиплаченої пенсії, починаючи з грудня 2014 року залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву у вказаній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, не навівши, при цьому, поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку. З посиланням на практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, суди попередніх інстанцій вказали на те, що строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України, застосовується до спірних правовідносин, а отримання позивачкою листа відповідача від 04.12.2020 у відповідь на її заяву про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, та свідчить лише про час, коли остання почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за грудень 2014 року.
Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх незаконними, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 46 Закону № 1058-IV, 87 Закону №1788-ХІІ та не враховано практику Верховного Суду щодо відсутності строкових обмежень стосовно виплати пенсії у визначеному законом розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення ухвалене або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, передусім, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. А отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачкою листа від 04.12.2020 №932-990/Г-02/8-0574/20 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли остання почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через понад 5 років з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на її думку розмірі.
До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись у листопаді 2020 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка вже знала, що у період з грудня 2014 року її пенсія обчислювалася та виплачувалася не у встановленому Законом розмірі.
Щодо посилань скаржниці на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачка звернулась до суду з позовом 05.01.2021 та просила, зокрема, стягнути з відповідача на її користь недонараховані та невиплачені пенсійні виплати, починаючи з грудня 2014 року.
Тобто, враховуючи дату звернення позивачки до суду, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовні вимоги за період з 05.07.2020 заявлені в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову в частині цих вимог з посиланням на статтю 123 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення у вказаній частині прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
У зв'язку з вказаним, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2021 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 підлягають скасуванню в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 05.07.2020 з направленням справи до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 скасувати у частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення недонарахованої та невиплаченої пенсії за період з 05.07.2020 та направити справу № 200/115/21-а у цій частині до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 200/115/21-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук С.Г. Стеценко