29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №440/11287/21
адміністративне провадження №К/990/25318/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «Август-Плюс» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №440/11287/21 за позовом Приватного підприємства «Август-Плюс» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «Август-Плюс» (далі - позивач, ПП «Август-Плюс») звернулося до суду з позовною заявою (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 29 вересня 2021 року) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00008050901 від 19 березня 2021 року, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 20 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за порушення абзацу 3 частини четвертої статті 11 вказаного Закону до Приватного підприємства «Август-Плюс» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в сумі 17000,00 грн та №00008060901 від 19 березня 2021 року, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 20 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за порушення абзацу 3 частини четвертої статті 11 вказаного Закону до Приватного підприємства «Август-Плюс» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в сумі 17000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00008050901 від 19 березня 2021 року та №00008060901 від 19 березня 2021 року став висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та пунктів 226.9, 226.11 статті 226 Податкового кодексу України у зв'язку з виявленням під час перевірки тютюнових виробів, маркованих МАП з відхиленням від положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюється виготовлення, зберігання, продаж МАП та маркування тютюнових виробів, а тому виявлені тютюнові вироби вважаються немаркованими та /або маркованими МАП, що не видавалися безпосередньо виробнику зазначеної продукції. Проте, зазначені висновки відповідача щодо наявності порушень вимог законодавства є безпідставними та нормативно необґрунтованими, оскільки визначальною обставиною для встановлення порушення суб'єктом господарювання вказаних норм є не інформація ГУ ДПС про те, на яку тютюнову продукцію проводилось замовлення марок акцизного податку, а відомості щодо фактичного використання таких марок акцизного податку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (34000,00 грн < 227000,00 грн).
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Колегія суддів вважає, що такі посилання позивача на наявність обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, мають загальний характер, пов'язані з незгодою з відмовою у задоволенні позовних вимог. Тому наведені позивачем доводи не можуть сприйматись судом як виключний випадок в розумінні пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник жодних обґрунтувань не наводить.
Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Приватного підприємства «Август-Плюс» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №440/11287/21 за позовом Приватного підприємства «Август-Плюс» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко