29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 520/5209/2020
провадження № К/9901/48010/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чалого І.С., Катунова В.В., Ральченка І.М. від 22 вересня 2021 року,
Вступ
1. Представником позивача подано заяву в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій він просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні рішення суду у цій справі та подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення. Ухвалами суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
2. Для правильного вирішення справи, Суду слід дати відповіді на таке питання: чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами розгляду заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України?
Короткий зміст позовних вимог
3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають: у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 74% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 01 січня 2020 року; у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 05 березня 2019 року; у ненарахуванні і невиплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09 червня 2017 року по справі № 642/2219/17 з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області без використання постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22 серпня 2018 року, постанова № 804 від 14 серпня 2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат;
- перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 74% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року, з 01 січня 2020 року;
- перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахування 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року;
- здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2018 року;
- нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2016 року у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09 червня 2017 року у справі № 642/2219/17 з 01 січня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення з 01 січня 2016 року та з 01 січня 2018 року відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01 січня 2016 року та з 01 січня 2018 рок перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 05 березня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії ненарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09 червня 2017 року у справі № 642/2219/17 з 01 січня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахування та виплату компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2017 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», частини другої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09 червня 2017 року по справі № 642/2219/17.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року скасовано в частині обмеження датою 04 вересня 2019 року задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині виплати 75% суми підвищення до пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії у 100% розміру підвищення.
Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05 березня 2019 року однією сумою та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05 березня 2019 року однією сумою.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року залишено без змін.
6. Представником ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій він просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, зміненого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 520/5209/2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2016 року, з 01 січня 2018 року та з 05 березня 2019 року однією сумою, та компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення.
7. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1. у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України було відмовлено.
8. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року заяву представника ОСОБА_1. в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без задоволення.
9. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, якою представнику ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
10. Відмовляючи у відкриті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, а справу № 520/5209/202 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Судом попередніх інстанцій установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, зміненим постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
13. Представником позивача до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій він просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, зміненого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 520/5209/2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2016 року, з 01 січня 2018 року та з 05 березня 2019 року однією сумою, та компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення.
14. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1. у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України було відмовлено.
15. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року заяву представника ОСОБА_1. в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без задоволення.
16. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, якою представнику ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що керуючись нормами статей 294, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України представником позивача було подано апеляційну скаргу, в якій оскаржується відмова у задоволенні заяви саме щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, передбаченого нормами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, відмова у задоволенні заяви про визнання протиправною бездіяльності вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в цій адміністративній справі відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про що помилково зазначено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 22 вересня 2021 року, представником позивача не оскаржувалась взагалі.
Релевантні джерела права
18. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
19. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
20. Положеннями частини другої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
21. Згідно із частиною першою статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
23. Згідно із частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
24. Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
25. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що суд, який ухвалив судове рішення в справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
26. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Така заява повертається заявнику, якщо вона не відповідає вимогам, вказаним в статті 383 КАС України, і таке повернення підлягає оскарженню, про що зазначено в частини п'ятій цієї статті.
27. Виходячи зі змісту частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, якою встановлена відсутність протиправності дій відповідача.
28. Не передбачено оскарження такої ухвали і нормами статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
29. Водночас оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду не допускається.
30. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
31. Як убачається з матеріалів справи, представник позивача, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду із заявою просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, зміненого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 520/5209/2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2016 року, з 01 січня 2018 року та з 05 березня 2019 року однією сумою, та компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення.
32. Зі змісту зазначеної заяви убачається, що вона подана в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
33. Надаючи правову оцінку апеляційній скарзі на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, якою у задоволенні заяви представника ОСОБА_1., поданої у порядку 382 Кодексу адміністративного судочинства України було відмовлено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
34. Зі змісту апеляційної скарги представника ОСОБА_1. на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року убачається, що вона подана саме на ухвалу суду, якою відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1., поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Представником позивача оскаржувалась відмова у задоволенні заяви саме щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, передбаченого нормами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
35. Стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. У цій статті передбачено встановлення судового контролю шляхом подання у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а також накладення штрафу за неналежне виконання судового рішення або в разі неподання звіту.
36. Аналіз статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції щодо накладення штрафу або щодо судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.
37. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви представника позивача, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
38. Зважаючи на те, що представником ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах», а відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України «Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду», колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частини першої стаття 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. Оскільки, як встановлено за наслідками касаційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа