29 вересня 2022 року
м. Київ
справа №160/23260/21
адміністративне провадження №К/990/25030/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Шевцової Н.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №160/23260/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
23 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, що в подальшому уточнював, до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, де просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 80 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3332 від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 у Центральній окружній прокуратурі міста Дніпра Дніпропетровської Області на посаді рівнозначній до посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 жовтня 2021 року по день винесення рішення суду;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати за період з 15 березня 2021 року по 22 жовтня 2021 року, а саме різницю між посадовим окладом і надбавкою за вислугу років, які повинні були виплачуватися згідно вимог Закону України «Про прокуратуру» та фактично виплаченими коштами в сумі 216 906 грн;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 7 522,85 грн ;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 25.10.2021 р. по день фактичного розрахунку;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 60 000 грн;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 60 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року адміністративний позов задоволений частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 80 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 3332к від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури;
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області з 22 жовтня 2021 року;
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року по 05 травня 2022 року.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з правничою допомогою в розмірі 1500 грн.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з правничою допомогою в розмірі 1500 грн.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 200 грн.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 200 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року в частині стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та відмовлено в цій частині.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Задовольняючи частково апеляційні скарги відповідачів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, однак, не вирахував суму, що підлягає стягненню.
Згідно довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 № 21-530.21 від 16 листопада 2021 року середньоденна заробітна плата позивача складає 349,90 грн.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 25 жовтня 2021 року по 05 травня 2022 р. (133 робочих днів при середньоденній заробітній платі в сумі 349,90 грн) становить 46536,70 грн.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в період вимушеного прогулу, позивач з 25 жовтня 2021 року по 20 травня 2020 року був зареєстрований як безробітний в Дніпровському міському центрі зайнятості, та за вказаний період отримав 65 803,18 грн, про що свідчить довідка центру зайнятості № 352 від 20 червня 2022 року.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно частини другої статті 235 КЗпП України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судове рішення, скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму права, а саме частини другої статті 235 КЗпП України, без врахування висновків Верховного Суду України, які викладені у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16, а також у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №814/1931/16 та від 22 липня 2021 року у справі №820/5932/16.
Як вказує позивач у вищевказаних висновках наголошено, що законом не передбачено будь-яких підстав, у тому числі реєстрація особи у районному центрі зайнятості як безробітної та отримання допомоги по безробіттю, для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, скаржник виклав підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В касаційній скарзі позивач клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначає, що законодавцем було передбачено у КАС України право на повторне подання касаційної скарги після її повернення судом касаційної інстанції, проте не вирішено питання щодо переривання строків на касаційне оскарження шляхом подання касаційної скарги. Позивач просить у спірних правовідносинах застосувати аналогію закону та визнати факт, що строки на касаційне оскарження переривались шляхом подання касаційної скарги.
Так, Верховним Судом встановлено, що первинна касаційна скарга позивача надійшла до суду касаційної інстанції 31 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржникові на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
15 вересня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Отже, з огляду на повторне без зайвих зволікань звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №160/23260/21.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №160/23260/21.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №160/23260/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Витребувати із Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/23260/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді О.Р. Радишевська
Н.В. Шевцова