28 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/1231/22 пров. № А/857/10353/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В. Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року, ухвалене суддею Поліщук О.В. у м. Рівне о 11 год 26 хв., у справі № 460/1231/22 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 325322 від 29 грудня 2021 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що водій транспортного засобу, який належить позивачу, що здійснює перевезення вантажів, не надав тахокарт у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, яка ратифікована Законом України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення» від 07 вересня 2005 року № 2819-IV (далі - ЄУТР), що є підставою для притягнення до відповідальності, яка передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції при розгляді його позовної заяви по суті, в порушення норм як матеріального, так і процесуального права, не в повній мірі дослідив обставини справи та не взяв до уваги те, що водій вантажного транспортного засобу надав 8 тахокарт, які співпадають із днями роботи водія, натомість у інші дні водій не працював через поломку транспортного засобу. Тому позивач вважає, що не може бути притягнутий до відповідальності згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність документів, які є обов'язковими для автомобільного перевізника.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач є фізичною особою-підприємцем. Види діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).
18.11.2021 року відповідач провів рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів на 28 км. + 596 м. автомобільної дороги Н-31.
Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом марки KRONE д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Власником транспортного засобу та причіпу є позивач у справі, як автомобільний перевізник.
За результатами перевірки транспортного засобу відповідач склав акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 308869 від 18.11.2021 року, у якому зафіксував те, що у водія транспортного засобу відсутні документи, визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт, а саме, тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (28+1).
Повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач отримав 22.12.2021 року.
29.12.2021 року відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 325322, якою до позивача застосував адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон № 2344-ІІІ) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем, при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Згідно з п. 1.3 Положення № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Аналізуючи положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що тахокарти, є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та належать до інших документів, визначених законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону № 2344-ІІІ.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач стверджує, що у період з 01.08.2021 року по 09.11.2021 року транспортний засіб MAN д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом марки KRONE д.н.з. НОМЕР_2 перебував на ремонті, а з 10.11.2021 року по 18.11.2021 року здійснював вантажні перевезення та мав 8 тахокарт. Тому позивач вважає, що не порушив вимоги ст. 48 Закону № 2344-ІІІ.
Аналізуючи цю обставину апеляційний суд зазначає наступне.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385.
Відповідно до п.1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п.3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5 Інструкції № 385, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з п.3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
07 вересня 2005 року прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева».
З 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Разом з тим, відповідно до п. 6.4 Положення № 340, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до наведених положень, позивач не надав бланк підтвердження діяльності, який би вказував на те, що в окремі дні водій не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів.
Зважаючи на це, апеляційний суд погоджується із позицією відповідача стосовного того, що позивач, як автомобільний перевізник, не мав документів, які зобов'язаний мати такий перевізник при здійсненні вантажних перевезень, а саме бланку підтвердження діяльності за період коли вантажний перевізник не здійснював перевезення цим транспортним засобом.
За перевезення пасажирів та вантажів, за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апеляційний суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф передбачений вказаною вище статтею, а тому постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 325322 від 29 грудня 2021 року необхідно залишити в силі.
Зважаючи на такий висновок у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року в справі № 460/1231/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 29.09.2022 року