Справа № 240/33236/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М. Ф.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
29 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.03.2021 року щодо призначення йому допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 04.03.1993 року в розмірі 16,31 грн. (шістнадцять гривень 31 копійка) та зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в наслідок встановлення 2 групи інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення військовослужбовця Збройних сил України на день встановлення інвалідності, тобто на 08.07.2008 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги наводячи норми матеріального права вказує, що розмір одноразової грошової допомоги має визначатися на день встановлення інвалідності, а не залежати від дати звільнення зі служби.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст.316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки №37 командира польової пошти в/ч 71176 від 29.05.1980 року внаслідок ведення бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан 29.04.1980 року при розриві снаряду, позивач отримав контузію головного мозку з частковим ураженням м'яких тканей обличчя, поранення першого та другого пальців лівої руки, лікувався стаціонарно. Постановою ВЛК визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним другого ступеня у військовий час.
Наказом командира військової частини №30863 за №40 від 04.03.1993 року його звільнено з військової служби в запас.
Відповідно до акту огляду МСЕК серії МСЕ № 029159 від 07.06.1994 року йому встановлена 3 група інвалідності - травма, отримана при виконанні інтернаціонального обов'язку.
Із 08.07.2008 року йому встановлено 2 групу інвалідності довічно, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії ЖИА № 076680.
Як інвалід 2 групи позивач звернувся з заявою про виплату йому одноразової допомоги до Міністерства оборони України, однак відповідачем було відмовлено у виплаті такої допомоги.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги в наслідок встановлення 08.07.2008 року 2 групи інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії від 19.08.2016 року № 69, а також зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення і виплату такої одноразової допомоги.
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 11.05.2017 року, залишенню без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 року у справі 295/2741/17, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 295/2741/17 залишено без змін постанову Богунського районного суду мЖитомира від 11.05.2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 року у цій справі. Вказані судові рішення набрали законної сили.
На виконання вказаних судових рішень Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 25.03.2021 року прийняло рішення скасувати пункт 8 протоколу згаданої Комісії від 06.08.2020 року №115 та прийнято нове рішення про призначення йому допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 04.03.1993 року розмірі16,31 грн. (шістнадцять гривень 31 коп).
Про наявність такого рішення Міністерства оборони України позивача було повідомлено листом за № М 248/М-411/375 від 13.04.2021 року, якого він отримав 21.04.2021року.
Вважає вищевказане рішення Міністерства оборони України протиправним і таким що підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача вирішити питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби в розмірі 54-місячного грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України на день встановлення інвалідності, тобто на 08.07.2008 року.
Колегія суддів, визначаючись щодо позовних вимог виходить з наступного.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закону №2011-ХІІ в редакції, що діяла у березні 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із положенням частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузія, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
При цьому, п.п.4 п.2 цього Порядку визначено, що одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Згідно із положеннями абз.3 п.п.4 п.2 Порядку № 499 грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби на день звільнення.
Аналізуючи вищенаведену норму, колегія суддів зазначає, що грошове забезпечення визначається на день втрати працездатності - для військовослужбовців строкової служби, які проходять військову службу за контрактом, а звільнених із служби на день звільнення. Так як ОСОБА_1 перебував на службі та був звільнений в запас 09.03.1993 року, тому грошове забезпечення в даному випадку має визначатися на день звільнення.
Таким чином, позивачу, відповідачем правомірно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 17.01.2020 року по справі № 816/541/16-а та від 19.09.2019 року по справі №320/247/15-а для військовослужбовців, звільнених з військової служби грошове забезпечення визначається на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.