Справа № 560/18279/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
28 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21 вересня 2021 року про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату з 15 вересня 2021 року пенсії державного службовця по інвалідності II - ї групи відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" з урахуванням усіх складових заробітної плати, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.09.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 15.09.2021 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №173 і №174 від 22.04.2022, виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією (Хмельницькою районною військовою адміністрацією), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задовольнити, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 10.03.2021 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.
01.02.2021 позивач звільнена з посади начальника відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення Страросинявської районної державної адміністрації.
15.05.2021 позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №165 і №166 від 31.08.2021, виданих Страросинявською районною державною адміністрацією.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.09.2021 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 відповідно до поданої заяви від 15.09.2021, оскільки зазначеним Законом України "Про державну службу" №889-VIII не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.11.2021 позивача було повідомлено про прийняте рішення. Зазначено також, що згідно записів трудової книжки позивач з 01.02.2021 звільнена з посади начальника відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення Старосинявської районної державної адміністрації у зв'язку з реорганізацією (п. 1 ст. 40 КЗпП України, п.1 ч. 1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу"). До заяви від 15.09.2021 про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889 надано довідки про заробітну плату від 31.08.2021 № 165 та № 166, які підписані позивачем особисто. Зважаючи на те, що з 01.02.2021 позивач не працювала, з 01.03.2021 перебуває на обліку в центрі зайнятості, зазначені довідки мають бути підписані іншим членом комісії з припинення діяльності установи.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що відповідач неправомірно відмовив їй у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" №3723.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним.
Щодо вимоги позивача здійснити виплату пенсії державного службовця з 15.09.2021, суд врахував, що оскільки позивач із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулась до пенсійного органу 15.09.2021, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 15.09.2021.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу з 15.09.2021 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №173 і №174 від 22.04.2022, виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією (Хмельницькою районною військовою адміністрацією), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення "Закону № 889-VIII за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
З матеріалів справи встановлено, що стаж позивача на державній службі станом на 01.05.2016 складає понад 10 років, вона є особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року по справі №507/926/17, від 03 квітня 2019 року по справі №398/3484/16-а та від 14 листопада 2019 року по справі №348/2369/16-а.
Стосовно доводів апелянта про те, що законодавець визначив правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у цьому випадку пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), стаж державного службовця і страховий стаж, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року по зразковій справі №822/524/18 зазначила, що такі доводи необґрунтовані. Суд виходив з того, що закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому зазначив, що орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для пенсіонера тлумаченню законодавства України.
Аналогічна правова позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №687/545/17.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача здійснити виплату пенсії державного службовця з 15.09.2021, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, враховуючи, що позивач із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" звернулась до пенсійного органу 15.09.2021, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 15.09.2021.
За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов'язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу з 15.09.2021 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №173 і №174 від 22.04.2022, виданих Хмельницькою районною державною адміністрацією (Хмельницькою районною військовою адміністрацією), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, колегія суддів вважає вірним.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.