Справа № 600/6516/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
28 вересня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив постановити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 5000,00 грн судових витрат понесених на правничу допомогу.
Відповідно до додаткового рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. В іншій частині заяви позивача відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого додаткового рішення виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення заяви в повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
В силу абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи видно, що на підтвердження понесених витрат для надання правничої допомоги позивачем надано: договір про надання правничої допомоги б/н від 22.11.2021; додаток 1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 22.11.2021, ордер про надання правової допомоги від 25.11.2021 року серії СЕ №1033838.
Колегія суддів вважає, що для вирішення питання стягнення понесених витрат на правничу допомогу, спочатку слід встановити чи відбулася оплата такої допомоги у розумінні Закону, тобто чи були понесенні витрати. У цій справі позивачем не було надано документа, який би підтверджував оплату витрат на правничу допомогу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази не можуть свідчити про оплату за надані послуги, і у свою чергу - про понесені судові витрати на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний розмір витрат на правничу допомогу, а тому у задоволенні заяви про стягнення таких витрат необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області задовольнити частково.
Додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року скасувати.
Прийняти нове додаткове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення 5000,00 грн судових витрат понесених на правничу допомогу - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.