Справа № 560/12580/21
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
28 вересня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення коштів,
В вересні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2016 по 09.09.2021 року в сумі 322720,35 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано необґрунтованою невиплату відповідачем позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано відповідача виплатити позивачу кошти (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 січня 2016 по 09 вересня 2021 в сумі 29 715 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 21 к. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного, а позивача- задовольнити частково.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 29.01.2016 року була звільнена з посади начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління доходів і зборів з фізичних осіб Кам'янець-Подільської ОДПІ.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року суд визнав протиправною бездіяльність Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції щодо не проведення позивачу індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 по 29.01.2016 та зобов'язав відповідача провести нарахування та виплату індексації заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації за період роботи з 01.01.2013 по 29.01.2016 (...)
26 липня 2021 суд замінив боржника - Кам'янець-Подільську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 28 грудня 2016 по справі №822/1542/16, на Головне управління ДПС України у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070171).
На виконання рішення суду відповідач 09.09.2021 виплатив позивачці індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати в загальній сумі 29734,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3270, №3271, №3272, №3275, №3273 та №3274. Після цього позивач звернулась до відповідача про виплату їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Оскільки відповідач виконав вказане судове рішення лише 09.09.2021 року, з порушенням норм ст.370 КАС України, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивача відповідач не провів остаточний розрахунок всіх виплат, тому позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума компенсації 29715,21 грн. є співмірною із загальною сумою виплачених відповідачем коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.
Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).
Згідно з абз.3 п.3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до абз.1 та абз.3 п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Непроведення з вини відповідача розрахунку із позивачем у відповідні строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати останньому його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, з-поміж іншого, зазначено, що синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. Цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, проте за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року у справі №822/1542/16 відповідачем виконано лише 09.09.2021 року.
На виконання зазначеного рішення відповідач провів остаточний розрахунок належний позивачу на день звільнення 29.01.2016 року на суму 29734,27 грн.
Разом із тим, визначаючи суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції у своєму рішенні не встановив розмір усіх належних звільненому працівникові сум і правильну суму, яка була несвоєчасно виплачена позивачеві, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Термін розрахунку - останні два повних робочих місяці перед звільненням, як вбачається з матеріалів справи, позивач була звільнена 29.01.2016 року, тому таким періодом є листопад-грудень 2015 року.
Згідно матеріалів справи та наданої сторонами інформації щодо належних позивачу виплат при звільненні, а також фактично виплаченої суми вбачається, що належна сума виплат при звільненні становить 48858,80 грн (100%), частка спірної частини у цій сумі становить 60,86% (29734,27 грн).
Середньоденний розмір заробітної плати позивача перед звільненням складає 235,70 грн., відповідно розмір компенсації за весь час затримки розрахунку з 29 січня 2016 по 09 вересня 2021 (1401 день) становить 330215,7 грн. (100%). Отже сума, яка підлягає стягненню з урахуванням спірної частки становить 200973,45 грн. (60,86%)
Зважаючи на те, що неправильне застосування судом першої інстанції матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною невиплату Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 кошти (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 січня 2016 по 09 вересня 2021 в сумі 200 973 (двісті тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн 45 коп (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону)
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.