Справа № 752/16173/21 Суддя першої інстанції: Колдіна О.О.
29 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Беспалова О.О. та Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Ворони Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Коваля Віталія Геннадійовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Коваля В.Г. (далі - поліцейський) щодо винесення постанови від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069, а також закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
- скасувати постанову поліцейського від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069 про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено в частині вимог про скасування постанови від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що факт перевищення дозволеної швидкості руху було встановлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС 000560), що є належним засобом вимірювальної техніки, який конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювання швидкості руху і такий спосіб його використання не впливає на точність показників. Департамент патрульної поліції наполягає на тому, що дії позивача становлять склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відзив на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції від інших учасників справи не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Під час судового засідання представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Також представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, в яких навела додаткові обґрунтування позиції позивача щодо незаконності постанови від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069. Фактично представником позивача були заявлені нові підстави позову, які не заявлялися в суді першої інстанції.
Разом з тим згідно з ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. На позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн 00 коп.
Згідно з вказаною постановою адміністративне правопорушення полягало в тому, що ОСОБА_1 19 червня 2021 року о 13 год 31 коп, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , у межах населеного пункту Красилівка рухався зі швидкістю 109 км/год при встановленій швидкості руху 50 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 50 км/год та порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою поліцейського, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, адже в такому разі простежуються певні коливання, що можуть дати більшу похибку вимірювання ніж передбачену свідоцтвом про повірку технічного приладу. Судом першої інстанції встановлено, що фіксування швидкості руху відбулося приладом, який знаходився в руках поліцейського, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля та суперечить способу використання приладу, визначеному Законом України «Про Національну поліцію».
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, адже він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Положеннями пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху водієві заборонено перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як раніше зазначалося, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що за даними засобу вимірювальної техніки він рухався з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху більше як на п'ятдесят кілометрів на годину. Під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу поліцейський тримав відповідний технічний засіб в руках, що сторонами справи не заперечується.
Звертаючись до суду з позовом про скасування постанови від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069, ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги тим, що прилад вимірювання швидкості руху не був закріплений в один із способів, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та не в зоні дії дорожнього знаку 5.70. У зв'язку з цим позивач вважає, що факт перевищення дозволеної швидкості руху не був зафіксований у встановленому законом порядку.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.
Отже, показання технічних приладів є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Порядок та особливості використання технічних приладів безпосередньо в Кодексі України про адміністративні правопорушення - не визначені.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 було затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Разом з тим зазначений підзаконний акт також не встановлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів.
Водночас загальні правила застосування, зокрема, технічних приладів закріплені у ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Зазначеною нормою права передбачено можливість використання поліцією технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також визначено можливі місця їх розміщення. Такі технічні засоби дозволено монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в зазначеній редакції діють з 17 березня 2021 року.
Події, зафіксовані в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 4373069, мали місце 19 червня 2021 року, тобто в період дії ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» у редакції, зазначеній судом.
Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що спосіб монтажу чи розміщення технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень у ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не визначений. Вирішення цього питання не є предметом правового регулювання зазначеної норми права. Положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлюють лише загальні засади використання поліцією технічних засобів, які стосуються всіх типів технічних приладів (технічних приладів, призначених для вимірювання швидкості руху, відстані, визначення габаритно-вагових параметрів, встановлення відсотку алкоголю в крові людини тощо), що використовуються для цілей, задекларованих в цьому Законі.
Натомість особливості практичного застосування технічного засобу в залежності від його призначення, конструктивних особливостей тощо можуть бути визначені в підзаконному акті.
Як раніше зазначалося, Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, не встановлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів.
З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо правомірності дій поліцейського щодо тримання в руках приладу TruCam під час вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, колегія суддів вважає необхідним дослідити технічні характеристики та методику використання такого технічного приладу.
Відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» (яке проводило державні приймальні випробування вимірювача TruCam) від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49 лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи вимірювач TruCam може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху транспортних засобів в межах максимально допустимої похибки як в ручному, так і в автоматичному режимі +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год та +/- 1 % в діапазоні від 201 до 300 км/год.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що прилад TruCam LTI 20/20 міг бути застосований поліцейським в ручному режимі для виявлення та фіксування правопорушення, описаного в постанові від 19 червня 2021 року серії ЕАН № 4373069.
Натомість висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковим.
Колегія суддів наголошує на тому, що ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Натомість зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Також ОСОБА_1 наголошує на тому, що вимірювання швидкості руху було здійснено не в зоні дії знаку 5.70.
Надаючи правову оцінку зазначеному доводу, колегія суддів враховує, що згідно з главою 5 розділу 33 Правил дорожнього руху у редакції, чинній на час складання оскаржуваної постанови, дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
На підтвердження того, що заходи контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів були здійснені саме в зоні дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» Департамент патрульної поліції разом з відзивом на апеляційну скаргу надав витяг зі Схеми розміщення дорожніх знаків 5.70 на автомобільній дорозі М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 21 грудня 2021 року та є підставою для його скасування.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 242, 268, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2021 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.О. Беспалов
Л.О. Костюк