Справа № 361/9440/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сердинський В.С.
28 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач зазначав, що 12 жовтня 2021 року інспектором 2 батальйону 3 роти Управлінняпатрульної поліціїв м.Києві капралом Івановим А.Е. було винесено постанову серії ЕАО № 4893613, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп. Вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, з порушенням положень КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, при відсутності доказів вчинення правопорушення. Позивача незаконно притягнуто до відповідальності за неіснуюче правопорушення, якого він не вчиняв.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 р. залишено рішення суб'єкта владних повноважень постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованене вавтоматичному режимісерії ЕАО № 4893613 від 12 жовтня 2021 року, винесену інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капралом Івановим Артемом Едуардовичем - без змін. Адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.09.2022.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Від позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.2021 р. о 12 год. 58 хв., позивач в м. Київ, по просп. Броварський, 89, керуючи транспортним засобом CHEVROLET MALIBU д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті, рухався зі швидкістю 104 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC № 008398, чим порушив п. 12.4 ПДР, затверджені Постановою Кабінетів Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, за яке ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4893613 від 12 жовтня 2021 року, винесеної інспектором 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в м. Києві капралом Івановим А.Е., позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1750 грн.00 коп.
Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що при дослідженні постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4893613 від 12 жовтня 2021 року щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, судом не встановлено порушення відповідачем вимог КУпАП, при цьому, з наданих до суду фотокопії та диску з відеозаписами, вбачається, що автомобіль позивача, в населеному пункті, рухався зі швидкістю 104 км/год при дозволеній 50 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam TC № 008398, на відео позивачу роз'яснюються його права, він ознайомлюється з постановою та отримує її копію, про що також свідчить його підпис в постанові.
Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки з постанови не вбачається на скільки саме порушив швидкість позивач, при цьому, жодних доказів на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення надано не було.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 12.10.2021 р. о 12 год. 58 хв., позивач в м. Київ, по просп. Броварський, 89, керуючи транспортним засобом CHEVROLET MALIBU д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті, рухався зі швидкістю 104 км/год. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC № 008398.
Позивачу його права та обов'язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач, а саме перевищив швидкість у населеному пункті на 54 км/год, чим порушив п.12.4, 12.9.б ПДР. Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів, а саме усі пояснення позивача та факт його його порушення ПДР, зафіксований лазерним вимірювачем швидкості TruCam TC № 008398 та зазначеній у фабулі постанови.
Також, інспектор повідомив позивача про прийняте рішення по справі за вчинене правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.122 КУпАП, та у відповідності ст. 268, ст. 278, ст. 279 КУпАП виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4893613 від 12.10.2021 р., з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп.
З наданих до матеріалів справи відеофайлів зроблених за допомогою нагрудної камери поліцейського АА 0425, вбачається, що позивач ознайомлюється з постановою та отримує її копію, про що також свідчать його підписи в постанові.
Щодо доводів позивача про те, що в фабулі постанови не вказана швидкість на яку відбулося перевищення, слід зазначити, що у насалених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, а швидкість 104 км/год це перевищення на 54 км/год, за що ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена адмінстративна відповідальність. Відповідно до відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського АА 000282, саме позивач керував вищевказаним транспортним засобом.
Інформація про розміщення приладів контролю публікується на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції. В місцях розміщення приладів контролю встановлюються відповідні інформаційно-вказівні дорожні знаки. Доступ до інформації про автоматичну фіксацію є безоплатним в мережі Інтернет.
Диспозиція частини 4 статті 122 КУпАП України, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, під час розгляду даного спору, відповідач навів достатньо доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, при цьому, процедурних порушень, що мали б вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою є законним.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Василенко Я.М.