Справа № 640/20163/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
28 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0205343302 від 15 квітня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) штрафу у сумі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2022 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що камеральна перевірка, на підставі висновків якої винесено оскаржуване рішення, була проведена з порушенням статті 102 ПП України, тобто після спливу 1095 днів, які надаються законодавством контролюючому органу для визначення суми грошових зобов'язань платників податків.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апелянт мотивує свою незгоду із рішенням суду першої інстанції тим, що здійсненою ним перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 строків сплати нарахованої суми грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, передбачених п.п. 267.8.1 п. 267.8 статті 267 ПК України. Зважаючи на викладене, податковим органом правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
З цих підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Позивач своїм правом на подання відзиву скористався, у якому заперечує проти наведених апелянтом у апеляційній скарзі доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 з 31.01.2015 року позивач є власником автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, колір чорний, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 07.06.2016 року №319-1305 про сплату транспортного податку ОСОБА_1 за 2016 рік у сумі 25 000,00 грн.
Лист ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із рекомендованим повідомлення про вручення на адресу реєстрації ОСОБА_1 , в якому направлено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 07.06.2016 року №319-1305 повернувся до контролюючого органу 27.07.2016 року із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання.
Позивач проти отримання вказаного рішення заперечує, та самостійно 21.06.2017 року позивачем сплачено борг в розмірі 25 000 грн. за 2016 рік.
Водночас, згідно з Актом про результати камеральної перевірки своєчасної сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб (платник податку ОСОБА_1 ) від 02.03.2020 року №003874/26-15-33-02/ НОМЕР_1 (далі також - Акт перевірки), ГУ ДПС у м. Києві встановлено порушення платником податків строки сплати нарахованої суми грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, передбачених підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на що, на підставі пункту 126.1 статті 126 розділу 2 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 000,00 грн.
За висновками Акт перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 №0205343302 про зобов'язання сплати штрафу у розмірі 20 % у сумі 5 000,00 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, ОСОБА_1 24.03.2020 подано скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 24.07.2020 року №Д/99-0006020409 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, оскільки позивачем сплачено борг в розмірі 25 000 грн. 21.06.2017 року, тобто, з порушенням граничного терміну його сплати, яким є 26.09.2016 року, на 269 днів.
Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 №0205343302 винесено із порушенням строку, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Підпунктом 267.1.1 п. 267.1 статті 267 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно п. 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Таким чином, із набранням з 1 січня 2015 року чинності вказаними положеннями ПК України, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають об'ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.
Відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 Податкового кодексу України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Так, пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З огляду на вказані норми вбачається, що чинним законодавством встановлено граничний термін визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду 24 2020 520/13377/19, від 05.07.2019 року по справі № 820/11541/13-а, від 29.01.2019 по справі № 820/495/18, від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17, від 05.06.2018 по справі № 824/760/17-а, від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем у рішенні від 24.07.2020 №Д/99-0006020409 зазначено, що останнім днем граничного строку сплати транспортного податку за податковим повідомленням рішенням від 07.06.2019 №319-1305 є 26.09.2016. Акт про результати камеральної перевірки податковим органом складено 02.03.2020.
У свою чергу, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято від 15.04.2020.
Оскільки згідно статті 102 Податкового кодексу України штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість повинні бути нараховані за період 1095 днів, а оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішення від 15 квітня 2020 року №319-1305 застосовано до позивача штрафні санкції за межами періоду у 1095 днів, тому таке рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в апеляційній скарзі податковим органом жодним чином не обгрунтовано у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права. Так, податковим органом не наведено заперечень по суті винесеного рішення, апеляційна скарга містить лише цитування норм права без належних обгрунтувань та висновків.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2022 року - без змін.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2022 року у справі №640/20163/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: М.І. Кобаль
Л.О. Костюк