П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1792/22
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 30 червня 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка виразилась у ненаданні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2020 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язати 25 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2020 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої, суми грошової індексації, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового мiсяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- встановити судовий контроль за виконання судового рішення шляхом зобов'язання 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період проходження позивачем військової служби з 01.01.2016 року по 31.01.2020 року індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, йому не нараховувалась та не виплачувалась. На думку позивача, така бездіяльність військової частини є протиправною, а відповідач має бути зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу індексації за спірний період. При цьому, в якості базового місяця має бути застосований січень 2008 року, адже, як вказує позивач, саме у цей період відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язано 25 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 25 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України подав на вказане рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просять скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги, апелянт вказує, що не заперечує право позивача щодо отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення за спірний період. При цьому, наголошуючи на виконанні суб'єктом владних повноважень бюджетних зобов'язань звертає увагу на те, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України у 2015-2017рр. не передбачено виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. Відтак, на думку апелянта, оскільки кошти 25 прикордонному загону для виплати індексації за період 2015-2017рр. не надходили, виплати не могли бути проведені. Також, скаржник звертає увагу на те, що під час проходження служби чи перед звільненням з військової служби позивач з відповідним рапортом чи заявою до керівництва прикордонного загону про нарахування та виплати йому індексації не звертався. Після звільнення, індексація за період з липня 2016 року по лютий 2018 року була нарахована та виплачена позивачу 16.02.2021р. у розмірі 63 178,15грн. Індексацію за період з березня 2018 року по січень 2020 року позивач отримував з грошовим забезпеченням. При цьому, базовим для нарахування та виплати індексації, апелянт вважає вересень 2012 року, адже саме у вересні 2012 року позивача було переведено на іншу посаду з підвищенням тарифної сітки з 8т.р. до 9т.р., що призвело до підвищення грошового забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу у 25 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та Наказом №50/с від 31 січня 2020 року старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу прикордонного загону в забезпечення.
Як вказано у позові, представник позивача - адвокат Драгомирова О.М. звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу за період проходження служби індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Листом № Б-159 від 02 грудня 2021р. відповідач повідомив, що відповідно до Постанови КМУ від 17.07.2003 року № 1078 до січня 2016 року сума індексації змінюється у разі зростання будь-якої складової грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. В вересні 2012 року ОСОБА_2 переведено на іншу посаду з підвищенням тарифної сітки з 8 т.р до 9 т.р., що призвело до підвищення грошового забезпечення. Вересень 2012 року є базовим для обчислення індексації.
Також, суд першої інстанції встановив, що після звільнення з військової служби індексація за період з липня 2016 по лютий 2018 позивачу була виплачена 16.02.2021 у розмірі 63 178,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №245 вiд 16.02.2021 (а.с.32).
Індексацію за період з березня 2018 по січень 2020 позивач отримував разом з грошовим забезпеченням, що підтверджується довідкою №52 від 11.02.2022 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка виразилась у ненаданні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2020 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. зі встановленням базового місяця січень 2008 року, позаяк саме у цьому місяці було підвищено посадові оклади.
При цьому, зазначивши, що індекс споживчих цін з березня 2018 року не перевищував 103% аж до листопада 2018 року, а з грудня 2018 року по січень 2020 року нарахування та виплата індексації позивачу здійснювалась з урахуванням базового місяця березень 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині періоду з березня 2018 року по січень 2020 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (надалі Порядок № 1078).
Як встановлено ст.2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
До об'єктів індексації, у розумінні п.2 Порядку № 1078 віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відтак, індексація грошового забезпечення, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх роботодавців.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як встановлено п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, як закріплено у абз.4 п.5 Порядку, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 Порядку).
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Проаналізувавши наведені вище норми, суд першої інстанції правильно вказав на те, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що за період з 01.01.2016р. по лютий 2018р. позивачу було нараховано та 16.02.2021р. виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 63178,15грн.
При цьому, в якості базового місяця для обрахунку індексації було використано вересень 2012 року.
Обґрунтовуючи правомірність використання в якості базового місяця вересень 2012 року, скаржник наголошує на тому, що саме у цьому місяці зросло грошове забезпечення позивача у зв'язку із переведенням на іншу посаду з підвищенням тарифної сітки.
Такі твердження скаржника судова колегія оцінює критично, оскільки саме постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01 січня 2008 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
В свою чергу підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації є саме підвищення тарифних ставок (окладів).
З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався не підвищувався, а іншого відповідачем у справі не доведено.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, саме січень 2008 року є базовим для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016р. по лютий 2018 року, про що вірного висновку дійшов суд першої інстанції у своєму рішенні.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що в контексті спірного періоду (період з 01.01.2016 р. по лютий 2018р.) ключовим є те, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Відтак, із прийняттям постанови від 09.12.2015 р. № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
Враховуючи наведене, з огляду на відсутність у матеріалах справи інших доказів підвищення у період з 02.01.2008 р. по 28.02.2018 р. тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, колегія суддів вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про те, що за вказаний період при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.
Щодо застосування відповідачем в якості базового місяця вересня 2012 року для нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016р. по лютий 2018р., колегія суддів враховує, що відповідач в ході розгляду справи ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надав жодного належного доказу підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою яку займав позивач - у вересні 2012р.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Вищенаведена правова позиція щодо визначення базового місяця січень 2008 року узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 20.04.2022 по справі №420/3593/20, та постанові від 09.06.2022р. у справі № 600/524/21-а, тощо.
Стосовно періоду з березня 2018 року по 31.01.2020р., колегія суддів враховує наступне.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Згідно з п.4 цієї Постанови, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, тому саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018р.
Згідно зворотного боку особистої картки грошового забезпечення ф.10 №2049 з січня 2008 року по грудень 2018 року, посадовий оклад позивача - старшого прапорщика ОСОБА_1 збільшився з 760,00 грн. до 3170 грн., і відповідно підвищився його дохід.
Колегія суддів зазначає, що за офіційними даними державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого 2018р. індекс споживчих цін становив 101,1%, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року не перевищив 103%.
У листопаді 2018р. індекс споживчих цін склав 103,7%.
Як свідчать матеріали справи, за період з березня 2018 року по листопад 2018 року, нарахування та виплата індексації позивачу не здійснювалась, а з грудня 2018 року по січень 2020 року нараховувалась та виплачувалась із застосування базового місяця березня 2018р.
Отже, за період з березня 2018р. по січень 2020р. відповідачем - 25 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України не вчинено протиправної бездіяльності в частині нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з березня 2018р. по січень 2020р. включно.
Підсумовуючи усе наведене вище наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 шляхом:
визнання протиправною бездіяльності 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язання 25 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Посилання скаржника на дискреційність повноважень щодо встановлення базового місяця для проведення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 09.06.2022р. у справі №600/524/21-а.
В даному ж випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, у спірних правовідносинах щодо періоду з 01.01.2016р. по лютий 2018р., з огляду на приписи п.5 Порядку №1078, базовим є саме січень 2008р.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.241-243, 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №420/1792/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.