29 вересня 2022 року Справа № 160/9223/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 червня 2022 року № 046350010381 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи за Списком №1 на посадах:
- «подземный ученик горнорабочего» на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 27.09.1982 року по 13.12.1983 року з повним робочим днем під землею;
- «ученик подземного горнорабочего 1 разряда, подземным горнорабочим 2 разряда, подземным горнорабочим по ремонту горных выработок 3 разряда, учеником подземного проходчика, подземным проходчиком 5 разряда» на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 24.01.1986 року по 19.03.1989 року з повним робочим днем під землею;
- «подземный проходчик 5 разряда» на шахті «имени 50-летия СССР шахтоуправление «Ткварчельске» з 10.04.1989 року по 15.08.1989 року з повним робочим днем під землею;
- «подземный проходчик 5 разряда» на шахті «Голубовская» в/о «Стахановвугілля» з 04.11.1989 року по 15.05.1993 року з повним робочим днем під землею;
- «подземный проходчик 5 разряда» на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 07.06.1993 року по 18.11.1984 року з повним робочим днем під землею;
- «подземный проходчик 4 и 5 разряда» на шахті «Ростовская» з 30.11.1994 року по 19.02.1996 року з повним робочим днем під землею;
- «подземный проходчик 4 разряда» на шахтоуправління «Золоте» в/о «Первомайськвугілля» з 14.04.1997 року по 08.06.2000 року з повним робочим днем під землею;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.06.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак в призначенні пенсії на пільгових умовах пенсійним органом було відмовлено з підстав того, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж.
Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 23.08.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. Відповідач в обгрунтування відзиву на позов посилається на приписи Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 та зазначає, що неможливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи, зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 , оскільки дата народження у ній вказана не повністю.
Крім того, відповідач стверджує, що до пільгового стажу позивача не зараховані періоди його роботи з 27.09.1982 року по 13.12.1983 року, з 24.01.1986 року по 19.03.1989 року, з 10.04.1989 року по 15.08.1989 року, з 04.11.1989 року по 15.05.1993 року, з 07.06.1993 року по 18.11.1994 року, з 30.11.1994 року по 19.02.1996 року, з 14.04.1997 року по 08.06.2000 року, оскільки документи та дані, які підтведжують спеціальний трудовий стаж та видані на непідконтрольній території України, є недійсними.
З огляду на те, що страховий стаж позивача складає 3 роки 4 місяці 16 днів, тому, відсутні підстави для призначення пільгової пенсії позивачу за відсутністю необхідного стажу.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 20.04.2022 року № 1250-7500256450.
13.06.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2022 року № 046350010381 «Про відмову в призначенні пенсії» позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, в означеному рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж роботи 3 роки 4 місяці 16 днів, що є недостатнім у відповідності до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача, оскільки дата народження ОСОБА_1 вказана у його трудовій книжці не повністю, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162.
Також в означеному рішенні пенсійний орган вказує про незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 27.09.1982 року по 13.12.1983 року, з 24.01.1986 року по 19.03.1989 року, з 10.04.1989 року по 15.08.1989 року, з 04.11.1989 року по 15.05.1993 року, з 07.06.1993 року по 18.11.1994 року, з 30.11.1994 року по 19.02.1996 року, з 14.04.1997 року по 08.06.2000 року, оскільки документи та дані, які підтведжують такий стаж та видані на непідконтрольній території України, є недійсними.
Не погоджуючись з позицією пенсійного органу та вважаючи його рішення протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.
Відповідно до положень пункту16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить також постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, згідно пункту 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано, зокрема, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 року у справі № 550/927/17, від 10.12.2020 року у справі № 372/403/17.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка НОМЕР_2 , надана ОСОБА_1 , містить наступні записи про роботу, зокрема:
шахта "Пролетарська" в/о "Стахановвугілля":
- з 27.09.1982 року по 13.12.1983 року - учень слюсаря поверхні;
- з 24.01.1986 року по 28.01.1986 року - учень підземного гірничоробочого 1 розряду з повним робочим днем під землею;
- з 29.01.1986 року по 24.03.1986 року - навчання за професією гірничоробочий підземний з відривом від роботи;
- з 01.12.1986 року по 15.01.1987 року - навчання за профечсєю гірничий підземний по ремонту гірничих виробіток з відривом від роботи;
- з 15.01.1987 року - переведений підземним гірничоробочим по ремонту гірничих виробіток 3 розряду з повним робочим днем під землею;
- з 04.11.1986 року по 14.01.1987 року - навчання за професією гірничоробочий по ремонту гірничих вироботок;
- з 11.09.1987 року по 12.10.1987 року - учень підземного прохідника з повним робочим днем під землею;
- з 13.10.1987 року по 19.03.1989 року - підземний прохідник 5 розряду з повним робочим днем під землею;
шахта "Імені 50-річчя СРСР" шахтоуправління «Ткварчельське»:
- з 10.04.1989 року по 15.08.1989 року - підземний прохідник 5 розряду на ділянці №3;
шахта "Голубовська":
- з 04.11.1989 року по 15.05.1993 року - підземний прохідник 5 розряду з повним робочим днем під землею на ділянці підготовчих робіт;
шахта "Пролетарська" в/о "Стахановвугілля":
- з 07.06.1993 року по 18.11.1994 року - підземний прохідник 5 розряду з повним робочим днем під землею;
шахта "Ростовська» АТ "Гуковвугілля":
- з 30.11.1994 року по 19.02.1996 року - прохідник 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;
шахта "Золоте" в/о "Первомайськвугілля":
- з 14.04.1997 року по 08.06.2000 року - підземний прохідник 4 розряду з повним робочим днем під землею.
Суд звертає увагу, що Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Постановою Ради міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, а отже, ОСОБА_1 у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Таким чином, внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому, наявність будь-яких недоліків в оформленні трудової книжки позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно із записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162.
Суд зазначає, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 містять всю необхідну інформацію, зокрема, про спірний період роботи позивача та підстави внесення таких записів до трудової книжки, а також виконані без виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. Крім того, означені записи у трудовій книжці скріплені підписами уповноважених осіб роботодавця та печаткою.
З огляду на викладене, суд критично ставиться до позиції пенсійного органу щодо зазначення ним у якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи спірного періоду, як неповне зазначення дати народження у трудовій книжці позивача.
Так, у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, вищезазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до стажу роботи ОСОБА_1 .
Щодо посилання відповідача на те, що документи, видані на тимчасово окупованій території є недійсними, то суд зазначає наступне.
З цього приводу суд наголошує, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».
Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії, коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.
Тобто, через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.
Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність, у зв'язку з неможливістю відповідачем перевірити інформацію щодо спірного періоду роботи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії протиправно не зарахував до пільгового стажу період роботи з 27.09.1982 року по 13.12.1983 року, з 24.01.1986 року по 19.03.1989 року, з 10.04.1989 року по 15.08.1989 року, з 04.11.1989 року по 15.05.1993 року, з 07.06.1993 року по 18.11.1994 року, з 30.11.1994 року по 19.02.1996 року, з 14.04.1997 року по 08.06.2000 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17.
Таким чином, пенсійний орган протиправно не зарахував ОСОБА_1 до стажу означені вище періоди роботи.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 4 від 28.06.2022 року, яка міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 червня 2022 року № 046350010381 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи за Списком №1 на посадах «подземный ученик горнорабочего» на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 27.09.1982 року по 13.12.1983 року з повним робочим днем під землею; «ученик подземного горнорабочего 1 разряда, подземным горнорабочим 2 разряда, подземным горнорабочим по ремонту горных выработок 3 разряда, учеником подземного проходчика, подземным проходчиком 5 разряда» на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 24.01.1986 року по 19.03.1989 року з повним робочим днем під землею; «подземный проходчик 5 разряда» на шахті «имени 50-летия СССР шахтоуправление «Ткварчельское» з 10.04.1989 року по 15.08.1989 року з повним робочим днем під землею; «подземный проходчик 5 разряда» на шахті «Голубовская» в/о «Стахановвугілля» з 04.11.1989 року по 15.05.1993 року з повним робочим днем під землею; «подземный проходчик 5 разряда» на шахті «Пролетарська» в/о «Стахановвугілля» з 07.06.1993 року по 18.11.1984 року з повним робочим днем під землею; «подземный проходчик 4 и 5 разряда» на шахті «Ростовская» з 30.11.1994 року по 19.02.1996 року з повним робочим днем під землею; «подземный проходчик 4 разряда» на шахтоуправління «Золоте» в/о «Первомайськвугілля» з 14.04.1997 року по 08.06.2000 року з повним робочим днем під землею.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 13.06.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 29.09.2022 року.
Суддя І.О. Лозицька