29 вересня 2022 року Справа № 160/11216/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
27.07.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати прийняту начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дмитром Дяденчуком постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317848 від 07.07.2022р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) штрафу у сумі 8500,00 грн. за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначаючи, що не порушував вимоги законодавства. Транспортний засіб - автомобіль DAF н.з. НОМЕР_2 з напів причепом KRONE н.з. НОМЕР_3 , належать позивачу, проте відповідно до договору оренди від 03.02.2021, дані транспортні засоби були передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Траффорт», а отже не використовувались для перевезення вантажу. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
16.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що співробітниками Укратнсбезпеки був зупинений транспортний засіб марки DAF, державний номер НОМЕР_4 з напівпричепом KRONE державний номер НОМЕР_5 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він використовуються позивачем. Водій, що знаходився за кермом транспортного засобу передав для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та документи на вантаж. Посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль за результатами якого встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме: навантаження на одиночну вісь склало 11 890 кг при допустимій нормі 11 000 кг, що складає 8,09% перевищення параметрів від нормативу. Зважаючи на зазначене, посадовими особами Укртрансбезпеки було віднесено транспортний засіб позивача до великовагового та на законних підставах складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0069909 від 10.01.2022, довідку про результати здійснення габаритно- вагового контролю № 0070353 від 10.01.2022. Для подальшої перевірки обставин, що зазначені у п.1.5 Порядку №1567, при перевірці документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 ПДР України було встановлено наступне, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 %, але не більше 10 % при перевезені вантажу без відповідного дозволу. У зв'язку з встановленням вищезазначеного порушення та виконуючи функції покладені на них державою посадовими особами Управління було складено акт № 328220 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.01.2022, які відповідно до п. 21 Порядку № 1567, складаються в одному примірнику. Ні під час здійснення перевірки, ні під час вирішення питання щодо притягнення до відповідальності, документів, які б підтверджували право позивача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів відповідачу надано не було. Позивачем до позовної заяви було долучено виключно договір оренди транспортного засобу без додавання підтвердження передачі транспортного засобу та сплати орендної плати по цьому договору (письмової платіжної вимоги, платіжних доручень, податкової звітності форми 20-ОПП, що є обов'язковою при передачі основних фондів суб'єкта господарювання тощо). Відповідач вважає вказаний договір оренди удаваним, укладеним з метою уникнення адміністративно-господарських штрафів. Вказано, що адміністративно-господарська санкція винесена Відділом у відповідності зазначених норм та у визначений термін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності 19.01.2005.
Видами діяльності за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі направлення на перевірку №026532 від 30.12.2021 посадовими особами Укртрансбезпеки 10.01.2022 проводилась рейдова перевірка на ваговому комплексі а/д М-05, 452 км + 811.
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою № 422.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки DАF, державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE державний номер НОМЕР_6 .
Посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено ваговий контроль транспортного засобу та встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), а саме навантаження на одиночну вісь склало 11890 кг при допустимій нормі 11000 кг, що складає 8,09% перевищення параметрів від нормативу.
Зважаючи на зазначене співробітниками Укртрансбезпеки було віднесено транспортний засіб позивача до великовагового та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0069909 від 10.01.2022, довідку №0070353 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.01.2022.
Для подальшої перевірки обставин, що зазначені у п.15 Порядку №1567, при перевірці документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» були встановлені наступні порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезені вантажу без доповідного дозволу.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт №328220 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.01.2022, який відповідно до п. 21 Порядку №1567, складається в одному примірнику.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на адресу позивача поштою було направлено повідомлення про розгляд справи, в якому зазначалось про необхідність явки до Управління для розгляду справи на 07.07.2022.
07.07.2022 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №317848, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 8500 грн.
Правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317848 від 07.07.2022 є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).
Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб'єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.
Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевищення допустимої ширини транспортного засобу при перевезенні вантажу із значним перевищенням, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.
Судом встановлено, що 03.02.2021 між ТОВ «Траффорт» в особі директора Плотницької Ольги Михайлівни, та ОСОБА_1 був укладений договір оренди транспортних засобів, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко С.О., згідно якого ОСОБА_1 (Орендодавець) передав, а ТОВ «Траффорт» (Орендар) прийняло в тимчасове користування строком до 01.02.2031, транспортні засоби, зокрема:
- автомобіль марки DAF, модель XF460FT, тип - вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, 2015 року виготовлення, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ НОМЕР_7 , виданого Територіальним сервісним центром №1245 від 28.01.2021, належить ОСОБА_1 ;
- напівпричіп марки KRONE, модель SD, тип - напівпричіп - загальний н/пр.-тентований, 2013 року виготовлення, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ НОМЕР_8 , виданого Територіальним сервісним центром №1245 від 28.01.2021, належить ОСОБА_1 .
Відповідно до п.4.1 договору оренди, строк оренди складає 10 років з 01.02.2021 по 01.02.2031.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача транспортних засобів в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором.
Не погоджуючись з доводами позивача про те, що позивач не був фактичним перевізником вантажу під час здійснення рейдової перевірки 10.01.2022, вказує, що позивачем не надано акту передачі транспортних засобів ТОВ «Траффорт» відповідно до пункту 3.1 договору.
Надаючи оцінку відповідним доводам відповідача, суд вважає за необхідне визначити перевізника вантажу 10.01.2022, який користувався вантажними транспортними засобами марки DАF, державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE державний номер НОМЕР_6 .
Так, відповідно до долученої відповідачем до відзиву, тобто наявної у відповідача, товарно-транспортної накладної №347269769 від 09.01.2022 вантаж перевозився від замовника до вантажоодержувача в одній особі - Іноземного підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», з Броварського району Київської області до Біляївського району Одеської області. Автомобільним перевізником визначено «Трансавто+ ТОВ».
Відповідно до наявної інформації з відкритих джерел у мережі Інтернет, ТОВ «Трансавто+» (код ЄДРПОУ 40033707) зареєстровано 28.09.2015, засновник, директор - ОСОБА_2 .
Таким чином, перевезення вантажу автомобілем марки DАF, державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом KRONE державний номер НОМЕР_6 під час рейдової перевірки 10.01.2022 здійснено ТОВ «Трансавто+», директором якого є ОСОБА_2 .
Доказів взаємовідносин ОСОБА_1 з ТОВ «Трансавто+» суду не надано, як і не надано доказів причетності позивача до здійсненого відповідно до товарно-транспортної накладної №347269769 від 09.01.2022 перевезення вантажу.
В матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаного договору оренди транспортного засобу від 03.02.2021, укладеного між ТОВ «Траффорт» та ОСОБА_1 , нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що автомобільний перевізник в даному випадку не є ОСОБА_1 .
Отже, позивач не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».
Проте, акт №328220 від 10.01.2022 та постанова №317848 від 07.07.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу складені відносно ОСОБА_1 , а не автомобільного перевізника.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що акт перевірки №328220 від 10.01.2022, який складений без встановлення належного суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належною підставою у розгляді справи щодо притягнення такого суб'єкта до адміністративно-господарської відповідальності.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Тобто, позивач довів, що ним не вчинено порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке зазначено в акті перевірки №328220 від 10.01.2022, та протиправності притягнення його до відповідальності за порушення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317848 від 07.07.2022.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність спірного рішення перед судом не доведена.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 25.07.2022.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (вул. Воскресенська, 24, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати прийняту начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дмитром Дяденчуком постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317848 від 07.07.2022р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) штрафу у сумі 8500,00 грн. за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору за подачу позову до суду у розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова