28 вересня 2022 року Справа № 160/6764/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056950001054 від 16.12.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснювати виплати, починаючи з 12.01.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 12.01.2022 він досяг пенсійного віку 60 років, має загальний страховий стаж більше 29 років. 14.12.2021, тобто не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, він звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, починаючи з 12.01.2022, з доданими до заяви документами. На час звернення із заявою про призначення пенсії він проживав у с. Троїцьке Ясинуватського району Донецької області. Листом Головного управління Пенсійного фонду україни в Донецькій області № 0500-1514-8/83 від 04.01.2022 позивачу було направлено рішення про відмову у призначенні пенсії № 056950001054 від 16.12.2021, відповідно до якого за наданими документами до страхового стажу зараховано не всі періоди та визначено страховий стаж позивача 19 років 06 місяців 21 день. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки необхідний для призначення пенсії стаж підтверджується записами у його трудових книжках. Крім того, він подавав відповідачу довідки про підтвердження трудового стажу. Після початку військової агресії Російської Федерації проти України позивач виїхав з місця проживання, яке розташоване на території бойових дій, набув статусу внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 16.05.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: заяви ОСОБА_1 від 14.12.2021 про призначення пенсії за віком з доданими до неї документами; рішення, прийнятого за наслідками розгляду такої заяви (№ 056950001054 від 16.12.2021); пояснення щодо підстав відмови у призначенні пенсії з наданням відповідних доказів; постановлено надати витребувані докази у строк для подання відзиву.
22.06.2022 на електронну пошту суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що на дату звернення страховий стаж позивача становив 26 років 7 місяців 15 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 056950001054 від 16.12.2021. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також не погоджується з вимогами позивача щодо призначення пенсії з 12.01.2022. Оскільки пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, позивач має право вимагати призначення пенсії з 13.01.2022.
Разом з відзивом було подано докази його направлення представнику позивача, розрахунок стажу та розрахунок заробітку позивача, копію оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії. У відзиві зазначено, що враховуючи запроваджені із введенням воєнного стану в Україні заходи захисту інформації, в тому числі обмеження Пенсійним фондом України доступу до архівів документів, що містять персональні дані для запобігання їх витоку, відсутністю можливості перегляду сканованих копій документів в електронній пенсійній справі, надати суду копії витребуваних документів з пенсійної справи позивача, а саме заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, немає можливості. Вказано, що витребувані інформацію та документи буде невідкладно надано суду після зняття обмежень у доступі до архіві документів.
Станом на час розгляду витребувані судом докази від відповідача та відповідь на відзив від позивача не надійшли.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки від 14.04.2022 № 1249-5001061566 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради. Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
14.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056950001054 від 16.12.2021 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
У рішенні зазначено, що разом із заявою розглянуто: копію трудової книжки, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, довідку про стаж. Додатково під час розгляду заяви взято до уваги індивідуальні відомості про застраховану особу. Особи, які досягли пенсійного відку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у 2022 році, мають право на призначення пенсії за віком за наявності 29 років страхового стажу. Страховий стаж становить 19 років 06 місяців 21 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: трудову книжку НОМЕР_1 від 18.12.1984, оскільки рік народження дописано іншою ручкою; трудову книжку НОМЕР_2 від 25.01.1985, оскільки неповна дата народження; період 03.10.1986 до 12.10.1995 у колгоспі, оскільки не надано уточнюючої довідки про встановлений та відпрацьований мінімум трудоднів; період з 21.08.1980 до 08.10.1981 згідно з довідкою № 01/17-218 від 14.08.2017, оскільки печатка не перекладена з азербайджанської.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 06 місяців 21 день, тоді як відповідно до наданого відповідачем разом з відзивом розрахунку стажу ОСОБА_1 (форма РС-право) страховий стаж позивача становить 26 років 7 місяців 15 днів, у тому числі 8 років 10 місяців 14 днів - робота в колгоспі.
Згідно з формою РС-право до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано такі періоди: 21.08.1980-08.10.1981; 26.10.1986-31.12.1986 (робота у колгоспі); 01.01.1987-12.10.1995 (робота у колгоспі); 01.01.1999-31.12.2003; 01.01.2004-28.02.2007; 01.03.2007-30.06.2007; 11.07.2007-02.06.2008; 03.06.2008-31.01.2015; 01.07.2015-31.01.2016.
Тобто, до страхового стажу позивача органом Пенсійного фонду зараховано період його роботи з 21.08.1980 до 08.10.1981 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 25.01.1985 та архівної довідки ЗАТ «Азербайджанське Каспійське морське пароплавство» № 01/17-218 від 14.08.2017. Також зараховано періоди роботи у колгоспі: 26.10.1986-31.12.1986, 01.01.1987-12.10.1995. Однак в оскаржуваному рішенні таке зарахування не зазначено.
Згідно з формою РС-право до страхового стажу не зараховано період роботи позивача у колгоспі «Росія» з 03.10.1986 до 25.10.1986.
Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 30.11.1986 та довідки, виданої ТОВ «Бета-Агро-Інвест» вих. № 435-Д від 25.01.2022 період роботи ОСОБА_1 у колгоспі «Росія» - з 03.10.1986 до 12.10.1995 (протокол № 10 від 29.11.1986, протокол № 10 від 13.10.1995). Трудова книжка колгоспника НОМЕР_3 від 30.11.1986 містить відомості про встановлений мінімум трудової участі та виконаний мінімум трудової участі.
З аналізу відомостей трудової книжки, суд вбачає, що позивачем майже постійно перевиконувався встановлений мінімум трудоднів.
Також, ТОВ «Бета-Агро-Інвест» за вих. № 436-Д від 25.01.2022 надано відомості про кількість вироблених т-д, л-д, трудову участь у колгоспному виробництві ОСОБА_1 за 1986-1995 роки із зазначенням встановленого мінімуму та вироблених л-д.
Згідно з довідкою ТОВ «Бета-Агро-Інвест» вих. № 437-Д від 25.01.2022 після реорганізації за рішенням Ясинуватської райдержадміністрації за № 214 від 26.04.1996 колгосп «Росія» перейменовано на СТОВ «Росія», яке у подальшому на підставі рішення засідання його учасників (протокол № 5 від 16.11.2009) приєднано до ТОВ «Бета-Агро-Інвест».
Крім того, згідно з формою РС-право не зараховано період роботи позивача 01.11.1995-31.12.1998, тоді як у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 18.12.1984 містяться записи, зокрема, про прийняття ОСОБА_1 на роботу 01.11.1995 електромонтером 4 розряду до Ясинуватської дистанції електропостачання Донецької залізниці (наказ № 64 від 01.11.1995), його переміщення 14.11.1995 електромонтером Ясинуватської дистанції контактної мережі 5 розряду (наказ № 66 від 14.11.1995), зміну найменування професії 24.11.2006 на електромонтер контактної мережі 5 розряду району контактної мережі Ясинувата (наказ № 120/ос від 24.11.2006) та звільнення 28.02.2007 (наказ № 13/ос від 27.02.2007).
Також з форми РС-право встановлено, що не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.02.2015 до 30.06.2015, протягом якого відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.12.1984 ОСОБА_1 був працевлаштований у будівельно-монтажній дільниці станції Ясинувата. У розрахунку заробітку ОСОБА_1 для призначення пенсії, доданому відповідачем до відзиву, відсутні відомості про заробіток за період з 01.02.2015 до 30.06.2015.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. «а» ч. 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в яких зазначено, зокрема, таке:
- трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів;
- трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу;
- в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди;
- всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою;
- заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на тій мові, на якому ведеться діловодство в даному колгоспі;
- відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу;
- відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом було досліджено копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої вперше 25.01.1985 на ім'я ОСОБА_1 , 1962 року народження; трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої вперше 18.12.1984 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , заповненої вперше 30.11.1986 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які містять записи про періоди роботи позивача, які не зараховано відповідачем при прийнятті рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктами 5,6 вищезазначеної Постанови заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника. Відомості про працівника завіряються підписом уповноваженої особи та печаткою.
У трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Згідно з пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Отже, записів у трудових книжках позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудових книжках ОСОБА_1 зазначено періоди його роботи, записи засвідчені підписами та печатками.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 рішенням № 056950001054 від 16.12.2021, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальні неточності у документах, що у даному випадку визначено органом Пенсійного фонду, як внесення запису про рік народження іншою ручкою у трудовій книжці НОМЕР_1 та зазначення неповної дати народження у трудовій книжці НОМЕР_2 . Крім того, суд звертає увагу, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_3 містить відомості про встановлений мінімум та відпрацьовані ОСОБА_1 трудодні.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди роботи позивача до страхового стажу відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком, а тому суд визнає протиправним та скасовує рішення № 056950001054 від 16.12.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.
З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, обирає належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.12.2021 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із виходом за межі позовних вимог.
Як встановлено з матеріалів справи позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 992,40 грн відповідно до квитанції № 6295-0165-6698-6606 від 03.05.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056950001054 від 16.12.2021 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 від 25.01.1985, трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.12.1984, трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 від 30.11.1986;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.12.2021 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010.
Повний текст рішення складено 28.09.2022.
Суддя В.В. Рянська