19 серпня 2022 року Справа № 160/8239/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №212450003064 від 11.05.2022p., винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 27.03.2022 p., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.09.1976 р. по 18.04.1977 p., з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 p., з 03.08.1981 р. по 16.10.1981 p., з 29.05.1984 р. по 12.07.1984 р. та з 06.08.1984 р. по 31.12.1998 р.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 05.05.2022р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте в задоволенні заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №212450003064 від 11.05.2022 p. було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що в його трудовій книжці є записи про відповідний трудовий стаж, зокрема, за спірні періоди з відомостями, які відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58. Позивач вказує, що він не повинен нести відповідальність за правильність заповнення військового квитка та трудової книжки. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, яке порушує його законне право на отримання пенсії за віком, оскільки до його трудової книжки внесені всі записи, які підтверджують зайнятість в спірних періодах роботи на займаних посадах.
Від відповідача-1 та відповідача до суду надійшли відзиви на позовну заяву, які є аналогічні за змістом, в яких останні позов не визнали та зазначили, що рішенням про відмову в призначенні пенсії №212450003064 від 11.05.2022р. орган Пенсійного фонду України повідомив позивача, про відсутність загального страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV (позивач має 06 років 00 місяців 17 днів при необхідних 19 роках після досягнення віку 63 років). Відповідно до вказаного рішення про відмову в призначенні пенсії до загального страхового стажу не зараховано: - період роботи з 08.09.1976 по 18.04.1977, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки; - з 31.10.1977 по 11.11.1979 (період проходження військової служби), оскільки у військовому квитку фотографія засвідчена нечіткими відбитком печатки; - з 03.08.1981 по 16.10.1981, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки. Періоди роботи з 29.05.1984 по 12.07.1984 (робота в колгоспі “Більшовик”), з 06.08.1984 по 31.12.1998 (робота в колгоспі “ім. Чапаєва”) не зараховано до загального стажу, оскільки відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідки про реорганізацію колгоспу. В зв'язку з вище викладеним, періоди роботи позивача з 08.09.1976 по 18.04.1977, з 31.10.1977 по 11.11.1979, з 03.08.1981 по 16.10.1981, з 29.05.1984 по 12.07.1984, з 06.08.1984 по 31.12.1998 правомірно не було зараховано до загального (страхового) стажу, що дає право на вихід на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, який за змістом є аналогічним відзиву ГУ ПФУ
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 :
- 08.09.1976 р. прийнятий учнем токаря в штат Рязанського станкаводу;
- 18.04.1977 р. звільнений в зв'язку із призовом на військову службу;
- 03.08.1981 р. прийнятий робочим Карасукського підприємства;
- 16.10.1981 р. звільнений за власним бажанням;
- 29.05.1984 р. прийнятий до колгоспу «Більшовик»;
- 12.07.1984 р. виключений з членів колгоспу і звільнений від роботи в зв'язку з переселенням;
- 06.08.1984 р. прийнятий в члени колгоспу ім.Чапаева Херсонської області;
- 03.04.1992 р. переведений в колгосп «Світанок» в зв'язку з розділом колгоспу ім.Чапаєва;
- 03.04.1992 р. прийнятий в колгосп «Світанок» електрогазозварником;
- 14.04.1996 р. переведений на посаду завідуючого молочно-товарною фермою;
- 16.04.1997 р. переведений в польову бригаду різноробочим;
- 19.11.1998 р. переведений механіком механізованого двору;
- 30.06.1999 p. виключений з членів КСП «Світанок» за переведенням.
05 травня 2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у березні 2022 року позивачу виповнилось 63 роки.).
За результатами розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №212450003064 від 11.05.2022p., яким відмовлено у призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що: «Вік заявника 63 роки 01 місяць.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу , зокрема з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
За відсутності страхового стажу роботи 26 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 по 21 року. Страховий стаж особи становить 06 років 00 місяців 17 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового стажу не враховано:
- період проходження військової служби з 31.10.1977 по 11.11.1979, оскільки у військовому квитку НОМЕР_3 фотографія засвідчена нечітким відбитком печатки;
- період з 08.09.1976 по 18.04.1977, оскільки запис про звільнення не засвідчений відбитком печатки;
- період з 03.08.1981 по 16.10.1981, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки;
- періоди роботи в колгоспі «Більшовик» з 29.05.1984 по 12.07.1984 та в колгоспі ім.Чапаєва з 06.08.1984 по 31.12.1998, оскільки відсутні довідки із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідки про реорганізацію колгоспу в КСП.».
Вважаючи рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 21.02.2020 р. у справі № 307/3091/16-а (№ рішення в ЄДРСР 87779295), відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як слідує з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 : - 08.09.1976 р. прийнятий учнем токаря в штат Рязанського станкаводу; - 18.04.1977 р. звільнений в зв'язку із призовом на військову службу; - 03.08.1981 р. прийнятий робочим Карасукського підприємства; - 16.10.1981 р. звільнений за власним бажанням; - 29.05.1984 р. прийнятий до колгоспу «Більшовик»; - 12.07.1984 р. виключений з членів колгоспу і звільнений від роботи в зв'язку з переселенням; - 06.08.1984 р. прийнятий в члени колгоспу ім.Чапаева Херсонської області; - 03.04.1992 р. переведений в колгосп «Світанок» в зв'язку з розділом колгоспу ім.Чапаєва; - 03.04.1992 р. прийнятий в колгосп «Світанок» електрогазозварником; - 14.04.1996 р. переведений на посаду завідуючого молочно-товарною фермою; - 16.04.1997 р. переведений в польову бригаду різноробочим; - 19.11.1998 р. переведений механіком механізованого двору; - 30.06.1999 p. виключений з членів КСП «Світанок» за переведенням.
Таким чином періоди роботи позивача з 08.09.1976 по 18.04.1977, з 03.08.1981 по 16.10.1981, з 29.05.1984 по 12.07.1984, з 06.08.1984 по 31.12.1998 підтверджуються даними трудової книжки НОМЕР_2 та мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162) встановлювала порядок ведення трудових книжок у 1993 році.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Згідно п. 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні чи звільненні, а також про винагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За умовами п. 2.26 Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
З 27.04.1993 року діє постанова Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» № 301 від 27.04.1993 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Посилання ГУ ПФУ в Тернопільській області в оскаржуваному рішенні на відсутність записів (довідок) про реорганізацію колгоспу в КСП та інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
24.02.2022 р. почалась військова агресія на Україну зі сторони Російської Федерації. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 р. в Україні введено військовий стан.
Відповідно до Переліку територіальних громад, яка розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) станом на 30 травня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75 - райони Херсонської області (де позивач працював в колгоспі) в теперішній час знаходяться в районі проведення бойових дій та перебувають в тимчасовій окупації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що періоди роботи з 08.09.1976 по 18.04.1977, з 03.08.1981 по 16.10.1981, з 29.05.1984 по 12.07.1984, з 06.08.1984 по 31.12.1998, мають бути зараховані до страхового стажу позивача, оскільки підтверджені даними його трудової книжки.
Щодо зарахування періоду проходження військової служби з 31.10.1977 по 11.11.1979 до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що не враховано до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 31.10.1977 по 11.11.1979, оскільки у військовому квитку НОМЕР_3 фотографія засвідчена нечітким відбитком печатки.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються, зокрема, військові квитки.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 - ОСОБА_1 проходив військову службу з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 р., сторінки військового квитка засвідчені відбитками печатки.
Дані та записи до військового квитка вносяться відповідними районними (міськими) військовими комісаріатами (територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки). Визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах (проходження військової служби), а не правильність записів у військовому квитку.
Таким чином, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення військового квитка.
Такий висновок кореспондується з правовою позицією в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Крім того, відповідно до Довідки військового комісара Металургійно-Довгинцівського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 46 від 19.05.2022 р. позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 р.
Таким чином, суд зазначає, що період проходження військової служби з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 р., має бути зарахований до його страхового стажу, оскільки підтверджений даними вказаного військового квитка та довідкою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 08.09.1976 р. по 18.04.1977 p., з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 p., з 03.08.1981 р. по 16.10.1981 p., з 29.05.1984 р. по 12.07.1984 р. та з 06.08.1984 р. по 31.12.1998 р., що на переконання суду, є безумною підставою для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу позивача вказані періоди.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії №212450003064 від 11.05.2022p. діяв не на підставах та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, на підставі частини другої статті 9 КАС України, оскільки оскаржуване рішення №212450003064 від 11.05.2022p. є протиправним та підлягає скасуванню, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача-1 зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи: з 08.09.1976 р. по 18.04.1977 p., з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 p., з 03.08.1981 р. по 16.10.1981 p., з 29.05.1984 р. по 12.07.1984 р. та з 06.08.1984 р. по 31.12.1998р.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем, самостійно здійснивши розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, суд перебере на себе повноваження Пенсійного фонду, який наділений дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), що є неприпустимим, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги.
Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи: з 08.09.1976 р. по 18.04.1977 p., з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 p., з 03.08.1981 р. по 16.10.1981 p., з 29.05.1984 р. по 12.07.1984 р. та з 06.08.1984 р. по 31.12.1998р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.05.2022 року з врахуванням висновків суду в даній справі.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 20 червня 2022 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська обл., м.Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №212450003064 від 11.05.2022p. Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 08.09.1976 р. по 18.04.1977 p., з 31.10.1977 р. по 11.11.1979 p., з 03.08.1981 р. по 16.10.1981 p., з 29.05.1984 р. по 12.07.1984 р. та з 06.08.1984 р. по 31.12.1998 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.05.2022 року, з врахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету-22030101, судовий збір у розмірі 496,20грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету-22030101, судовий збір у розмірі 496,20грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова