29 вересня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5269/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» (далі - ТзОВ «Трансімпорт Україна», позивач, підприємство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Волинській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.06.2022 №44095; зобов'язання ГУ ДПС у Волинській області виключити ТзОВ «Трансімпорт Україна» з переліку платників податку на додану вартість, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Трансімпорт Україна» - зареєстрована юридична особа (код за ЄДРПОУ: 43941675), основним видом діяльності якої є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.11).
Позивачем через електронний кабінет платника податків було отримано Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 44095 від 14.06.2022. Рішення прийнято на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість. У розшифруванні податкової інформації, що стала підставою для прийняття Рішення зазначено: «Наявна податкова інформація про здійснення ризикових операцій. 13.06.2022 подано на реєстрацію податкову накладну на реалізацію комбайна зернозбирального, самохідного без жниварки JOHN DEERE модель S680 заводський № 1H0S680SCD0757017, придбання якого відсутнє».
ТзОВ «Трансімпорт Україна» вважає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 44095 від 14.06.2022 року протиправним га таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного податкового законодавства, не містить в собі достатньої відомостей, які б слугували обґрунтуванням .
Позивач вказує, що у Рішенні зазначено про відповідність платника податку ТОВ «Трансімпорт Україна» критеріям ризиковості платника, зокрема, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності податкової інформації, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. Разом з тим, відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення ТОВ «Трансімпорт Україна» до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містить доказів наявності податкової інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.
Крім того, зміст пункту 8 «Критеріїв ризиковості платника податку» стосується конкретної господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній, яка на підставі податкової інформації є ризиковою та з цих підстав платник податків включається до переліку ризикових. Однак з оскаржуваного рішення не вбачається яка ризикова операція та по якій податкові накладній досліджувалася податкова інформація по платнику податків.
Позивач вважає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
З огляду на вказані підстави просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування такої позиції вказала, що 14.06.2022 на засіданні комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН прийнято рішення №44095 про відповідність ТзОВ «Трансімпорт Україна» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Також слід зазначити, що платники податків можуть бути віднесені до переліку ризикових платників податків на підставі протокольно прийнятих рішень комісій головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, при цьому, включення платника податків до переліку ризикових платників податків тягне за собою наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань.
Разом з тим, відносячи платника до ризикових, податковий орган пропонує платнику податків надати документи та пояснення з метою аналізу наявності негативної податкової інформації чи аналізу критеріїв ризиковості.
Підставою для включення ТзОВ «Трансімпорт Україна» до переліку ризикових платників податків слугувала податкова інформація, яка стала відома за проведеним аналізом інформації, що міститься в інформаційній системі «Податковий блок», даних ЄРПН та податкової звітності. У процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Позивачем, ні до податкового органу, ні до суду не надано жодних документів, необхідних для розгляду питання щодо виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, зокрема: договори, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Крім того, ТзОВ «Трансімпорт Україна» подано ряд документів вже до суду, а саме: контракт від 09.10.2021, інвойс до контракту, ВМД №UA 205140/2022/004538, платіжне доручення від 09.12.2021, договір купівлі продажу №0075-02, акт приймання - передачі від 07.06.2022, видаткова накладна №РН-0000178 від 07.06.2022.
У зв'язку з ненаданням будь-яких документів на розгляд Комісії, Комісія була позбавлена можливості прийняти будь-яке інше рішення в силу Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.
Враховуючи вищевикладене, зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
26.09.2022 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких остання зазначила, що позовна вимога про зобов'язання виключити платника податків з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, не підлягає до задоволення з врахуванням наступного.
Повноваження ДПС України щодо прийняття рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Адміністративні суди наділені правом надавати оцінку актам суб'єктів владних повноважень. У той же час позовна вимога щодо виключення платника податків із переліку ризикових є неправомірна, так як суд в даному випадку перебирає функцію органу ДПІС щодо зібрання, опрацювання та контролю за своєчасністю та достовірністю сплатою коштів до бюджету.
Згідно пункту 6 Порядку №1165, за результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Виходячи зі змісту вказаної норми, слід дійти висновку, що контролюючий орган зобов'язаний провести повторну перевірку всіх документів, необхідних для розгляду питання про виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, який визначений пунктом 6 Порядку № 1165.
В даному випадку, зобов'язання ГУ ДПС у Волинській області виключити платника податків з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку є передчасним. в той час як належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ ДПС у Волинській області повторно РОЗГЛЯНУТИ такі документи з урахуванням рішення суду.
Щодо клопотання представника податкового органу, викладеного у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях про розгляд справи за участі сторін, суд зазначає наступне.
За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позову заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не підлягало судом вирішенню по суті.
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ТзОВ «Трансімпорт Україна» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності якої є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код КВЕД 45.11).
Судом встановлено, що ТзОВ «Трансімпорт Україна» (Покупець), відповідно до пункту 1.1. зовнішньоекономічного контракту №0910/2021W від 09.10.2021, укладеного з Компанією «WMP Alliance Inc» (Продавець), продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити нові автомобілі і автомобілі, які були у використанні, нові і бувші у використанні трактори, комбайни, автобуси, погрузчики, мотоцикли, промислове, виробниче обладнання, автомобільні деталі, запчастини, прилади та пристрої, в тому числі кузови для моторних транспортних засобів на умовах CIP - Київ, CIP - Луцьк, DAP - Луцьк, CIP - Рівне, DAP - Рівне, DAP - Житомир, CIF - Чорноморськ, CIF - Одеса, DAF - Ягодин, CIF - Бремерхафен, Німеччина, відповідно до інвойсу на кожну поставку.
Так, згідно контракту №0910/2021W від 09.10.2021, укладеного з Компанією «WMP Alliance Inc» та інвойсу №0910/2021W-3 від 01.12.2021, позивачем отримано товар: комбайн JOHN DEERE, model S680, Serial №1H0S680SCD0757017, бувший у використанні, 2013 року випуску, вартістю 91 000,00 доларів США.
Митне оформлення транспортного засобу на території України здійснено згідно митної декларації типу ІМ40 №UA205140/2022/004538 від 17.01.2022. Оплата за отриманий товар ТзОВ «Трансімпорт Україна» здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №15 від 09.12.2021.
Продаж імпортованих транспортних засобів позивачем здійснюється на території України.
Так, згідно договору купівлі-продажу №0075-02 від 07.06.2022 ТзОВ «Трансімпорт Україна» реалізовано ТОВ «ОРІОН МОЛОКО» комбайн JOHN DEERE, 2013 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію 205140/2022/004538 від 17.01.2022. Загальна сума договору становить 6 160 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 026 666,67 грн.
На виконання умов договору сторонами підписано акт прийому-передачі від 07.06.2022, виписано видаткову накладну №РН-0000178 від 07.06.2022.
Так, внаслідок виконання вище вказаного договору ТзОВ «Трансімпорт Україна» виписало для ТОВ «ОРІОН МОЛОКО» податкову накладну №4 від 07.06.2022.
Однак, реєстрація податкової накладної №4 від 07.06.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, що підтверджується квитанцією від 14.06.2022 №9076399053, в якій вказано: Документ прийнято.
При цьому, рішенням Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №44095 від 14.06.2022 позивача було включено до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Як підставу для прийняття оскаржуваного рішення вказано: наявна податкова інформація про здійснення ризикових операцій. 13.06.2022 подано на реєстрацію податкову накладну па реалізацію комбайна зернозбирального, самохідного без жниварки JOHN DEERE модель S680 заводський NslH0S680SCD0757017, придбання якого відсутнє.
Позивач, не погодившись з рішенням контролюючого органу про відповідність товариства критеріям ризиковості платника податку, звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165). Порядок №1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації;
критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик;
ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту а або б пункту 185.1 статті 185, підпункту а або б пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Так, додатком 1 до Порядку №1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).
Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку № 1165 Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення (абзац 8 пункту 40 Порядку 1165).
Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років (пункт 43 Порядку № 1165).
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що положеннями Порядку №1165 передбачено певний алгоритм дій контролюючого органу, за результатом виконання якого ним може бути прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду вказаного питання лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено.
При цьому відповідно до пункту 6 Порядку №1165 виявлення обставин та/або отримання інформації може бути самостійною підставою тільки для розгляду комісією регіонального рівня питання виключення платника податку з переліку платників, а не щодо включення його до такого переліку.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2022 Комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН прийнято рішення №44095 про відповідність ТзОВ «Трансімпорт Україна» критеріям ризиковості платника податків, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Суд звертає увагу, що у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме:
- у зв'язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності або
- з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від ..р. № -.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні №44095 від 14.06.2022 відповідачем не вказано, на підставі чого було прийнято таке рішення, зокрема: відсутня позначка у колонках «у зв'язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності» або «з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від … р. №».
Як вбачається з оскаржуваного рішення, воно не містить інформації та обґрунтувань підстав віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у даному рішенні, представником відповідача до відзиву не подано.
Суд також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних і це створює перешкоди в здійсненні господарських операцій. Наявність запису в базах даних ДПС України про ТзОВ «Трансімпорт Україна» як «ризикове підприємство» порушує права та охоронювані законом інтереси платника, оскільки не дозволяє виконувати покладений на останнього обов'язок щодо реєстрації податкових накладних, що, у свою чергу, фактично позбавляє можливості позивача належним чином проводити свою господарську діяльність.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб'єктів господарювання.
При цьому суд враховує, що прийняття контролюючим органом рішення про присвоєння особі ознаки ризикового платника податків змінює правовий режим реєстрації податкових накладних в Реєстрі, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в Реєстрі.
Отже, оскаржуване рішення саме по собі значно погіршує правове становище платника податків, покладаючи на платника додатковий тягар у наданні пояснень і документів у виправдання правомірності реєстрації податкової накладної до Комісії регіонального рівня. Окрім того, прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень впливає на ділову та господарську репутацію позивача, адже контрагенти позивача будучи обізнаними про віднесення позивача до переліку ризикованих платників уникатимуть господарських правовідносин з таким платником, що значно може відобразитися на фінансово економічному стані платника.
Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 20.11.2019 у справі №480/4006/18 та від 03.03.2020 у справі №240/3665/19, оскільки вони здійсненні з питань застосування норм Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018, що втратив чинність 01.02.2020, і положення якого не надавали платнику права оскаржити рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, зокрема в судовому порядку.
Натомість спірні правовідносини у даній справі пов'язані із застосуванням норм Порядку №1165, який набрав чинності з 01.02.2020 та регулює правовідносини щодо прийнятого рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН щодо включення позивача до переліку ризикових платників податків, у зв'язку із відповідністю пункту 8 Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
Право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме «Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку».
Таким чином, законом прямо передбачено право платника податків на оскарження у судовому порядку рішення податкового органу про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року по справі № 340/474/20.
Суд зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість визначено, що платник податку відноситься до ризикових, якщо у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно додатку 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов'язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обгрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
«Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення моніторингу не повинне підміняти за \своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності».
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 по справі №360/1776/19.
Проаналізувавши пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган повинен мати наявну податкову інформацію, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на нього завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення саме господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Однак відповідач зобов'язаний довести ризиковість такої господарської операції за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
У відзиві на позовну заяву представник вказує на те, що позивачем не було подано ані Комісії регіонального рівня ані суду повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке б дало реалізувати право позивача на спростування та непідтвердження відповідності критеріям ризиковості, а тому позивачем не спростовано інформацію, наведену в оскаржуваному рішенні. Однак ГУ ДПС у Волинській області не надало суду доказів надіслання позивачу в процесі отримання податкової інформації для прийняття рішення про віднесення платника податку критеріям ризиковості письмових запитів із проханням надати таку інформацію та підтверджуючі документи, при цьому контролюючий орган зареєстрував такe податкову накладну в ЄРПН.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії не містить мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.01.2021 по справі 640/11321/20.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання позивачем чи його контрагентами договірних зобов'язань за господарськими операціями або встановлення обставин, які б свідчили про «неправдивість» чи ризиковість господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які є реальними та встановленими у документованому порядку.
Крім того, суд звертає увагу про те, що при розгляді питання виключення платника податку з переліку платників на підставі поданої інформації та копій документів контролюючий орган не може здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.
Таким чином, рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області про відповідність платника податку на додану вартість ТзОВ «Трансімпорт Україна» критеріям ризиковості платника податку від 14.06.2022 №44095 є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача виключити ТзОВ «Трансімпорт Україна» з переліку платників податків, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року (заява №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п.65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до сформованої практики Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Класс та інші проти Німеччини» (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) від 13 січня 2011 року (заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Відповідно до абзацу 21 пункту 6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивача належить захистити як шляхом визнання протиправними та скасування спірного рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, так і шляхом зобов'язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Суд зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.
Відтак, покладання в даному випадку на відповідача обов'язку виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку, не вважатиметься втручанням у дискреційні повноваження податкового органу.
Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Обермайєр проти Австрії» (Obarmeier v. Austria) від 28 червня 1990 року (заява №11761/85); п.155 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гранд Стівенс та інші проти Італії» (Grande Stevens and Others v. Italy) від 4 березня 2014 року (заява №18640/10).
Відповідно до часини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4962,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.08.2022 №334, хоча мав би сплатити лише 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2481,00 грн та враховуючи вимоги статті 7 Закону № 3674-VI ТзОВ «Трансімпорт Україна» одночасно суд роз'яснює, що позивач вправі звернутись до суду із клопотанням щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 03.08.2022 №03-08/1, додаткова угода №01 від 03.08.2022 до вказаного договору, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №01 від 12.08.2022, рахунок №01 від 12.08.2022 за надані юридичні послуги, платіжне доручення №343 від 16.08.2022.
Зокрема, як убачається із додаткової угоди №01 від 03.08.2022 до договору про надання правової допомоги від 03.08.2022 №03-08/1, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №01 від 12.08.2022 та рахунку №01 від 12.08.2022 за надані юридичні послуги позивачу були надані наступні роботи (послуги): юридична консультація щодо оскарження Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 44095 від 14.06.2022 (1 год.-500 грн); складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 44095 від 14.06.2022 (4 год.-8000 грн); складання заяви про забезпечення позову у справі № 140/5269/22 (1 год.-1500 грн). Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 10000,00 грн.
Представник відповідача у запереченнях на заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу від 22.08.2022 проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн заперечує з огляду на те, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді першої інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт)..
В той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви та заяви про забезпечення позову, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Отже, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати з ГУ ДПС у Волинській області в загальному розмірі 7481,00 грн (з них: судовий збір в сумі 2481,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 22Б, ідентифікаційний код юридичної особи 43941675) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 14.06.2022 №44095 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» критеріям ризиковості платника податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» судові витрати в загальному розмірі 7481 (сім тисяч чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський