19.08.2022 Справа №607/7247/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 частини коштів сплачених позивачем за спожитий природний газ та 1/2 частини коштів сплачених позивачем в якості податку на нерухоме майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 частини коштів сплачених позивачем за спожитий природний газ та 1/2 частини коштів сплачених позивачем в якості податку на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що він перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрованому 18.09.1993 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, актовий запис № 1338. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2012 шлюб між Позивачем та Відповідачкою було розірвано.
У період шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, за спільні кошти подружжя Позивачем та Відповідачкою було придбано будинок, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6110100000:01:013:0074, дата державної реєстрації: 22.02.2002.
Зазначений будинок та земельна ділянка належать Позивачеві та Відповідачці на праві спільної сумісної власності, відповідно до ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України.
Позивач вказав, що є титульним власником зазначеного вище житлового будинку, проте, у зв'язку з конфліктним характером колишньої дружини ОСОБА_2 не проживає у будинку понад три роки.
Відповідачка проживала у спільному будинку самостійно, щомісяця отримувала рахунки за житлово-комунальні послуги, але не сплачувала їх.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2019 у справі № 607/22269/18 за позовом Дочірнього підприємства «Газпостач» приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ із ОСОБА_1 було стягнено заборгованість за спожитий природний газ у сумі 26430,49 гривень, яку Позивач сплатив самостійно частинами, зокрема:
1) 30.07.2020 - 6000 грн.;
2) 26.10.2020 - 5000 грн.;
3) 24.12.2020 - 5000 грн.;
4) 26.01.2021 - 5000 грн.;
5) 02.02.2021 - 5430 грн. 49 коп.;
Таким чином, вказав позивач, він після розірвання шлюбу, не проживаючи разом з Відповідачкою, в односторонньому порядку продовжує нести витрати на утримання спільного майна подружжя, а Відповідачка ухиляється від сплати рахунків за житлово-комунальні послуги, а тому він змушений звернутися до суду про стягнення з Відповідачки 1/2 частини сплачених ним коштів на утримання вищевказаного майна.
Окрім цього, позивач зазначив, що він регулярно сплачує податок на вищезгадане спільне майно (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості), на загальну суму за період 2017-2019 - 36700,85 гривень, а саме:
1) у 2017- 9941 грн. 13 коп.;
2) у 2018- 12617 грн. 33 коп.;
3) у 2019- 14142 грн. 39 коп.
Між сторонами не було досягнуто згоди з приводу того, хто з них є платником даного податку, в той час, як позивач не надавав згоди на визначення його платником податку, однак сплачує вказаний податок самостійно.
Оскільки, позивач є власником 1/2 частини вказаного спільного нерухомого майна, а відповідач ОСОБА_2 є власницею іншої 1/2 частини вказаного спільного нерухомого майна, а тому Позивач просить стягнути з Відповідачки Ѕ частину сплачених коштів за спожитий природний газ та сплаченого податку на це майно, зокрема 31565,67 гривень, з яких:
1) 13215,24 грн. - 1/2 частина сплачених коштів за спожитий природний газ (26430 грн. 49 коп. : 2 = 13215 грн 24 коп.);
2) 18350,43 грн. - 1/2 частина сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (36700 грн. 85 коп. : 2 = 18350 грн 43 коп.).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі. Вказав, що заперечує щодо ухвалення у справі заочного рішення та просить ухвалити рішення в загальному порядку, зважаючи на те, що справа перебуває тривалий період часу у провадженні суду, зокрема із 23.04.2021 і відповідач знає про наявність у провадженні суду даної справи, однак не бере судових повісток та не цікавиться розглядом справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась у встановленому законом порядку, а тому суд вважає за можливе розглянути у справу у відсутності відповідача та ухвалити у справі рішення в загальному порядку, враховуючи той факт, що позивач заперечив щодо ухвалення у справі заочного рішення.
Суд дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення позивача вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступного.
Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2012, яке ухвалено у справі №1915/2583/2012, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18.09.1993 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №1338.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.08.2014 ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 429,7 кв.м., житловою площею 181,3 кв.м.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 25527274 від 13.08.2014 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0608 га за адресом: АДРЕСА_1 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2019, яке ухвалено у справі №607/22269/18 стягнуто із ОСОБА_1 в користь ДП «Газпостач» ПрАТ «Тернопільміськгаз» заборгованість за спожитий природний газ у сумі 26430,49 гривень та 881 гривень судового збору.
Із наявних у матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено в користь ДП «Газпостач» кошти на загальну суму 26430,49 гривень, зокрема: 30.07.2020 - 6000 грн.; 26.10.2020 - 5000 грн.; 24.12.2020 - 5000 грн.; 26.01.2021 - 5000 грн.; 02.02.2021 - 5430 грн. 49 коп.
Із наявних у матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 36700,85 гривень, зокрема: у 2017- 9941 грн. 13 коп.; у 2018- 12617 грн. 33 коп.; у 2019- 14142 грн. 39 коп.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 61 СК України визначає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
На підставі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
За змістом ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частина 2 ст. 370 ЦК України передбачає, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Із положень п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Щодо правових підстав оподаткування нерухомого майна, то відповідно до п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
За змістом п. б ч. 266.1.2. ст. 266 Податкового кодексу України, якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками нерухомого майна: житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 429,7 кв.м., житловою площею 181,3 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0608 га за адресом: АДРЕСА_1 .
На час розгляду даної справи суд виходить із рівності часток сторін у справі у вказаному майні, відповідно до положень ч.1 ст. 70 СК України, оскільки вказане майно набуте ними за час перебування у шлюбі і судом не встановлено наявності домовленості між сторонами у справі чи рішення суду, якими б встановлювався відступ від рівності часток у спільному майні сторін у справі.
Суд вважає, що позивачем доведено факт понесення ним витрат на утримання житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 429,7 кв.м., житловою площею 181,3 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0608 га за адресом: АДРЕСА_1 та сплати податків на вказане майно, зокрема позивачем сплачено за спожитий природний газ суму в розмірі 26430,49 гривень та 36700,85 гривень податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, що доводиться відповідними копіями квитанцій, які подані позивачем у справі.
Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 , як співвласник нерухомого майна в рівній частці порядок із позивачем, зобов'язана, відповідно до положень ст. 360 ЦК України, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного нерухомого майна, а також у сплаті податків на вказане майно.
Зважаючи на те, що позивач, як співвласник нерухомого майна, поніс одноособово витрати на його утримання та сплату податків, а тому він, відповідно до положень ч.1 ст. 544 ЦК України, має право на зворотну вимогу до відповідачки, зокрема право на стягнення 1/2 частини понесених ним витрат на утримання нерухомого майна та сплату податків.
Оскільки позивачем понесено витрат на утримання нерухомого майна на загальну суму 63131,34 гривень (26430,49 гривень - сплачених за спожитий природний газ + 36700,85 гривень - сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки = 63131,34 гривень), а тому він вправі вимагати стягнення половини вказаної суми у свою користь з відповідачки у справі.
Отже, суд вважає, що із відповідачки в користь позивача слід стягнути 13215 (Тринадцять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 24 копійки в якості компенсації 1/2 частини витрат понесених позивачем на оплату за спожитий природний газ, а також 18350 (Вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 43 копійки в якості компенсації 1/2 частини витрат понесених позивачем на оплату податку на нерухоме майно.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а тому із відповідача в користь позивача підлягають до стягнення 908 гривень сплаченого позивачем судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 89, 259, 263, 265 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 13215 (Тринадцять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 24 копійки в якості компенсації 1/2 частини витрат понесених позивачем на оплату за спожитий природний газ.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 18350 (Вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень 43 копійки в якості компенсації 1/2 частини витрат понесених позивачем на оплату податку на нерухоме майно.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 908 гривень сплаченого позивачем судового збору.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована за адресом: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код не отримувала (згідно пояснень позивача ОСОБА_1 ).
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич