Справа № 755/8436/22
1кп/755/1320/22
"29" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №42022111350000104 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобича, Львівської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2015 року народження, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водій штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, обіймаючи посаду водія штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст.ст.65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.1, 2, 3, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 27.06.2022 року о 08 годині 00 хвилин не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та до 25.07.2022 року проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
У подальшому, 25.07.2022 року, старший солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, старшим солдатом, він 27.06.2022 року о 08 годині 00 хвилин не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , прийшов тільки 25.07.2022 року.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненого в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби) та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який розлучений, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водій штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується із позитивної сторони, уперше притягається до кримінальної відповідальності.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявності пом'якшуючих вину обставин, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе з урахуванням ст.69 КК України призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, а саме - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.
Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді арешту строком на 3 /три/ місяці із відбуванням на гауптвахті.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя: