4-с/754/81/22
Справа № 2603/16547/12
Іменем України
28 вересня 2022 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), заінтересована особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк» на дії державного виконавця,-
Скаржниця ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.08.2022 призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.
В обґрунтування заявленої скарги ОСОБА_1 посилається на те, що у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві на виконанні перебувало виконавче провадження №37693203 з примусового виконання виконавчого листа від 09.04.2013 №2-992/13, виданого Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на корист ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 28924,86грн. 02.12.2013 державним виконавцем у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувану. Постановою державного виконавця Деснянського РУЮ у м.Києві № 37693203 від 23.05.2013, накладено арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 з внесенням інформації про обтяження до електронного реєстру про державну реєстрацію обтяжень: №3208735. Протягом 2022 року скаржник звертався із заявами на ім'я начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) з проханням зняти арешт з майна боржника у зв'язку із закінченням виконавчого провадження та його знищення за спливом строків зберігання. Однак отримала відмову, в якій зазначено, що виконавче провадження повернуто стягувану та знищено, а оскільки скаржником не сплачені виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, тому відсутні підстави для винесення постанови про звільнення майна з-під арешту. Скаржник вважає, що не вирішення питання про зняття арешту з майна (не винесення постанови про зняття арешту з майна) у завершеному та знищеному за спливом строків зберігання виконавчому провадженні є протиправним і таким, що суперечить вимогам законодавства. У зв'язку з викладеним скаржник просить суд визнати неправомірними дії Начальника та Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) щодо відмови про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошеня заборони на його відчуження від 23.05.2013; зобов'язати начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) усунути порушення, скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошеня заборони на його відчуження від 23.05.2013.
Скаржниця ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилась, 28.09.2022 до суду надійшла заява від представника скаржниці - адвоката Ніколаєнко В.В. про розгляд скарги за відсутності скаржниці та її представника, відповідно до заяви зазначено, що підтримує скаргу, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи, просить задовольнити скаргу в повному обсязі.
Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) в судові засідання не з'являвся, про день, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судових повісток.
Акціонерне товариство «Універсал Банк» в судові засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності скаржника, представника боржника, державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 447 ЦПК України регламентує, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із положення частин 2, 3 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно із п 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Відповідно до частин третьою-п'ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Судом установлено, що у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві на виконанні перебувало виконавче провадження №37693203 з примусового виконання виконавчого листа від 09.04.2013 №2-992/13, виданого Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на корист ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 28924,86грн.
24.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Деснянського РУЮ у м.Києві в рамках виконавчого провадження № 37693203 від 23.05.2013, накладено арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , з внесенням інформації про обтяження до електронного реєстру про державну реєстрацію обтяжень: №3208735.
02.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 2012 рік).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) з проханням зняти арешт з майна боржника у зв'язку із закінченням виконавчого провадження та його знищення за спливом строків зберігання. Однак, на свою заяву отримала відмову.
З листа начальника Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) та відповіді головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) вбачається, що виконавче провадження було завершено, ще у 2013 році, через три роки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, у зв'язку із закінченням строку його зберігання, виконавче провадження знищено. Оскільки, станом на 13.07.2022 виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не сплачені, відсутні законні підстави для внесення постанови про звільнення майна з-під арешту. Станом на 13.07.2022 відритті виконавчі провадження за якими ОСОБА_1 є боржником відсутні.
Отже, на сьогодні майно ОСОБА_1 перебуває під забороною відчуження (арештом) на підставі постанови державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві №37693203 від 23.05.2013, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме, що порушує право особи на розпорядження своїм власним майно у визначений законом спосіб.
Стаття 41 Конституції України, регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Отже, судом беззаперечно установлено, що дане виконавче провадження було завершено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання з правом повторного провадження. Завершення даного типу не дає підстав для звільнення майна з-під арешту. Надати детальну інформацію відносно виконавчих проваджень та надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження являється неможливим у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання, переданих на зберігання становить 3 роки.
До того ж суду не надано будь-яких підтверджень звернень до Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) із заявами про відновлення знищеного виконавчого провадження або про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Суд бере до уваги, що особа є стороною виконавчого провадження, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження. Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно особи як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів стягувачу без виконання. Факт обтяження власності особи є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.
Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому на думку суду, є підставою для задоволення скарги.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (Постанова ВП ВС від 06.04.2021, справа № 910/10011/19).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що дії начальника Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Артура Дубаса та головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Ради Вахрушевої не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Конституції України та Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 452 ЦПК України, слід стягнути з Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) на користь держави судовий збір в розмірі 992,40грн.
Керуючись Конституцією України, Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), заінтересована особа: Акціонерне товариство «Універсал Банк» на дії державного виконавця - задовольнити.
Визнати дії начальника та головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) щодо відмови про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві №37693203 від 23.05.2013 - неправомірними.
Зобов'язати начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) усунути порушення, шляхом скасування арешту майна, накладеного Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві №37693203 від 23.05.2013 в рамках виконавчого провадженя №37693203, номер запису про обмеження 3208735.
Стягнути з Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) на користь держави судовий збір в розмірі 992,40грн.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.09.2022.
Суддя В.В. Бабко