Ухвала
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 712/8602/19
провадження № 61-14809св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Яцюком Максимом Васильовичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року у складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його розподіл.
На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з відповідачем з 14 грудня 2012 року перебували у шлюбі, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1720.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2018 року шлюб між сторонами було розірвано.
За час спільного проживання до моменту фактичного припинення шлюбних відносин сторонами:
- за спільні кошти було придбано автомобіль марки Peugeot407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску;
- збудовано гараж № НОМЕР_2 в Автокооперативі «ЧАС» за адресою: вул. Віталія Вергая, 1 в м. Черкаси, право власності на який зареєстровано за відповідачем;
- інвестовано спільні кошти в будівництво квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- внесено ОСОБА_2 кошти в статутний капітал ПП «Укр-Євро-Буд» в сумі 2 800 грн.
Між сторонами не досягнуто згоди щодо розподілу майна подружжя.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд:
- визнати вказане майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя;
- стягнути з відповідача грошову компенсацію 50% вартості: автомобіля в сумі 85 500 грн; гаража в сумі 174 150 грн; коштів, інвестованих у будівництво квартири; доходів від діяльності ПП «Укр-Євро-Буд».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_2 в Автокооперативі «ЧАС» за адресою вул. Віталія Вергая (Маршала Батицького), 1 в м. Черкаси.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 145 106,70 грн, судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 428,07 грн, а всього - 146 534, 77 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль марки Peugeot 407 було придбано 13 березня 2013 року у період перебування сторін у шлюбі, тому він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Оскільки указаний автомобіль був відчужений відповідачем за 140 000 грн без згоди позивачки після припинення шлюбних відносин, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути Ѕ вартості автомобіля в сумі 70 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя гаража № НОМЕР_2 в Автокооперативі «ЧАС» за адресою АДРЕСА_2 , суд виходив з того, що право власності на указаний гараж зареєстроване за відповідачем у період перебування сторін у шлюбі - 31 серпня 2017 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЧК 14117209014 від 28 липня 2017 року. При цьому суд вказав, що наданий позивачкою консультативний висновок про оцінку від 03 травня 2019 року не може бути визнаний таким, що містить експертну оцінку вказаного гаража, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна за завищеною ціною, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за Ѕ частину спірного гаража.
Вирішуючи позов в частині вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення коштів, інвестованих в будівництво квартири, суд виходив із того, що оскільки кошти, інвестовані у будівництво квартири, не були набуті у власність в період шлюбу, а навпаки, вибули із власності відповідача, відсутні підстави для визнання їх об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом із цим, суд встановив, що частину коштів для погашення особистих зобов'язань відповідача за кредитним договором № 895/06-034-527 для фінансування будівництва придбання (інвестування) житла, укладеним 30 липня 2007 року між відповідачем та АКБ СР «Укрсоцбанк», було сплачено в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя у період з 14 грудня 2012 року по 21 грудня 2017 року в сумі 150 213,41 грн. Оскільки кредитний договір був укладений відповідачем до реєстрації сторонами шлюбу та майно за рахунок кредитних коштів не було набуте подружжям в період шлюбу, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав набуття відповідачем коштів на погашення його особистих зобов'язань у розмірі Ѕ частини із сплачених спільних коштів подружжя в період з 14 грудня 2012 року по 21 грудня 2017 року. На думку суду, за рахунок сплати спільних коштів за особистим зобов'язанням відповідача, позивачка у такий спосіб частково виконала його особисті зобов'язання, а тому має право на відшкодування Ѕ частини сплачених спільних коштів подружжя в сумі 75 106,70 грн (150 213,41 : 2).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення доходів від діяльності ПП «УКРО-ЄВРО БУД», суд першої інстанції виходив з того, що витребувані позивачем докази не підтверджують отримання ОСОБА_2 доходів від діяльності ПП «УКР-ЄВРО БУД».
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Яцюк М. В. звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_1 учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалось, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
01 вересня 2021 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Яцюка М. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
24 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 14 грудня 2012 року сторони у справі зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 1720.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2018 року у справі № 712/7821/18 шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_2 у позовній заяві про розірвання шлюбу вказав, що шлюбні стосунки між сторонами припинені у січні 2018 року, що не оспорювалось ОСОБА_1
11 липня 2007 року між ТОВ «Компанія з управління активами Добробуд-Інвест» та ОСОБА_2 укладено Договір № 53-11-Б, 11-А про купівлю-продаж цінних паперів в кількості 3 893 штуки.
11 липня 2007 року між ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» та ОСОБА_2 укладено Договір № 67 про бронювання квартири АДРЕСА_3 .
26 липня 2007 року між ТОВ «Будівельний центр «Добробут» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 67 про бронювання квартири від 11 липня 2007 року.
26 липня 2007 року ОСОБА_2 перераховано кошти ТОВ «Добробут-Інвест» в сумі 60 030 грн.
30 липня 2007 року ОСОБА_2 перераховано кошти ТОВ «Добробут-Інвест» в сумі 115 155 грн.
30 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 895/06-034-527 на суму кредиту 29910 швейцарських франків зі сплатою 10% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28 липня 2017 року. Відповідно до п.1.2 кредит наданий для наступні цілі: фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до договору № 67 бронювання квартири, укладеного між позичальником та ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» від 11 липня 2007 року.
30 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 1Д895/06-034-527, предмет іпотеки якого є майнові права на незавершену будівництвом квартиру вартістю 175 185 грн.
30 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір застави цінних паперів № ДЗ 895/06-034-527, предмет договору пакет безпроцентних (цільових) іменних облігацій серії А, який становить кількість у розмірі 3 893 таких облігацій, які були емітовані у бездокументарній формі ТОВ «Будівельний центр «Добробуд», номінальною вартістю за одну таку Облігацію 18,20 грн.
15 березня 2010 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту № 895/06-034-094 від 30 липня 2007 року, відповідно до якої змінено графік погашення заборгованості.
27 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» укладено акт пред'явлення облігацій до погашення.
29 грудня 2010 року між ТОВ «Будівельний центр «Добробуд» та ОСОБА_2 укладено договір № 6 про порядок погашення облігацій.
22 лютого 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 1Д/895/06-034-527 від 30 липня 2007 року.
22 лютого 2011 року ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору застави цінних паперів № ДЗ 895/06-034-527 від 30 липня 2007 року.
11 липня 2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору кредиту № 895/06-034-527 від 30 липня 2007 року.
18 січня 2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін № 3 до іпотечного договору № 1Д 895/06-034-527, який посвідчений 30 липня 2007 року приватним нотаріусом ЧМНО Веліковою Н. А. за реєстровим за № 5439. Вказаний Договір укладено зі згоди дружини відповідача - позивачки ОСОБА_1
18 січня 2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін № 4 до Договору кредиту № 895/06-034-527 від 30 липня 2007 року. Вказаний Договір укладено зі згоди дружини відповідача - позивачки ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки АТ «Альфа-банк» (який є правонаступником АТ «Укрсоцбанк») від 01 лютого 2020 року ОСОБА_2 за договором кредиту № 895/06-034-527, в рахунок погашення заборгованості за період з 11 липня 2012 року по 21 січня 2020 року було перераховано 226 720,25 грн, в тому числі заборгованість за кредитом 153 794,45 грн та відсотки 72 925,80 грн.
20 червня 2007 року ОСОБА_2 сплачено до Автокооперативу «Час» вступний внесок 1 008 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
16 березня 2010 року між ТОВ «СОЛАНЖ-ТРЕЙД» та ОСОБА_2 укладено договір будівельного підряду № 16/03/19-01 .
Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору підрядник зобов'язався виконати та здати в строки роботи по будівництву Гаражу № НОМЕР_2 в адмінмережах АДРЕСА_2 .
Пунктом 2.1 Договору передбачено загальну вартість робіт за Договором, яка становить 58 720,34 грн, в тому числі ПДВ - 9 786,72 грн.
18 липня 2010 року між ТОВ «СОЛАНЖ-ТРЕЙД» та ОСОБА_2 укладено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт щодо гаражу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 , Автокооператив «ЧАС», у відповідності до якого станом на липень 2010 року вказаний гараж збудовано у повному обсязі, вартість виконаних будівельних робіт складає 58 863,60 грн.
У період 2007-2008 років ОСОБА_2 придбав будівельні матеріали (будівельні блоки, арматуру, цемент, пісок та інше), що підтверджується відповідними накладними та товарними чеками (том 1, а.с. 58-63).
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірний гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 зареєстроване за відповідачем 31 серпня 2017 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер ЧК141172090146 від 28 липня 2017 року.
Відповідно до довідки № 37 від 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 є членом автокооперативу «ЧАС» з 2007 року, на загальних зборах якого, було виділено місце під будівництво, згідно з Планом розміщення гаражів та наданий порядковий номер Гаражу № НОМЕР_2. Згідно із Статутом автокооперативу ОСОБА_2 було сплачено членський внесок, а також було оплачено в повному обсязі пайові внески за період будівництва Гаража № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 що тривало з 2007 року по 2010 рік включно.
Встановлено, що 13 березня 2013 року, тобто під час перебування у шлюбі, сторонами придбано автомобіль Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року.
Вказане майно було оформлено на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2018/1090010 від 04 вересня 2018 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 автомобіль Peugeot 407, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, за 140 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу
на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду
у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передання справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходячи з такого.
Предметом судового спору у цій справі є, зокрема, кошти, витрачені подружжям на погашення кредиту отриманого відповідачем ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № 895/06-034-527, укладеного 30 липня 2007 року, тобто до реєстрації шлюбу з позивачкою.
Посилаючись на те, що за вказаним кредитним договором в рахунок погашення заборгованості за період з 14 грудня 2012 року по 21 грудня 2017 року було перераховано 150 213,41 грнспільних коштів подружжя, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 50% вказаних коштів.
Відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Стаття 179 ЦК України визначає, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає можливість виснувати, що позивачем у спорах про поділ майна подружжя має бути доведено, а судом встановлено обсяг майна подружжя, яке підлягає поділу, його склад та вартість. Поділу підлягає саме майно подружжя, предмети матеріального світу, а не кошти, витрачені на їх придбання чи набуття.
Спільні зобов'язання подружжя, які існують на момент припинення шлюбних відносин також охоплюються поняттям майно. Однак, погашені зобов'язання одного з подружжя та витрачені на них спільні кошти подружжя в період шлюбу не можна вважати майном подружжя в розумінні статей 60, 69 СК України, статей 179, 190 ЦК України.
Поділу, шляхом стягнення половини сплачених коштів, підлягають лише спільні зобов'язання подружжя, тобто зобов'язання, що виникли в інтересах сім'ї, виконані одним з них після припинення шлюбних відносин, про що свідчить стала практика касаційного цивільного суду.
Так, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 245/9244/17 (провадження 61-5729св22) дійшов висновків, що виходячи зі змісту статей 60, 65 СК України, при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов'язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов'язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України.
Так, відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц (провадження № 61-17824св18).
Так, встановивши, що кошти за укладеним під час шлюбу договором кредиту сторони витратили в інтересах сім'ї, а саме на придбання квартири, та взявши до уваги те, що заборгованість за кредитним договором під час перебування сторін у шлюбі погашалася щомісячно, доказів сплати на користь банку позичальником ОСОБА_6 виключно особистих коштів у період перебування сторін у шлюбі не надано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 половини суми коштів, сплачених останнім за кредитним договором після розірвання шлюбу.
У постанові від 08 липня 2020 року у справі від № 465/275/16-ц (провадження 61-1125св19) Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Суди встановили, що подружжям отримано у кредит кошти у загальному розмірі 70 тис. доларів США для придбання спільного майна та проведення у ньому капітального ремонту.
Кредитні кошти є об'єктом спільної сумісної власності, тому борг з їх повернення є спільним боргом подружжя.
Встановивши, що за період після розірвання шлюбу до повного погашення кредиту (із 28 липня 2012 року по 13 квітня 2016 року) ОСОБА_8 сплатив 28 367,94 дол. США, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо покладення на ОСОБА_9 обов'язку компенсувати колишньому чоловіку Ѕ частину таких витрат.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 березня 2021 року у справі № 524/10257/15-ц (провадження 61-8170св19), залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на спірну квартиру, визнано за ОСОБА_11 право власності на Ѕ частину цієї квартири, визнано за ОСОБА_10 право власності на Ѕчастину цієї квартири, посилався на те, що суд апеляційної інстанції встановив, що жодна зі сторін не заявляла вимоги про стягнення з іншої сторони частини коштів, внесених у рахунок виконання спільного зобов'язання з погашення заборгованості за позикою, яка отримана для придбання спільного майна або коштів у рахунок вартості частки у спільному майні.
У цій справі Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_10 після повного погашення заборгованості за договором безвідсоткової позики не позбавлений права звернутися до ОСОБА_11 з вимогою про відшкодування нею половини коштів, сплачених ним в рахунок погашення боргу в період з моменту фактичного припинення шлюбних відносин до моменту повного розрахунку за вказаним договором.
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 760/16783/15-ц (провадження № 61-13331св21) виснував, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення Ѕ частини грошей, які витрачені під час шлюбу на погашення кредиту.
За встановленими судами у цій справі обставинами, у період спільного проживання сторін однією сім'єю (з листопада 2007 по листопад 2010 року) на погашення тіла та процентів по кредиту ОСОБА_12 сплатила 14950,19 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 23 січня 2020 року (25,0887 грн за 1 швейцарський франк) становило 375081,08 грн.
Судами встановлено та сторонами не заперечувалось, що отриманий споживчий кредит був спрямований на повернення позики знайомим ОСОБА_12 на придбання двокімнатної квартири, загальною площею 51,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить на праві власності ОСОБА_12 , яка була заставою за вищевказаним споживчим кредитом.
Враховуючи те, що судами норми, що регулюють спірні правовідносини, застосовані неправильно, тому касаційний суд вважав за можливе ухвалити своє рішення, не передаючи справу на новий розгляд, про відмову в задоволенні позову про стягнення Ѕ частини грошей, які витрачені під час шлюбу на погашення кредиту.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/14662/150-ц (провадження 61-19294св18), погодився із судом першої інстанції, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_13 , оскільки набута ним у власність до укладення шлюбу з ОСОБА_14 та за кошти, отримані відповідачем за кредитним договором від 09 жовтня 2007 року, за яким у позивача не виникло жодних зобов'язань.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна квартира є спільною власністю подружжя та підлягає поділу, з огляду на те, що ОСОБА_14 під час шлюбу також сплачувала заборгованість за кредитним договором.
Сплата ОСОБА_14 частини коштів за кредитним договором, укладеним для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_13 не в період перебування сторін у шлюбі. Тому зобов'язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло лише у ОСОБА_13 .
В той же час Верховний Суд у цій постанові дійшов висновків, що сплата боргів одного з подружжя, що виникли до укладення шлюбу, за рахунок коштів подружжя може за певних обставин враховуватися під час вирішення спору про поділ спільного майна подружжя чи боргових зобов'язань, проте не може бути підставою для визнання права на майно, набуте до укладення шлюбу.
Отже колегія суддів виснувала про можливість поділу коштів подружжя витрачених під час шлюбу на погашення особистих зобов'язань одного з них.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 341/2539/13 (провадження № 61-5478св20) фактично повторив вказаний правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначивши, що сплата одним із подружжя частини коштів за кредитним договором, укладеним іншим з подружжя до шлюбу, не змінює правового режиму набутого за таким договором майна. Зобов'язання з повернення кредитну за таким договором виникає лише у того з подружжя, хто укладав такий договір. Сплата боргів одного з подружжя, що виникли до укладення шлюбу, за рахунок сімейного бюджету не може бути підставою для визнання права власності на майно, набуте до шлюбу, однак має враховуватися під час вирішення спору про поділ майна подружжя чи боргових зобов'язань. При цьому суд погодився з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача половини коштів, сплачених у рахунок погашення кредиту в період спільного проживання сторін.
Зазначене свідчить про застосування колегіями суддів з різних палат принципово різного підходу щодо визначення правового статусу витрачених коштів подружжя під час шлюбу за особистими зобов'язаннями одного з них в контексті охоплення поняттям майно подружжя відповідно до статей 60, 69 СК України, статей 179, 190 ЦК України, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права (статті 60, 69 СК України, статті 179, 190 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/14662/15-ц (провадження № 61-19294св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 341/2539/13 (провадження № 61-5478св20), щодо можливість поділу коштів подружжя, витрачених під час шлюбу на погашення особистих зобов'язань одного з них, набутих до шлюбу.
У зв'язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись частиною п'ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 712/8602/19 (провадження № 61-14809св21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Яцюком Максимом Васильовичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття
і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов