Ухвала
Іменем України
26 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 372/165/22
провадження № 61-9264ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І. в справі за заявою Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову по справі за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут+Ко» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,
У січні 2021 року Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита С. О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
У січні 2021 року Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» подало заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 на відчуження житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та покладення заборон вчинення будь-яких реєстраційних змін, щодо даного майна.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на житловий будинок. Наявні обґрунтовані припущення, що задоволення вимог Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» до ОСОБА_1 буде унеможливлене внаслідок продажу ним житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області міста Києва від 14 вересня 2022 року в складі судді: Тиханського О. Б., заяву Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову задоволено.
Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо вищевказаних земельних ділянок, крім виконання судового рішення про накладення арешту. Накладено арешт та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з державною реєстрацією заборони у вказаному реєстрі на наступне нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ), загальною площею 505,3 кв. м, житлова площа 159,7 кв. м, складова частина об'єкта: житловий будинок А, баня Б, будинок охорони Г, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:092:0031, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217563432231.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За змістом заяви заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на ряд об'єктів нерухомого майна, зокрема земельні ділянки, нежитлові будівлі, покладення заборон вчинення будь яких реєстраційних змін, щодо даного майна, здійснення підготовчих та будівельних робіт на вказаних земельних ділянках, видачу документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що розташовуються на вищевказаних земельних ділянках, набуття, правочини та реєстрації права власності на які є предметом спору. Суд вважає, що клопотання в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно підлягає до задоволення, оскільки такий вид забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним з заявленими позовними вимогами. Отже, із заяви вбачаються достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задоволено частково. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2022 року скасовано та постановлено нове судове рішення. Заяву Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони на відчуження нерухомого майна ОСОБА_3 та заборонено будь-яким державним реєстраторам в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії (державна реєстрація права власності, державна реєстрація припинення права власності, та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження тощо), щодо нерухомого майна: житлового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ), загальною площею 505,3 кв. м, житлова площа 159,7 кв. м, складова частина об'єкта: житловий будинок А, баня Б, будинок охорони Г, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:092:0031, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217563432231.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову в даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на житловий будинок. Відповідно в силу об'єктивних обставин існує ймовірність відчуження відповідачем житлового будинку, який є предметом оспорюваного договору купівлі продажу, на користь третіх осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду. Таку правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/5916/18, від 05 серпня 2019 року в справі № 910/16586/18, від 03 листопада 2020 року в справі № 910/7716/20. Між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спірне нерухоме майно, щодо якого встановлено заборони, є предметом спору, існує можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі № 367/3628/21 (провадження № 61-14886св21).
Апеляційний суд зазначив, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову в цій справі вийшов за межі вимог, заявлених Українсько-швейцарським спільним підприємством у формі ТОВ «Укрвермут+Ко». Так, як вбачається з вимог заяви Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову, останнє просило суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна - ОСОБА_3 та заборонити будь-яким державним реєстраторам в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії (державна реєстрація права власності, державна реєстрація припинення права власності, та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження тощо), щодо нерухомого майна: житлового будинку, що належить на праві власності який розташований за адресою АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1 ), загальною площею 505.3 квадратних метри, житлова площа: 159.7 квадратних метри, складова частини об'єкта: житловий будинок , А, баня Б, будинок охорони Г, який знаходиться на земельній ділянці площею 0.1500 Га, кадастровий номер 3223155400:05:092:0031, яка відчужена одночасно з будинком. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217563432231. Натомість, як вбачається з оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції «заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо вищевказаних земельних ділянок, крім виконання судового рішення про накладення арешту. Накладено арешт та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з державною реєстрацією заборони у вказаному реєстрі на наступне нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ), загальною площею 505,3 кв.м., житлова площа 159,7 кв.м., складова частина об'єкта: житловий будинок А, баня Б, будинок охорони Г, який розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:092:0031, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 217563432231.» А відтак, накладення арешту на житловий будинок та заборона суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо вищевказаних земельних ділянок не відповідає вимогам позивача, викладеним у заяві про забезпечення позову.
Апеляційний суд вказав, що ураховуючи вищевикладене, ухвала Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви представника позивача Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції, встановивши наявність підстав для забезпечення позову в даній справі та співмірність заходів забезпечення із предметом спору в цій справі, критично оцінив доводи апеляційної скарги щодо недоведеності підстав для задоволення заяви та відсутності доказів того, що відповідач ввів позивача в оману. Вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, яка є вмотивованою та, крім того, не ґрунтуються на жодних доказах. За таких обставин, колегія суддів вважала, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, в частині виходу суду першої інстанції за межі вимог заяви про забезпечення позову, тому, відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі ТОВ «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову.
21 вересня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, яка підписана представником Танащуком М. В., у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що при задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому Київський апеляційний суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Важливо враховувати, що заходи забезпечення позову мають узгоджуватися з предметом та підставами позову, а також не повинні порушувати прав третіх осіб. Спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у спорі, в якому заявлені вимоги немайнового характеру, не є співмірним із предметом спору в цій справі. Фактично ТОВ «Укрвермут+Ко» обґрунтовує застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони на відчуження нерухомого майна, яке на його думку належить ОСОБА_3 (оскільки доказів суду не надано), лише діями та обставинами, які пов'язані із ОСОБА_1 , які на думку позивача можуть слугувати підставами для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 отримав на свою електронну пошту 09 вересня 2022 року, що підтверджується роздруківкою (роздруківка додається). Отже, строк на оскарження починається з 10 вересня 2022 року та закінчується 10 жовтня 2022 року включно.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що предметом позову в даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на житловий будинок. Відповідно в силу об'єктивних обставин існує ймовірність відчуження відповідачем житлового будинку, який є предметом оскаржуваного договору купівлі продажу, на користь третіх осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав. Між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спірне нерухоме майно, щодо якого встановлено заборони, є предметом спору, існує можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав про задоволення заяви про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року в справі за заявою представника позивача Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут+Ко» про забезпечення позову по справі за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут+Ко» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков