07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/159/14 (910/6053/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представника ДПАТ "НАК "Украгролізинг" - адвоката Кордас Ж.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (через Господарський суд Хмельницької області) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022
у справі № 924/159/14 (910/6053/19)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
про стягнення 14 653, 03 грн. інфляційних втрат, 4 176, 28 грн. 3% річних
в межах справи № 924/159/14
за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"
про банкрутство,-
У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" .
У травні 2019 року ТОВ "Октант-Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДПАТ "НАК "Украгролізинг" про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних, що були нараховані на суму 46 530,25 грн безпідставно отриманих коштів, сплачених позивачем на користь відповідача згідно платіжного доручення № 189 від 08.09.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 справу № 910/6053/19 за позовом ТОВ "Октант-Центр" до ДПАТ "НАК "Украгролізинг" про стягнення 14 653,03 грн інфляційних втрат, 4 176,28 грн 3% річних передано за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.10.2020 у справі № 910/6053/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/6053/19 (924/159/14) скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.10.2020, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі № 910/6053/19 (суддя Заярнюк І.В.) позов ТОВ "Октант-Центр" - задоволено. Стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на користь ТОВ "Октант-Центр" 14 653,03 грн - інфляційних втрат, 4 176,28 грн - 3% річних.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 924/159/14 (910/6053/19) (колегія суддів: Савченко Г.І. - головуючий, Демидюк О.О., Павлюк І.Ю.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Октант-Центр" звернулося до Касаційного господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі № 924/159/14 (910/6053/19).
Підставами для касаційного оскарження ТОВ "Октант-Центр" зазначає:
1) п. 3 ч. 2. ст. 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: норм ч. 1 ст. 1212, ч. 2 ст. 530 ЦК України у взаємозв'язку із нормами ч. 1 ст. 16, ч. 5 ст. 261 ЦК України, тобто, з якого саме часу необхідно визначати строк порушення виконання зобов'язання із повернення безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України для нарахування сум згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за умови, що в позові кредитору про стягнення безпідставно набутих коштів було відмовлено судом у зв'язку із спливом позовної давності;
2) п. 4 ч. 2. ст. 287 ГПК України, оскільки судове рішення оскаржується з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України, а саме: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Заявник касаційної скарги вказує на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в межах справи про банкрутство № 924/159/14 міститься претензія ТОВ "Октант- Центр" до ДПАТ "НАК "Украгролізинг" від 12.12.2016 № 12/12-02 про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 46 530,25 грн., яка залишена відповідачем без задоволення, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017 №924/159/14.
ТОВ "Октант-Центр" не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неподання доказів пред'явлення відповідачу вимоги про виконання зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів унеможливлює встановлення початку перебігу строку виконання боржником обов'язку щодо повернення коштів та періоду прострочення боржником виконання такого обов'язку, оскільки строк виконання боржником такого обов'язку не встановлений, а вимога його виконати не заявлялася.
Позивач у касаційній скарзі доводить, що системне тлумачення норм ч. 1 ст. 1212 та ч. 2 ст. 530 ЦК України у взаємозв'язку із нормами ч. 1 ст. 16, ч. 5 ст. 261 ЦК України дозволяє дійти до висновку, що відмова суду в позові про стягнення безпідставно отриманий коштів з підстав спливу строку позовної давності засвідчує факт настання строку повернення таких коштів та порушення відповідачем строку повернення коштів, як підстава для відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому ТОВ "Октант-Центр" наголошує, що строк повернення відповідачем безпідставно набутих коштів є таким, що вже порушено, щонайпізніше на восьмий день після спливу трьох років після того, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання і з такого восьмого дня починається прострочення зобов'язання боржника.
Разом з цим, ТОВ "Октант-Центр" у касаційній скарзі посилається на те, що в порушення вимог ч. 3 ст. 242 ГПК України ухвала суду апеляційної інстанції від 22.03.2022 про відкриття апеляційного провадження та призначення судового засідання не була направлена на адресу ТОВ "Октант-Центр" рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а була направлена на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча ТОВ "Октант-Центр" не зверталось до суду апеляційної інстанції з заявою про направлення судових рішень засобами електронного зв'язку.
ДПАТ "НАК "Украгролізинг" у відзиві на касаційну скаргу просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 924/159/14 (910/6053/19) - залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Октант-Центр" - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки апеляційного суду щодо недоведеності пред'явленої вимоги є правомірними.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ДПАТ "НАК "Украгролізинг", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ТОВ "Октант-Центр" про стягнення в порядку ст. 625 ЦК України з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" 14 653,03 грн. інфляційних втрат за період з травня 2016 року по березень 2019 року і 4 176,28 грн. 3% річних за період з 08.05.2016 по 07.05.2019, що були нараховані на суму 46 530,25 грн безпідставно отриманих коштів, сплачених позивачем на користь відповідача згідно платіжного доручення № 189 від 08.09.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПАТ "НАК "Украгролізинг" заперечило проти задоволення позову та подало заяву про застосування позовної давності до вимог ТОВ "Октант-Центр".
Відповідач послався на те, що спірні правовідносини мали місце 08.09.2011, а позовна заява подана ТОВ "Октант-Центр" у травні 2019 року, а відтак, позовна давність спливла, у зв'язку з чим, на думку відповідача, даний позов не може бути задоволено.
Також на думку ДПАТ "НАК "Украгролізинг", звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Октант-Центр" не доведено факт користування відповідачем коштами у розмірі 46 530,25 грн та період часу, з якого відповідач користувався такими коштами, а платіжне доручення № 189 від 08.09.2011, за твердженням ДПАТ "НАК "Украгролізинг", не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує факт отримання ним коштів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходив з того, що невиконання ДПАТ "НАК "Украгролізинг" як боржником грошового зобов'язання з повернення безпідставно сплачених коштів є триваючим правопорушенням, тому право на позов у ТОВ "Октант-Центр" про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 14 653,03 грн інфляційних втрат і 4 176,28 грн 3% річних виникло з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками (08.05.2016 - 08.05.2019), які передували подачі такого позову.
При цьому судом було враховано, що Господарським судом Хмельницької області в ухвалі від 26.12.2018 у справі № 924/159/14 було встановлено, що кошти в сумі 46 530,25 грн згідно платіжного доручення № 189 від 08.09.2011 були сплачені ТОВ "Октант-Центр" на рахунок ДПАТ "НАК "Украгролізинг" безпідставно у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
За висновком суду першої інстанції, вимоги ТОВ "Октант-Центр" в частині сум, нарахованих ним за правилами ст. 625 ЦК України, мають похідний характер від заявленої в межах справи № 924/159/14 основної вимоги про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, та є обґрунтованими в тій їх частині, нарахування яких обмежується останніми трьома роками, що передували подачі цього позову.
На думку місцевого суду, позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Водночас, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку та прийняв нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд неправильно застосував норму ст. 625 ЦК України, не врахувавши положення ст. 530 ЦК України та відсутність доказів пред'явлення вимоги повернути безпідставно збережені кошти.
За висновком апеляційного суду, не подання позивачем доказів пред'явлення відповідачу вимоги про виконання зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів унеможливлює встановлення початку перебігу строку виконання ДПАТ "НАК "Украгролізинг" обов'язку щодо повернення коштів та періоду прострочення відповідачем виконання такого обов'язку, оскільки строк виконання боржником такого обов'язку не встановлений, а вимога його виконати не заявлялася.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 (залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019) у справі № 924/159/14 за позовом ТОВ "Октант-Центр" до ДПАТ "НАК "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн, позивачу відмовлено у позові у зв'язку із пропуском позовної давності.
Водночас, у зазначеній ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі № 924/159/14 встановлено, що кошти в сумі 46 530,25 грн згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011 були сплачені ТОВ "Октант-Центр" на рахунок ДПАТ "НАК "Украгролізинг" безпідставно у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Однак, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Виходячи з аналізу наведених норм, відмова у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості та сплив позовної давності (строку звернення до суду) не припиняє невиконане зобов'язання, не припиняє суб'єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому так і у позасудовому порядку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Правовідношення, в якому виникло зобов'язання повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти (у зв'язку з розірванням договору), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В контексті зазначеного вище, у справі, яка розглядається, у ДПАТ "НАК "Украгролізинг" виникло грошове зобов'язання перед ТОВ "Октант-Центр", розмір якого підтверджується, зокрема, обставинами, встановленими у справі № 924/159/14.
Суд акцентує, що положення ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі № 924/159/14 відмовлено ТОВ "Октант-Центр" у задоволенні позову про стягнення з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" 46 530,25 грн з підстав пропуску позивачем позовної давності, та разом з цим, встановлено, що кошти в сумі 46 530,25 грн згідно платіжного доручення № 189 від 08.09.2011 були сплачені ТОВ "Октант-Центр" на рахунок ДПАТ "НАК "Украгролізинг" безпідставно у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ЦК України за увесь час прострочення.
Аналогічно у спірних правовідносинах, відмова у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з підстав пропуску позовної давності не припиняє грошове зобов'язання ДПАТ "НАК "Украгролізинг" перед ТОВ "Октант-Центр", наявність якого встановлено у справі № 924/159/14, та не позбавляє ТОВ "Октант-Центр" права нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту ст. 625 ЦК України та норм ЦК України щодо позовної давності у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених у ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), а також Верховним Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9544/19, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, доводів і заперечень сторін, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання з повернення безпідставно сплачених коштів є триваючим правопорушенням, тому право на позов у ТОВ "Октант-Центр" про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України 14 653,03 грн. інфляційних втрат і 4 176,28 грн 3% річних виникло з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками (08.05.2016 - 08.05.2019), які передували подачі цього позову.
Водночас, висновок апеляційного суду про відсутність доказів пред'явлення вимоги повернути безпідставно збережені кошти, а відтак, і підстав для задоволення позову не ґрунтується на обставинах справи, зроблений без належного дослідження та оцінки доводів сторін та поданих ними доказів в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм ст. ст. 625, 1212 ЦК України та без врахування наведених вище правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
При цьому, зазначивши, що ключовим у застосуванні наведених вище норм є встановлення початку перебігу строку виконання боржником обов'язку щодо повернення коштів та періоду прострочення боржником виконання такого обов'язку, суд апеляційної інстанції не врахував, що таке прострочення є триваючим правопорушенням, а відтак, право на позов про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Таким чином, постанову апеляційного господарського суду з вказаних вище підстав не можна визнати законною в розумінні ст. 236 ГПК України.
Разом з цим, з огляду на наведене вище та з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції за змістом прийнятого рішення від 13.01.2022 про наявність підстав для стягнення з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на користь ТОВ "Октант-Центр" 14 653,03 грн. інфляційних втрат і 4 176,28 грн. 3% річних.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд, ухвалюючи за результатами нового розгляду справи рішення про задоволення позову, відповідно до ст. 316 ГПК України виконав вказівки, що містилися у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у цій справі, належним чином дослідив обставини справи та надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права, зокрема ст. ст. 625, 1212 ЦК України та врахував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з ними з підстав, викладених у даній постанові.
Водночас, викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи ДПАТ "НАК "Украгролізинг" щодо правомірності висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на недоведеність пред'явлення позивачем вимоги до відповідача, спростовуються встановленими у справі обставинами, наведеними вище правовими висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах, зводяться до неправильного тлумачення у спірних правовідносинах норм ст. 74, ч. 2 ст. 80, ч. 2 ст. 164 ГПК України, тому відхиляються колегією суддів.
Разом із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо неповідомлення ТОВ "Октант-Центр" про дату, час та місце судового засідання суду апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення позивачу відповідної ухвали суду.
Посилання скаржника на те, що ТОВ "Октант-Центр" не зверталось до суду апеляційної інстанції з заявою про направлення судових рішень на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, і що ця електронна адреса не є офіційною, також відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Октант-Центр" до позовної заяви було додано заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, і про її зміну відповідно до вимог ч. ч. 7, 8 ст. 120 ГПК України позивач не інформував суд.
Враховуючи викладене та відповідно до ч. 1 ст. 312 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 924/159/14 (910/6053/19) підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі № 910/6053/19 - залишенню в силі як таке, що прийняте судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" - задовольнити.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2022 у справі № 924/159/14 (910/6053/19) - скасувати.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі № 910/6053/19 - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.
Судді - Банасько О.О
Жуков С.В.