65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"29" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2519/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши заяву ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-50/22 від 27.09.2022 року/ у справі № 916/2519/22
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЛ КАР» /ЄДРПОУ 41556368, адреса - 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, e-mail: mobilecarodessa@gmail.com/;
2) ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 /
про відшкодування збитків
27.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-50/22/, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. Накладення арешту на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ):
- ТESLA MODEL S, 2014 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 ;
- NISSAN LEAL, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 ;
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 :
- NISSAN LEAF 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_6 :
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_7 :
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_8 :
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_9 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_10 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_11 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_12 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_13 ;
- NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_14 :
- NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_15 :
- NISSAN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_16 ;
- NISSАN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_17 ;
2. Заборони органам державної реєстрації (перереєстрації) прав на транспортні засоби вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку цих транспортних засобів у разі зміни їх власника.
В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що вона разом із ОСОБА_3 є учасниками ТОВ «Мобіл Кар», яким належить по 50 % частки у статутному капіталі товариства. Крім того ОСОБА_3 є заступником директора товариства згідно Статуту. 18.12.202 року ОСОБА_3 , діючи всупереч інтересів ТОВ «Мобіл Кар», уклав з ОСОБА_4 дев'ять договорів купівлі-продажу, за якими продав останньому транспортні засоби, що належали товариству. Заявник вказує, що відчуження зазначеного майна відбулося незаконно, оскільки ОСОБА_3 не мав права укладати такі договори без рішення зборів учасників ТОВ «МОБІЛ КАР». Будучи учасником ТОВ «МОБІЛ КАР», якому належить частка у статутному капіталі розміром 50%, ОСОБА_1 заявляє, що вищий орган цього товариства ніколи не приймав рішення про продаж належних йому транспортних засобів. Являючись учасником ТОВ «МОБІЛ КАР», якому на праві власності належить частка у статутному капіталі розміром 50%, ОСОБА_1 має намір звернутися до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданих товариству збитків у розмірі щонайменше 1 895 502,96 грн.
Позовні вимоги майбутнього позову направлені на стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на відшкодування завданих ним незаконним відчуженням майна товариства збитків. Фактичне виконання такого рішення у випадку задоволення вимог, залежатиме від наявності у боржника майна, за рахунок якого можливо буде відшкодувати такі збитки у виконавчому провадженні.
Заявниця з метою ефективного захисту його корпоративних прав, а також інтересів товариства просить забезпечити майбутній позов та накласти арешт на майно ОСОБА_2 аби унеможливити його відчуження та уникнути таким чином майнової відповідальності.
Заявниця зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів ОСОБА_1 та самого товариства, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи ОСОБА_2 здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він має намір звернутися з позовом.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч. 7 ст. 30 ГПК України спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Згідно ч. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц викладено правовий висновок, де зазначено, що «правовідносини, які виникли між ТОВ "Славія" та його генеральним директором, щодо відшкодування збитків, завданих неповерненням автомобіля, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення з посади генерального директора цього товариства, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Те, що у справі № 910/12217/19, яка розглядається Великою Палатою Верховного Суду, директор, крім трудових відносин з дочірнім підприємством, також мав трудові відносини з власником (засновником) цього підприємства, який звертається з позовом в інтересах цього підприємства до директора про стягнення збитків, не впливає на визначення юрисдикції спору. Такий спір є господарським і має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першою статті 54 ГПК України».
Таким чином, судом встановлено, що майбутній позов ОСОБА_1 , як учасника ТОВ «МОБІЛ КАР», поданий в інтересах вказаного товариства, до ОСОБА_2 , як посадової особи товариства, про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, буде розглядатися Господарським судом Одеської області, як територіально підсудний та такий, що входить до юрисдикції даного суду.
Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За правилами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Господарський суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу щодо забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту або заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має виходити з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №904/5876/19, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Господарський суд, досліджуючи обставин співмірності заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно із заявленими позивачем вимогами, приймає до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, викладені у постановах КГС ВС від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20. Відповідно до цих висновків під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. При цьому заарештовані кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
З огляду на викладене, господарський суд, надаючи оцінку майбутньому позову заявника, предметом якого за словами заявника буде відшкодування шкоди у розмірі щонайменше 1 895 502,96 грн, зазначає що вказані ОСОБА_1 майбутні позовні вимоги є майнового характеру.
Судом досліджено лист РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області вих. № 31/15-198аз від 23.09.2022 року, з відомостями про зареєстровані транспортні засоби за ТОВ «МОБіЛ КАР» станом на 01.12.2021 року у кількості 17 шт. Також у листі наявні відомості про перереєстровані транспортні засоби ТОВ «МОБІЛ КАР» з 01.12.2021 року у кількості 9 шт. До листа додано копії договорів купівлі-продажу вказаних вище автомобілів, належних ТОВ «МОБІЛ КАР», та документів, що стали підставою для їх відчуження, і були перереєстровані з 01.12.2021 року.
Заявником до матеріалів заяви про забезпечення позову надано:
- копії вказаних договорів, з яких вбачається, що загальна вартість транспортних засобів становить 1 895 502,96 грн;
- рішення заступника директора про продаж автомобілів № 21/12 від 14.12.2021 року /підписане ОСОБА_3 /;
- наказ про продаж автомобілів № 21/12 від 14.12.2021 року /підписаний ОСОБА_3 /.
До заяви заявником надано також виписку про рух коштів по кредитним операціям (про зарахування на рахунок) на банківському рахунку ТОВ «МОБІЛ КАР» за період з 18.12.2021 року /дня укладення вказаних договорів/ по 26.09.2022 року, з якої вбачається, що за продані автомобілі 30.12.2021 року надійшло на рахунок товариства 9 000,00 грн.
Таким чином судом встановлено, що між заявником, як учасником ТОВ «МОБІЛ КАР», та ОСОБА_2 , як посадовою особою товариства, виник спір про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, у розмірі щонайменше 1 895 502,96 грн.
Господарський суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, з листа РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області вих. № 31/15-197аз від 23.09.2022 року вбачаються відомості щодо зареєстрованих станом на 21.09.2022 року транспортних засобів за ОСОБА_5 , а саме:
- ТESLA MODEL S, 2014 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 ;
- NISSAN LEAL, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 ;
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 ;
- NISSAN LEAF 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_6 ;
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_7 ;
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_8 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_9 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_10 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_11 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_12 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_13 ;
- NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_14 ;
- NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_15 ;
- NISSAN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_16 ;
- NISSАN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_17 ;
- ОСОБА_6 , 1984 року випуску.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступає запорукою виконання можливого рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Стосовно вимог заявника заборонити органам державної реєстрації (перереєстрації) прав на транспортні засоби вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів у разі зміни їх власника, господарський суд зазначає, що вказана вимога також підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-50/22 від 27.09.2022 року/ у справі № 916/2519/22 підлягає задоволенню, так як обґрунтована і доведена.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Стосовно зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 141 ГПК України для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136, 137 , ч. 8 ст. 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову /вх. № 4-50/22 від 27.09.2022 року/ у справі № 916/2519/22- задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
2.1. Накласти арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ):
- ТESLA MODEL S, 2014 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 ;
- NISSAN LEAL, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4 ;
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 :
- NISSAN LEAF 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_6 :
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_7 :
- NISSAN LEAF, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_8 :
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_9 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_10 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_11 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_12 ;
- NISSAN LEAF, 2016 року випуску, номер кузова: НОМЕР_13 ;
- NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_14 :
- NISSAN LEAF, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_15 :
- NISSAN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_16 ;
- NISSАN LEAF, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_17 ;
2.2. Заборонити органам державної реєстрації (перереєстрації) прав на транспортні засоби вчиняти дії з реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку вказаних вище транспортних засобів у разі зміни їх власника.
3. Копію ухвали негайно направити учасникам справи та Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Одеській області /65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5, e-mail: info_ods@hsc.gov.ua/
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у відповідності до положень ч. 3 ст. 138 ГПК України, заявник повинен пред'явити позов протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.
Стягувач: ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /
Боржник 1: ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_2 /
Ухвала дійсна до пред'явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала складена та підписана 29.09.2022 року.
Ухвала набрала законної сили 29.09.2022 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна