79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.09.2022 Справа № 907/347/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Закарпатської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 64 850, 99 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
07.06.2022 р. на розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Виноградівської міської ради Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт” про стягнення заборгованості в розмірі 64 850,99 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 р. у справі № 907/347/22, судом постановлено матеріали позовної заяви № 02-22/1324 від 01.06.2022 року (вх. № 02.3.1-05/362/22 від 07.06.2022 року) (справи № 907/347/22) Виноградівської міської ради Закарпатської області, м. Виноградів Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», м. Львів про стягнення суми 64 850 грн. 99 коп., в тому числі 52 005 грн. 60 коп. заборгованості за недоотриманий товар, 9 204 грн. 99 коп. пені та 3640 грн. 40 коп. штрафу з доданими до неї документами, надіслати Господарському суду Львівської області за підсудністю.
18.07.2022 р. матеріали справи № 907/347/22 поступили на адресу Господарського суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 р., справу № 907/347/22 розподілено судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 25.07.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.09.2022 р.
Позивачем до позовних матеріалів було долучено клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТзОВ “Інтер Кард” від 01.06.2022 р. та клопотання про витребування доказів від ТзОВ “Інтер Кард” за вих. № 02-22/1325 від 01.06.2022 р.
20.07.2022 р. позивачем подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 15559/22, в якому позивач просив суд залишити без розгляду подані клопотання про залучення третьої особи та клопотання про витребування доказів від ТзОВ “Інтер Кард”. Крім того, у поданому клопотанні позивач просить суд розгляд справи № 907/347/22 здійснювати за відсутності представника міської ради.
Аналогічне клопотання про залишення без розгляду та розгляд справи за відсутності представників, позивачем направлено на адресу суду, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 15797/22 від 26.07.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 р. клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТзОВ “Інтер Кард” від 01.06.2022 р. та клопотання позивача про витребування доказів від ТзОВ “Інтер Кард” за вих. № 02-22/1325 від 01.06.2022 р. залишено без розгляду. Розгляд справи по суті відкладено на 27.09.2022 р.
27.09.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
У поданих на адресу суду клопотаннях за вх. № 15559/22 від 20.07.2022 р. та за вх. № 15797/22 від 26.07.2022 р., позивач просить суд розгляд справи № 907/347/22 здійснювати за відсутності представника міської ради.
27.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 25.07.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 27.09.2022 р. не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу на його електронну адресу.
Крім того, судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що судове засідання з розгляду справи № 907/347/22 по суті призначено на 27.09.2022 р. на 11:00 год. (докази містяться в матеріалах справи).
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 907/347/22.
В судовому засіданні 27.09.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Виноградівською міською радою Закарпатської області на офіційному веб-порталі закупівель рrozorro.gov.ua було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі бензину А-95 (номер закупівлі в електронній системі закупівель UA -2021-09-07-007536-с). За результатами розгляду поданих пропозицій тендерної документації, переможцем в процедурі закупівлі було визнано ТзОВ “Прайм Лайт” та, відповідно, укладено Договір № 215 від 4 жовтня 2021 року про закупівлю товару за бюджетні кошти між Виноградівською міською радою Закарпатської області та ТзОВ “Прайм Лайт”.
Позивач зазначає, що 19 жовтня 2021 року між постачальником та замовником було складено та підписано видаткову накладну за №454 на поставку товару, а саме: Бензину А-95 в кількості 2430 літрів на загальну суму 67 942, 80 грн. та акт прийому-передачі талонів (карток) на пальне, відповідно до якого, у власність Виноградівської міської ради Закарпатської області було передано талони (картки) на пальне ТОВ "ІНТЕР КАРД" (бензин А-95) у кількості 193 шт. строком дії до 11 жовтня 2022 р., з яких: 143 талони на 10 літрів (кожний) та 50 талонів на 20 літрів (кожний), на загальну суму 67 942, 80 грн.
Позивач також зазначає про те, що на підставі отриманого від постачальника рахунку, замовник здійснив платіж на суму 67 942, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1393 від 26 жовтня 2021 року, яке долучено позивачем до матеріалів справи. За період з 4 жовтня 2021 рок (дата набрання чинності Договором відповідно до п.п.10.1.-10.2.) по 6 грудня 2021 року Замовником на визначеній Договором АЗС (пункті поставки) було отримано 570 літрів бензину А-95 на загальну суму 15 937,20 грн.
Починаючи з 6 грудня 2021 року Замовник не мав змоги отримувати товар на визначеній договором АЗС. Працівниками АЗС WОG за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с. Вілок, вул. Виноградівська, 30 було повідомлено про неможливість передати (видати) товар за відповідними картками на пальне у зв'язку з неможливістю зчитування карток.
Отже, станом на день подання позову невикористаними залишились 145 талонів на пальне на загальну кількість бензину А-95 1860 літрів, що становить52 005,60 грн.
Враховуючи заходи досудового врегулювання спору, вжиті позивачем, які не дали позитивного результату, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить суд стягнути з відповідача 52 005,60 грн. основної заборгованості, 9 204,99 грн. пені та 3 640,40 грн. штрафу. Також позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
27.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 25.07.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.
Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу на його електронну адресу, яка зазначена позивачем у справі та відповідає також інформації з Prozorro в мережі інтернет.
Крім того, судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що судове засідання з розгляду справи № 907/347/22 по суті призначено на 27.09.2022 р. на 11:00 год. (докази містяться в матеріалах справи).
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
04 жовтня 2021 р. між Виноградівською міською радою Закарпатської області (за договором замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт” (за договором учасник, відповідач у справі) укладено договір № 215 про закупівлю товару за бюджетні кошти (надалі Договір).
Згідно п 1.1 Договору, учасник зобов'язувався у 2021 році (строк поставки згідно п.5.5. Договору) поставити Замовникові товари зазначені в специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник - прийняти і оплатити товар. Відповідно до п 1.2 даного Договору, найменування Товару згідно класифікатору робіт та послуг за кодом Державної класифікації: ДК 021-2015 код 09130000-9 - Нафта і дистиляти, в кількості 2430 літрів бензину А-95 (п 1.3 Договору).
Пунктом 5.2. цього Договору, визначений порядок поставки товару, відповідно до якого, відпуск Товару повинен здійснюватися, зокрема, після оформлення відомості на відвантаження товару чи на підставі попередньо отриманих Замовником від Учасника талонів шляхом заправки транспортних засобів Замовника відповідно до його потреби в щоденному режимі протягом строку виконання Договору.
Відповідно до п.6.3.4. Договору, Учасник зобов'язаний здійснювати відпуск Товару Замовнику на АЗС (пунктах поставки), перелік яких є невід'ємною частиною Договору та визначений у Додатку №2 до Договору, на умовах вивозу Товару з АЗС (пункту поставки) транспортом Замовника. Пунктом (місцем) поставки Товару, а отже місцем виконання Договору, згідно Переліку АЗС (пункт поставки) (Додаток №2 до Договору) є АЗС WОG за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с. Вілок, вулиця Виноградівська, 30.
Позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну за №454 на поставку Товару, а саме: Бензину А-95 в кількості 2430 літрів на загальну суму 67 942, 80 грн. та акт прийому-передачі талонів (карток) на пальне від 19.10.2021 р., відповідно до якого, у власність Виноградівської міської ради Закарпатської області було передано талони (картки) на пальне ТОВ "ІНТЕР КАРД" (бензин А-95) у кількості 193 шт. строком дії до 11 жовтня 2022 р., з яких: 143 талони на 10 літрів (кожний) та 50 талонів на 20 літрів (кожний), на загальну суму 67 942, 80 грн.
Відповідно до п.3.1. Договору, ціна Договору становить 67 942, 80 грн. Ціна 1 літра Бензину А-95 складає 27,96 грн. (п.3.2. Договору).
Пунктом 4.1. вказаного Договору визначений порядок розрахунків за Договором, відповідно до якого розрахунок за поставлений Товар, здійснюється у безготівковій формі, протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання рахунку, виписаного після поставки товару Замовнику.
На підставі отриманого від відповідача рахунку, позивач здійснив платіж на суму 67 942, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1393 від 26 жовтня 2021 року, яке долучено до матеріалів справи.
Згідно п.5.1. та п.5.2. Договору, учасник зобов'язаний забезпечити можливість щоденного протягом доби відвантаження Товару Замовнику в обсягах, що складають, не менше 3% передбаченої п.1.3. Договору (2430 літрів) річної потреби. Відпуск товару повинен здійснюватися після оформлення відомості на відвантаження товару чи на підставі попередньо отриманих замовником від учасника талонів, шляхом заправки транспортних засобів Замовника відповідно до його потреби в щоденному режимі протягом строку виконання Договору.
Позивач зазначає про те, що за період з 4 жовтня 2021 рок (дата набрання чинності Договором відповідно до п.10.1.-10.2.) по 6 грудня 2021 року Замовником на визначеній Договором АЗС (пункті поставки), було отримано 570 літрів бензину А-95 на загальну суму 15 937,20 грн.
Починаючи з 6 грудня 2021 року, позивач не мав змоги отримувати товар на визначеній договором АЗС. Працівниками АЗС WОG за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с. Вілок, вул. Виноградівська, 30 було повідомлено про неможливість передати (видати) товар за відповідними картками на пальне, у зв'язку з неможливістю зчитування карток.
Позивач зазначає, що станом на 1 червня 2022 року невикористаними залишились 145 талонів на пальне, з них: 104 талони на 10 літрів (кожний) та 41 талон на 20 літрів (кожний) на загальну кількість бензину А-95 1860 літрів, що становить 52 005, 60 грн.
Отже, станом на день подання позову неоплаченими є талони на суму 52 005,60 грн., що і слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 9 204,99 грн. пені, 3 640,40 грн. штрафу та судові витрати зі сплати судового збору просить суд покласти на відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору № 215 від 04.10.2021 р.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У пункті 5.2. Договору № 215 від 04.10.2021 р. визначений порядок поставки товару, відповідно до якого, відпуск Товару повинен здійснюватися, зокрема, після оформлення відомості на відвантаження товару чи на підставі попередньо отриманих Замовником від Учасника талонів, шляхом заправки транспортних засобів Замовника відповідно до його потреби в щоденному режимі протягом строку виконання Договору.
Відповідно до п.6.3.4. цього Договору, Учасник зобов'язаний здійснювати відпуск Товару Замовнику на АЗС (пунктах поставки), перелік яких є невід'ємною частиною Договору та визначений у Додатку №2 до Договору, на умовах вивозу Товару з АЗС (пункту поставки) транспортом Замовника. Пунктом (місцем) поставки Товару, а отже місцем виконання Договору, згідно Переліку АЗС (пункт поставки) (Додаток №2 до Договору) є АЗС WОG за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, с. Вілок, вулиця Виноградівська, 30.
Позивачем, на підтвердження отримання від відповідача талонів (карток, скретч-картки) для заправки автомобілів в АЗС, долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 454 від 19.10.2021 р. на суму 67 942,80 грн. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі талонів на пальне від 19.10.2021 року, який підписаний представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 1393 від 26.10.2021 р. на суму 67 942,80 грн. про сплату позивачем відповідачу коштів на суму 67 942,80 грн. згідно накладної № 454 від 19.10.2021 р.
Як встановлено судом, позивачем було отримано товар за Договором на загальну суму 15 937,20 грн., залишок не отовареного товару (бензину) становить 52 005,60 грн. Починаючи з 06 грудня 2021 року по дату подання позову, позивач не мав можливості отоварювати надані скретч-картки/талони на АЗС компанії WOG у зв'язку з неможливістю зчитування карток.
Позивачем долучено до матеріалів справи перелік кількості та вартості невикористаних (не отоварених) талонів на пальне на загальну суму 52 005,60 грн.
Відтак, загальна вартість непоставленого товару згідно Договору № 215 від 04.10.2021 р., становить 52 005,60 грн.
Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної, не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка являє собою емітований Покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне Виноградівській міській раді Закарпатської області, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 454 від 19.10.2021 р.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТзОВ “Прайм Лайт” від обов'язку передати Виноградівській міській раді Закарпатської області, придбаний ним згідно Договору товар, так як позивачем придбавався безпосередньо товар: бензин А-95 у кількості 2430 л. по вказаному вище договору, а не паливні картки, які підтверджують право власності на нього.
Таким чином, оскільки з моменту передання ТзОВ “Прайм Лайт” карток на пальне Виноградівській міській раді Закарпатської області, позивач набув право власності на пальне в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 454 від 19.10.2021 р. на загальну суму 67 942,80 грн., незважаючи на фактичні обставини, за якими згідно таких паливних карток (талонів) позивач частково не мав можливості отримати товар не із своєї вини, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів, які перераховані ним відповідачу за договором і на які не отримано товар (бензин А-95).
За умовами укладеного договору № 215 від 04.10.2021 р., відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.
Водночас, таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 52 005,60 грн., яка є предметом даного спору.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 215 від 04.10.2021 р., суду не подав.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, на суму 52 005,60 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами даного Договору, адже, здійснюючи повну оплату товару - бензину А-95 при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, у спосіб пред'явлення паливних карток, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.
Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у Договорі № 215 від 04.10.2021 р.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 52 005,60 грн.
Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 52 005,60 грн., доказів протилежного суду не надано.
У суду відсутні докази про те, що договір про закупівлю товару № 215 від 04.10.2021 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 9 204,99 грн. пені за період з 07.12.2021 -01.06.2022 р. та 3 640,40 грн. штрафу згідно розрахунку, який долучений до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1 договору № 215 від 04.10.2021 р. у разі порушення термінів поставки товару, постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день затримки; а за затримку поставки понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Перевіривши розрахунок розміру пені та штрафу, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки за Договором, вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 52 005,60 грн. основної заборгованості, 9 204,99 грн. пені та 3 640,40 грн. штрафу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 513від 31.05.2022 р. на суму 2 481,00 грн.
Судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і ним не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт” (79044, м. Львів, вул. Єфремова, 84/1Б; код ЄДРПОУ № 42151468) на користь позивача: Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, площа Миру, буд. 5; код ЄДРПОУ №04053677) 52 005,60 грн. основної заборгованості, 9 204,99 грн. пені, 3 640,40 грн. штрафу та 2 481,00 грн. понесених втрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 29.09.2022 р.
Суддя Долінська О.З.