вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3434/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8-В)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС” (07360, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, вул. Соборна, буд. 2Б),
за участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” (04136, м. Київ, вул. Стеценка, б. 1 А),
про стягнення 200325,08 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії № 420036017 від 01.01.2019 р., у тому числі - 182305,65 грн. основного боргу, 10243,22 грн. пені, 2112,44 грн. 3% річних, 5663,77 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Ковальчук С.О.
Представники сторін:
від позивача: Андрієвська О.В. (довіреність № 135 від 19.04.2022 р.);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (далі - ТОВ “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК”, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС” (далі - ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС”, відповідач) про стягнення 200325,08 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії № 420036017 від 01.01.2019 р., у тому числі - 182305,65 грн. основного боргу, 10243,22 грн. пені, 2112,44 грн. 3% річних, 5663,77 грн. інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 01.01.2019 р. на підставі заяви-приєднання від 20.12.2018 р. було укладено договір № 420036017 постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його установок, а відповідач - оплачувати її вартість. Згідно зазначеного договору відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС” було оплачено частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 182305,65 грн. основного боргу, 10243,22 грн. пені, 2112,44 грн. 3% річних, 5663,77 грн. інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
10.01.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 22.12.2021 р. (вх. № 395/22 від 10.01.2022 р.), за змістом якого відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи, зокрема, що відповідно до умов договору постачання електричної енергії споживачу (у редакції від 01.10.2020 р.) сторонами було узгоджено, що оплата спожитої електричної енергії здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку. Водночас, жодних доказів направлення відповідачу рахунків-фактур № 6373276671 від 31.03.2021 р., № 6274495826 від 28.02.2021 р. на оплату поставленої електричної енергії та доказів їх отримання відповідачем позивач не надав. Поряд з цим, відповідач зазначав, що позивач не надавав відповідачу і жодних актів приймання-передачі та рахунків-фактур № 6373276671 від 31.03.2021 р., № 6274495826 від 28.02.2021 р. з накладанням ЕЦП, а долучені до позовної заяви акти прийняття-передавання електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021 р., за лютий 2021 року від 28.02.2021 р., за березень 2021 року від 31.03.2021 р. складені позивачем в односторонньому порядку та не підписані сторонами. У зв'язку з наведеним відсутня можливість встановити наявність у відповідача невиконаного грошового зобов'язання та момент виникнення такого. Відтак, у відповідача, на його переконання, відсутній обов'язок оплатити зазначені позивачем рахунки-фактури № 6373276671 від 31.03.2021 р., № 6274495826 від 28.02.2021 р. на загальну суму 212305,65 грн. у зв'язку з недотриманням позивачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу та комерційної пропозиції до нього в частині передання таких рахунків.
Поряд з цим, відповідач звертав увагу, що недоведеність передання позивачем відповідачу зазначених рахунків свідчить про відсутність будь-якого прострочення та неможливість нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати через невизначення початкового строку виникнення заборгованості. Крім цього, відповідач зазначав, що 09.02.2021 р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник” було укладено договір № 146-21 на постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого, починаючи із 01.03.2021 р., постачання електроенергії відповідачу здійснюється вищезазначеним підприємством. Отже, починаючи з цієї дати, постачання електроенергії здійснювалось іншим постачальником, відтак у позивача відсутні підстави для нарахування та отримання вартості електроенергії в березні 2021 року.
Також відповідач у своєму відзиві зазначав, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат на професійну правничу допомогу, які понесе відповідач у справі, становить 10000,00 грн.
18.01.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 17.01.2022 р. (вх. № 1118/22 від 18.01.2022 р.), за змістом якої позивач зазначав, що 14.06.2019 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії, відповідно до положень якої постачальник формує відповідні рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, акт звіряння розрахунків (за необхідності), розміщує сформовані документи в “Кабінеті юридичного споживача” з накладанням ЕЦП, а споживач зобов'язується, отримавши рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, у термін, що не перевищує 1 робочий день з дати отримання, повернути їх постачальнику шляхом розміщення в “Кабінеті юридичного споживача” з накладанням ЕЦП. Тому позивач додав до позовної заяви паперові копії електронних доказів, а саме: підписані ТОВ “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК” та надіслані відповідачу рахунки-фактури, акти прийняття-передавання електричної енергії, повідомлення про можливе припинення електропостачання, а також корінці зазначених повідомлень. Отже, позивач належним чином дотримувався взятих на себе зобов'язань та згідно умов договору надсилав відповідачу рахунки через сервіс “Кабінет юридичного споживача” з накладанням ЕЦП. Окрім того, відповідач, заперечуючи проти постачання електричної енергії саме позивачем у березні 2021 року, не надає офіційної інформації від оператора системи розподілу на підтвердження своїх посилань, натомість вимоги позивача підтверджуються інформацією про обсяг спожитої електричної енергії № 04/530/16972 від 19.10.2021 р., наданою ПрАТ “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”.
Також позивач зазначав, що відповідачем у відзиві зазначено орієнтовний розрахунок витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі - на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., однак вказаний розмір, на переконання позивача, не є обгрунтованим та пропорційним.
Водночас, позивач просив суд залучити до участі у справі Приватне акціонерне товариство “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” (код 23243188, юридична адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки у процесі реформування ринку електричної енергії позивач отримував саме від ПрАТ “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”, як вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання, наступну інформацію: про відповідача як діючого споживача; про здійснення фактичного споживання електричної енергії відповідачем; про наявність у відповідача договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, як необхідної умови для укладення договору про постачання електричної енергії. Таким чином, рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”, як оператора системи розподілу, в частині обліку у первинних та всіх інших внутрішніх документах та електронних системах, а саме - даних про належність точки комерційного обліку відповідачу; даних про відповідача, як належну сторону діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Також позивач зазначав, що в основу доказування розміру заборгованості відповідача перед позивачем було покладено інформацію, яка отримана від оператора системи розподілу - ПрАТ “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”.
Крім того, у зв'язку з необхідністю залучення третьої особи, позивач просив суд постановити ухвалу про перехід до загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 р. було постановлено перейти від розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188), призначено підготовче засідання на 28.02.2022 р.
28.01.2022 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив б/н від 26.01.2022 р. (вх. № 1934/22 від 28.01.2022 р.), за змістом яких відповідач щодо твердження позивача про те, що ним надавались рахунки через сервіс «Кабінет юридичного споживача» з накладанням ЕЦП, зазначав, що додані паперові копії електронних доказів, а саме: підписані ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» та надіслані відповідачу рахунки-фактури, акти прийняття-передавання електричної енергії, повідомлення про можливе припинення електропостачання, а також корінці зазначених повідомлень, на думку відповідача, не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
На переконання відповідача, роздруківки рахунків-фактур, актів прийняття-передавання електричної енергії, повідомлення про можливе припинення електропостачання, а також корінців зазначених повідомлень не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Надані позивачем роздруківки документів (рахунки-фактури, акти прийняття-передавання електричної енергії, повідомлення про можливе припинення електропостачання, а також корінці зазначених повідомлень) не можуть, на думку відповідача, бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Відповідач, у свою чергу, факт отримання таких рахунків заперечує.
Щодо твердження позивача про те, що для здійснення розрахунків за електричну енергію відсутня необхідність у наданні рахунків, то відповідач відзначав, що пунктом 5.7 договору про постачання електричної енергії споживачу (у редакції від 01.10.2020 р.) передбачено, що порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Оплата рахунку позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений у рахунку. Комерційною пропозицією (додаток № 2 до договору) встановлено, що остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається позивачем відповідачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати розрахункового періоду. Надані позивачем рахунки підлягають оплаті відповідачем протягом 5 робочих днів з дати отримання. Отже, на переконання відповідача, саме отримання рахунку зумовлює настання строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, а недотримання позивачем умов договору позбавляє можливості встановити точний строк настання обов'язку з оплати, який визначено саме від отримання відповідачем відповідних рахунків.
Щодо твердження позивача про те, що матеріали справи містять платіжні доручення про часткову оплату, в призначенні яких є посилання на спірні рахунки-фактури, то матеріали справи не містять жодних платіжних доручень про оплату відповідачем рахунків-фактур № 6373276671 від 31.03.2021 р., № 6274495826 від 28.02.2021 р. на загальну суму 212305,65 грн., які не були отримані останнім. Разом з тим, відповідач повністю оплачував отримані від позивача рахунки за поставлену електричну енергію, в тому числі - № 6176243407 від 31.01.2021 р. на суму 64574,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9651 від 12.08.2021 р. на суму 5000,00 грн., № 9637 від 10.03.2021 р. на суму 25000,00 грн., № 9601 від 04.03.2021 р. на суму 23740,60 грн., № 9594 від 03.03.2021 р. на суму 20000,00 грн., № 9595 від 03.03.2021 р. на суму 20000,00 грн. Таким чином, позивач безпідставно заявляє вимогу про стягнення заборгованості за рахунком-фактурою № 6176243407 від 31.01.2021 р., який був повністю оплачений відповідачем з переплатою у розмірі 29166,00 грн.
Щодо твердження позивача про наявність підстав для оплати поставленої електричної енергії за березень 2021 року, то відповідач з даним твердженням не погоджується, оскільки відповідач 01.03.2021 р. змінив електропостачальника, який здійснював постачання електричної енергії відповідачу, в тому числі і в березні 2021 року. Разом з тим, рахунок-фактура № 6373276671 від 31.03.2021 р. датований останнім днем березня, в якому, на переконання споживача, здійснено розрахунок вартості поставленої електричної енергії за цілий місяць березень 2021 року.
Щодо наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, то заявлений позивачем період нарахування пені з 12.01.2021 р. до 31.08.2021 р. знаходиться поза межами шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, а більшого строку нарахування сторони у договорі не передбачили. Крім того, з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, за які саме грошові зобов'язання здійснюється нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та чим керувався позивач при здійсненні даних розрахунків.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд відхилити заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив, а у задоволенні позову відмовити повністю.
У зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 р., враховуючи положення Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24.02.2022 р., розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, наказу Господарського суду Київської області “Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану”, яким, зокрема, було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, судове засідання у даній справі 28.02.2022 р. не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2022 р., враховуючи припинення роботи суду в дистанційному режимі, було призначено підготовче засідання у справі на 12.05.2022 р.
Підготовче засідання відкладалось.
У судовому засіданні 30.06.2022 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі та заявила про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору; представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2022 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 04.08.2022 р.
У судовому засіданні 04.08.2022 р. була присутньою представник позивача; представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення про час та місце судового засідання Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС” та Приватного акціонерного товариства “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2022 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.09.2022 р.
У судовому засіданні 05.09.2022 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі; представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 05.09.2022 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», який набрав чинності з 11.06.2020 р. (надалі - Закон).
Крім того, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила роздрібного ринку, ПРРЕЕ).
Так, відповідно до п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (електропостачальник) має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р. № 429, є електропостачальником і в силу п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» виконує функції постачальника універсальної послуги.
20.12.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" (споживач) подало до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції «Стандарт-1».
01.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 420036017 шляхом приєднання ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на підставі поданої заяви-приєднання, а також фактичного споживання електричної енергії.
Цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Договір про постачання електричної енергії розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18&id=19.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У відповідності з п. 2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу.
За умовами п. 3.3 договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.1 договору).
Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.4 договору ціна на електричну енергію визначається постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі, у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок постачальника надійшла вся сума коштів (п.п. 5.5, 5.6 договору).
Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку. При цьому споживач не обмежений у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових платежів та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. Не отримання споживачем рахунку від постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
У комерційній пропозиції «Стандарт-1» (додаток № 2 до договору про постачання електричної енергії), у розділі “Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати” зазначено, що надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Крім того, у комерційній пропозиції зазначено, що остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
За умовами п. 5.8 договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або оператору системи. Спосіб оплати за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.10 договору).
За умовами п. 6.2 договору споживач зобов'язався забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
14.06.2019 р., у зв'язку з переходом споживача на користування персональною сторінкою «Кабінет юридичного споживача» для обміну даними, інформацією, отримання рахунків від постачальника, з метою проведення розрахунків за електричну енергію, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 420036017 від 01.01.2019 р., відповідно до п. 1.1 якої постачальник формує відповідні рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, акт звіряння розрахунків (за необхідності), розміщує сформовані документи в «Кабінеті юридичного споживача» з накладанням ЕЦП, а споживач, згідно з п. 1.2 додаткової угоди, зобов'язується, отримавши рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, у термін, що не перевищує 1 робочий день з дати отримання, повернути їх постачальнику шляхом розміщення в «Кабінеті юридичного споживача» з накладанням ЕЦП.
Пунктом 2 додаткової угоди було передбачено, що кожна із сторін розуміє та усвідомлює, що відсутність у споживача можливості отримати або відкрити рахунок на оплату електричної енергії за допомогою «Кабінету юридичного споживача» не звільняє споживача від обов'язку оплатити за використану (куповану) електричну енергію та інші платежі, передбачені умовами договору.
Поряд з цим, пунктом 2.3.11 ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України “Про ринок електричної енергії”, Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14 ПРРЕЕ).
Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов'язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 311.
Пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі - щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
За твердженням позивача, у відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ третьою особою - ПрАТ “ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ”, як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, щомісячно надається позивачу інформація про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем протягом дії договорів.
Як зазначається у позові, на виконання умов договору, позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання з поставки (продажу) відповідачу електричної енергії, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено рахунки-фактури за спожиту електричну енергію та відповідні акти прийняття-передавання електричної енергії. Проте, відповідачем у визначений договором строк та в повному обсязі не було здійснено оплату за спожиту (активну) електричну енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за період з 01.01.2021 р. по 31.03.2021 р. утворилась заборгованість, у зв'язку з чим останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії”.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії” договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що у січні - березні 2021 року ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» було надано послуги з постачання електричної енергії ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" на загальну суму 276880,25 грн., на підтвердження чого надано акт № А-6176243407 прийняття-передавання електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021 р. на суму 64574,60 грн., акт № А-6274495826 прийняття-передавання електричної енергії за лютий 2021 року від 28.02.2021 р. на суму 196737,51 грн., акт № А-6373276671 прийняття-передавання електричної енергії за березень 2021 року від 31.03.2021 р. на суму 15568,14 грн.
Також на виконання умов договору ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» було виставлено ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" рахунки на оплату № 6176243407 за січень 2021 року від 31.01.2021 р. на суму 63740,60 грн., № 6274495826 за лютий 2021 року від 28.02.2021 р. на суму 260478,11 грн., № 6373276671 за березень 2021 року від 31.03.2021 р. на суму 182305,65 грн.
ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" було оплачено рахунок за січень 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 9595 від 03.03.2021 р. на суму 20000,00 грн., № 9594 від 03.03.2021 р. на суму 20000,00 грн., № 9601 від 04.03.2021 р. на суму 23740,60 грн., а також частково оплачено отриману електричну енергію за лютий 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 9637 від 10.03.2021 р. на суму 25000,00 грн., № 9651 від 12.03.2021 р. на суму 5000,00 грн., в яких у призначенні платежу зазначено про оплату за лютий 2021 року.
Отже, як вказує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати за постачання електроенергії не виконав належним чином, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість у сумі 182305,65 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що долучені до позовної заяви акти прийняття-передавання електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021 р., за лютий 2021 року від 28.02.2021 р., за березень 2021 року від 31.03.2021 р. складені позивачем в односторонньому порядку та не підписані сторонами, а також що позивач не надав суду доказів направлення відповідачу рахунків-фактур № 6373276671 від 31.03.2021 р., № 6274495826 від 28.02.2021 р., актів прийняття-передавання електричної енергії за січень 2021 року від 30.01.2021 р., за лютий 2021 року від 28.02.2021 р., за березень 2021 року від 31.03.2021 р. та доказів їх отримання відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок оплатити зазначені вище позивачем рахунки-фактури.
Також відповідач відзначав, що 01.03.2021 р. змінив електропостачальника, який здійснював постачання електричної енергії відповідачу. Разом з тим, рахунок-фактура № 6373276671 від 31.03.2021 р. датований останнім днем березня, в якому здійснено розрахунок вартості поставленої електричної енергії за цілий місяць березня 2021 року, в той час як датою припинення договору вважається дата фактичної зміни електропостачальника або набуття споживачем статусу учасника ринку двосторонніх договорів, або остаточного припинення користування електричною енергією на об'єкті за відповідними точками комерційного обліку.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач уклав договір з новим електропостачальником 09.02.2021 р. При цьому, в рахунку за березень 2021 року позивачем було виставлено обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за період постачання позивачем відповідачу електричної енергії на підставі даних, наданих позивачеві третьою особою як Оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку (лист № 04/530/16972 від 19.10.2021 р. щодо обсягу розподіленої електричної енергії, зокрема, ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" за період з 01.2021 р. по 03.2021 р.).
Окрім того, як зазначалось вище, відповідно до умов п. 1.1 додаткової угоди № 1 від 14.06.2019 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є невід'ємною частиною договору, постачальник за отриманими від оператора системи розподілу даними проводить розрахунок плати за електричну енергію, формує відповідні рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, акт звіряння розрахунків (за необхідності), розміщує сформовані документи в "Кабінет юридичного споживача" з накладанням ЕЦП у термін, що не перевищує 3-х робочих днів з дати отримання від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання електричної енергії.
Відповідно до п. 3.5 додаткової угоди, на обґрунтовану вимогу однієї із сторін, в підтвердження документів, сформованих за допомогою "Кабінет юридичного споживача", сторони зобов'язані надавати примірники документів у паперовому вигляді.
Доказів звернення відповідача до позивача стосовно отримання за спірний період рахунків-фактур та актів приймання-передачі електричної енергії у паперовому вигляді до матеріалів справи не надано.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України від 22.05.2003 р. № 851-ІV "Про електронні документи та електронний документообіг".
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відхиляючи посилання відповідача на неналежність поданих позивачем доказів, а саме - роздруківок документів, створених у «Кабінеті юридичного споживача», через їх не засвідчення електронним цифровим підписом, суд відзначає таке.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно згадуваною вище статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
Поряд з цим, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18 та ін.
З огляду на викладене, за висновком суду, долучені позивачем до матеріалів справи роздруковані рахунки на оплату № 6176243407 за січень 2021 року від 31.01.2021 р. на суму 63740,60 грн., № 6274495826 за лютий 2021 року від 28.02.2021 р. на суму 260478,11 грн., № 6373276671 за березень 2021 року від 31.03.2021 р. на суму 182305,65 грн., а також акти № А-6176243407 прийняття-передавання електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021 р. на суму 64574,60 грн., № А-6274495826 прийняття-передавання електричної енергії за лютий 2021 року від 28.02.2021 р. на суму 196737,51 грн., № А-6373276671 прийняття-передавання електричної енергії за березень 2021 року від 31.03.2021 р. на суму 15568,14 грн., які були створені в порядку, передбаченому укладеною сторонами додатковою угодою № 1 від 14.06.2019 р. до договору, відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки були розміщені електропостачальником в «Кабінеті юридичного споживача» з накладенням ЕЦП, тобто вони містять електронні підписи, які є обов'язковим реквізитом електронного документа, та надають можливість ідентифікувати особу, яка їх створила.
При цьому, суд, відхиляючи посилання відповідача на неотримання ним рахунків, відзначає, що згідно із зазначеним вище п. 5.7 укладеного між сторонами договору неотримання споживачем рахунку від постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС" звернулося до ТОВ “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” із заявкою № 26 від 12.06.2019 р., за змістом якої споживач просив постачальника внести зміни до договору № 420036017, у зв'язку з отриманням сертифікату та переходом на користування персональною сторінкою «Особистий кабінет юридичного споживача».
Пунктом 1.1 додаткової угоди від 14.06.2019 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 420036017 від 01.01.2019 р. встановлено, що постачальник за отриманими від Оператора системи розподілу даними проводить розрахунок плати за електричну енергію, формує відповідні рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, акт звіряння розрахунків (за необхідності), розміщує сформовані документи в «Кабінеті юридичного споживача» з накладанням ЕЦП у термін, що не перевищує 3-х робочих днів з дати отримання від Оператора системи розподілу даних про обсяги споживання електричної енергії.
Споживач зобов'язується, отримавши рахунок/рахунки та акт приймання-передачі електричної енергії, у термін, що не перевищує 1 робочий день з дати отримання, повернути їх постачальнику шляхом розміщення в «Кабінеті юридичного споживача» з накладанням ЕЦП (п. 1.2 додаткової угоди).
Як зазначалося вище, пунктом 2 додаткової угоди було передбачено, що кожна із сторін розуміє та усвідомлює, що відсутність у споживача можливості отримати або відкрити рахунок на оплату електричної енергії за допомогою «Кабінету юридичного споживача» не звільняє споживача від обов'язку оплатити використану (куповану) електричну енергію та сплатити інші платежі, передбачені умовами договору.
У свою чергу, згідно з умовами комерційної пропозиції "Стандарт-1" (додаток № 2 в редакції від 01.11.2020 р. до договору № 420036017 від 01.01.2019 р.) рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
З долучених до матеріалів справи рахунків-фактур вбачається, що вони були сформовані постачальником відповідно 02.02.2021 р., 03.03.2021 р., 01.04.2021 р. у «Кабінеті юридичного споживача» з накладанням ЕЦП, і дати кінцевої оплати рахунків було визначено як 05.02.2021 р., 05.03.2021 р., 07.04.2021 р.
Також, за умовами положень п. 6.2 договору, споживач зобов'язаний протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Підсумовуючи наведене, суд відзначає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати у повному обсязі поставленої позивачем електричної енергії на підставі актів прийняття-передавання електричної енергії № А-6274495826 за лютий 2021 року від 28.02.2021 р. на суму 196737,51 грн., № А-6373276671 за березень 2021 року від 31.03.2021 р. на суму 15568,14 грн. судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 182305,65 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих за період прострочення оплати.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, зазначав, що заявлений позивачем період нарахування пені з 12.01.2021 р. до 31.08.2021 р. знаходиться поза межами шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, а більшого строку нарахування сторони у договорі не передбачили. Крім того, з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, за які саме грошові зобов'язання здійснюється нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та чим саме керувався позивач при здійсненні даних розрахунків. Також відповідач зазначав, що ненаправлення позивачем та неотримання відповідачем рахунків на оплату унеможливлюють визначення моменту прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Суд відзначає, що загалом рахунок-фактура не є первинним документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із положеннями ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
Таким чином, оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти, то ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриману електроенергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 29.09.2021 р. у справі № 910/3129/20, від 03.02.2021 р у справі № 910/6939/19.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що строк виконання його зобов'язання щодо оплати не настав, так як позивач не надав йому рахунки-фактури, є необґрунтованими.
Крім того, суд зауважує, що відсутність підписання відповідачем актів прийняття-передавання електричної енергії, які були у встановленому порядку сформовані позивачем у «Кабінеті юридичного споживача», не спростовує обізнаності споживача про наявність та розмір зобов'язання, що виникає безпосередньо внаслідок формування вказаних актів та рахунків у «Кабінеті юридичного споживача».
Як зазначалось вище, згідно з пунктом 5.8 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені; пеня нараховується за кожен день прострочення оплати; споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору.
Відповідно до положень Комерційної пропозиції "Стандарт-1", яка є додатком № 2 до договору, розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України. Споживач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 10243,22 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати та щодо кожного простроченого в оплаті рахунку окремо (починаючи з виставленого рахунку за грудень 2020 року, оплату якого було прострочено) за період з 12.01.2021 р. до 21.01.2021 р. в сумі 212,87 грн., з 06.02.2021 р. до 28.02.2021 р. в сумі 461,12 грн., з 06.03.2021 р. до 31.03.2021 р. в сумі 1211,48 грн., з 01.04.2021 р. до 30.04.2021 р. в сумі 627,19 грн., з 16.04.2021 р. до 30.04.2021 р. в сумі 723,68 грн., з 08.04.2021 р. до 15.04.2021 р. в сумі 44,36 грн., з 16.04.2021 р. до 30.04.2021 р. в сумі 95,97 грн., з 01.05.2021 р. до 31.05.2021 р. в сумі 1693,94 грн., з 01.06.2021 р. до 30.06.2021 р. в сумі 1639,30 грн., з 01.07.2021 р. до 31.07.2021 р. в сумі 1726,73 грн., з 01.08.2021 р. до 31.08.2021 р. в сумі 1806,88 грн.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд відзначає, що даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Як встановлено судом, позивачем при розрахунку пені не було порушено приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки її нарахування здійснювалось щодо кожного простроченого рахунку окремо (грудень 2020 року, січень, лютий, березень 2021 року), в той час як відповідач вказує на загальний період нарахування пені з 12.01.2021 р. до 31.08.2021 р. Відтак, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 2112,44 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати та щодо кожного простроченого рахунку на оплату окремо за період з 12.01.2021 р. до 31.08.2021 р.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 5663,77 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати та щодо кожного простроченого рахунку на оплату окремо за період з 06.02.2021 р. до 31.07.2021 р.
За результатами перевірки судом розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, було встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявлених позивачем розмірах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ ПЛЕМІННИЙ КРОЛІВНИЦЬКИЙ КОМПЛЕКС” (07360, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лебедівка, вул. Соборна, буд. 2Б, код 32402865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (08132, Київська обл., Бучанський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, код 42094646) 182305 (сто вісімдесят дві тисячі триста п'ять) грн. 65 коп. основного боргу, 10243 (десять тисяч двісті сорок три) грн. 22 коп. пені, 2112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 44 коп. 3% річних, 5663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 3004 (три тисячі чотири) грн. 88 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29.09.2022 р.
Суддя В.М. Бабкіна