Справа № 459/836/22
Провадження № 2/459/161/2022
(заочне)
12 вересня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельникович М. В.
з участю секретаря судового засідання Горощук А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення аліментів, стягнення аліментів та оплати додаткових витрат на дитину, -
04.05.2022 позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить припинити стягнення з неї на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2021; стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки на двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до повноліття дітей; стягнути з відповідача на її користь 50% додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 62 760,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.04.2004 між нею та відповідачем було укладено шлюб. У шлюбі у них з відповідачем народилося двоє синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у них не склалося і 22.01.2018 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області шлюб було розірвано. 30.08.2021 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області з позивачки стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2005 року народження, в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21.09.2020 та до досягнення дитиною повноліття. Також позивачка зазначила, що 22.11.2021 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області змінено спосіб стягуваних аліментів та вирішено з відповідача стягувати аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2008 року народження, в розмірі ј частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення нею повноліття. Окрім цього позивачка стверджує, що на сьогодні їхні спільні сини проживають з нею в АДРЕСА_1 , а відповідач проживає окремо і добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, не несе інші витрати на розвиток здібностей їхніх неповнолітніх синів, які перебувають на повному її утриманні, тому вона хоче документально закріпити та реалізувати своє право на отримання аліментів. Позивачка зазначає, що в неї скрутне матеріальне становище, по можливості їздить на заробітки у Польщу, не має постійного місця праці, тому коштів не достатньо для повноцінного утримання та забезпечення синів, так як витрати постійно зростають. На підтвердження наявності додаткових витрат на дітей позивачка зазначає, що 04.09.2020 нею було укладено договір №141012167 з ТзОВ «Волинська філія комп'ютерної академії ШАГ» про навчання їхнього сина ОСОБА_3 за спеціальністю «Basic- IT» на термін навчання з 07.12.2020 до 06.06.2023 року. Вартість навчання становить 77 520 гривень. Також нею було укладено договір №292 від 26.04.2022 з Львівським кооперативним фаховим коледжем економіки і права про надання платних освітніх послуг за денною формою навчання у термін з 26.04.2022 до 01.07.2024 року. Вартість освітніх послуг за весь строк становить 48000 гривень. Частину позивачка вже сплатила. Вказує, що відповідач хоча й має можливість, оскільки перебуває на заробітках у країнах Євросоюзу, але не надає допомоги на утримання дітей. Загальна вартість додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини до комп'ютерної техніки та програмного забезпечення становить 125520 гривень. У зв'язку із вищевикладеним просить позов задовольнити.
Ухвалою від 02.06.2022 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судовий розгляд на 4 липня 2022 року з викликом сторін.
Ухвалою від 04.07.2022 судове засідання було відкладено на 01.08.2022 у зв'язку із неявкою сторін.
28.07.2022 на адресу суду надійшла заява від позивачки ОСОБА_1 , у якій вона просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Ухвалою від 01.08.2022 судове засідання повторно було відкладено на 12.09.2022 через неявку відповідача, щодо якого в матеріалах справи були відсутні будь-які відомості про вручення йому повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
12.09.2022 сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивачка 08.09.2022 повторно подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи; як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень(судових повісток), які містяться в матеріалах справи, такі повернулися на адресу суду з відміткою про закінчення терміну зберігання листа у відділенні. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони знаходилися у шлюбі, який був зареєстрований 23.04.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції, актовий запис №205, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 9).
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10).
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 сторони також є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).
Із копії паспорта позивачки вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5).
Як зазначає позивачка у позовній заяві їхні сини проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено актами про фактичне проживання №5039/07 від 06.10.2021 та актом №1747/07 від 02.05.2022 (а. с. 32, 33).
Судом також встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2018 було розірвано шлюб між сторонами та стягнуто з відповідача в користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 930 гривень щомісячно, починаючи з 21.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття; на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 930 гривень щомісячно, починаючи з 19.09.2017 і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 15-16).
Також з матеріалів справи вбачається, що 30.08.2021 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області було вирішено припинити стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2018 року, а також вирішено стягувати з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 гривень, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21.09.2020 та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 17-20).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2021 року було змінено спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2018 року та вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ј частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 21-22).
Окрім цього, судом встановлено, що позивачка доводить належними і допустимими доказами те, що на її користь підлягають стягненню додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 у сумі 62760 гривень.
Так, позивачка додає копію договору №141012167 від 04.09.2020 про його навчання у ТзОВ «Волинська філія комп'ютерної академії «ШАГ»; копію додатку №1 від 04.09.2020 до цього договору про вартість послуг навчання, а саме вартість навчання за семестр становить 14904 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотири) гривні; довідку видану завідувачем навчальної частини ОСОБА_5 про те, що студент ОСОБА_3 дійсно навчається за спеціальністю «Basic- IT» з зазначенням персонального коду студента та терміну навчання з 07.12.2020 по 06.06.2023 (а. с. 23-26).
Із договору №141012167 від 04.09.2020 та додатку до нього судом установлено, що термін надання послуг - 5 навчальних семестрів, вартість одного семестру становить 14 904 грн, тобто 74520,00 гривень сумарно; окрім цього до сплати підлягає також вартість дипломного проектування в розмірі 3000,00 гривень. Таким чином, загальна вартість навчання у даному навчальному закладів становить 77 520,00 грн.
В матеріалах справи містяться копії фіскальних чеків про оплату послуг навчання ВФ «Комп'ютерної академії «ШАГ» з яких вбачається, що позивачкою особисто було здійснено оплату на користь ВФ КА «ШАГ» на суму 14 904 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотири) гривень від 30.04.2021; на суму 9904 (дев'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн. від 19.10.2020 року; на суму 5000 (п'ять тисяч) грн. від 04.09.2020 року; на суму 14 904 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотири) грн. від 04.11.2021; на суму 14 904 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотири) від 20.04.2022 (а. с. 27).
На підтвердження того, що ОСОБА_3 навчається у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки та права позивачка надала копію договору №292/40 від 26.04.2022 року (а. с. 28) та договір №292 від 26.04.2022, укладений між Коледжем та ОСОБА_1 про надання платної освітньої послуги (а. с. 29). У договорі №292 від 26.04.2022 вказано, що строк надання освітньої послуги 3 роки з 01.09.2021 до 01.07.2024, а загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 48000 (сорок вісім тисяч) гривень.
Також позивачка надала копію довідки №159 від 27.04.2022, виданої Львівським кооперативним фаховим коледжем економіки та права про те, що її син ОСОБА_3 справді навчається на другому курсі денного відділення Львівського кооперативного фахового коледжу економіки і права, термін навчання з 26.04.2022 до 01.07.2024 (а. с. 30).
Позивачкою додано до матеріалів справи фіскальний чек від 27.04.2022 про здійснення платежу особисто позивачкою у сумі 6450 (шість тисяч чотириста п'ятдесят) гривень за навчання студента ОСОБА_3 , отримувач - Львівський кооперативний фаховий коледж економіки і права (а. с. 31).
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Таким чином, відповідно до норм СК України, право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено судом, неповнолітній син ОСОБА_3 , на якого стягуються аліменти з позивачки на користь відповідача у сумі 1200 гривень, проживає з своєю матір'ю - позивачкою у даній справі, на підтвердження чого надані акти про фактичне проживання №5039/07 від 06.10.2021 та актом №1747/07 від 02.05.2022 за адресою реєстрації позивачки.
Оскільки позивачкою не вказано з якого саме часу її син ОСОБА_2 проживає з нею, суд відштовхується від акту про фактичне проживання №5039/07 від 06.10.2021, та вважає, що такі обставини мають місце з 06.10.2021.
Тобто позивачка вважає, що змінились обставини, що впливають на стягнення з неї аліментів на користь відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено підстави припинення стягнення з неї аліментів на утримання сина на користь відповідача у зв'язку зі зміною обставин, а саме того, що неповнолітній син з жовтня 2021 року проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні. Натомість відповідачем протилежного суду не доведено.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивачки шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , які стягуються на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2021, оскільки підстави для такого стягнення змінилися та перестали існувати.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивачки щодо припинення стягнення з неї на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2021, аліментів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зміну розміру аліментів та стягнення таких з відповідача на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 заробітку (доходу) відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно дост.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що сини проживають з матір'ю (позивачкою). Вонаповідомила, що в неї скрутне матеріальне становище, по можливості їздить на заробітки у Польщу, не має постійного місця праці, тому коштів недостатньо для повноцінного утримання та забезпечення синів, оскільки витрати постійно зростають. Позивачка зазначила, що відповідач добровільно не бере участі в утриманні дітей, не допомагає матеріально. Також позивачка повідомила, що позивач має змогу сплачувати аліменти. Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 192 СК України розмір аліментів, визначених за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 р. №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивачки про зміну розміру аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2021 у справі №459/2490/21 та про задоволення її вимоги про стягнення з відповідача аліментів на її користь на двох неповнолітніх синів у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, оскільки обоє синів проживає з позивачкою та перебувають на її утриманні. Проте, таке стягнення слід розпочати не з дня пред'явлення позову, як просить позивачка, а з дня набрання рішенням законної сили, оскільки про це вказав ВС України у п. 23 постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 р. №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Стягнення слід проводити до досягнення дітьми повноліття.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на її користь у розмірі 50% додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 62760 (шість тисяч сімсот шістдесят) гривень суд виходить з наступного.
Позивачка зазначає, що додаткові витрати зумовлені виникненням особливих обставин, а саме у їхнього сина відбувся розвиток здібностей до комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, у зв'язку з чим позивачка несе додаткові витрати на його навчання.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:
а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,
б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),
г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов'язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) зазначено, що додаткові витрати зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Верховний Суд в постанові від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц зазначив, що процесуальний обов'язком суду є належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.
Оцінивши докази, надані позивачкою, зокрема підтвердження про місце навчання дитини та підтвердження розміру вартості навчання, враховуючи те, що позивачка подала всі докази, зокрема фіскальні чеки, якими підтверджено, що вона особисто від свого імені здійснювала оплату послуг за навчання дитини, а також те, що додаткові виттрати на дитину можуть фінансуватися наперед, суд вважає, що вимога про стягнення додаткових витрат на навчання дитини підлягає до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 62 760 (шість тисяч сімсот шістдесят) гривень, що становить 50% від загальної суми додаткових витрат, які позивач несе у зв'язку із навчанням сина (77520,00 + 48000,00 = 125520,00; 125520,00/2=62760,00).
При ухваленні рішення суд також зобов'язаний вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 8-14, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 185 СК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.08.2021 року у цивільній справі №161/15124/20.
Змінити розмір стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2021 у справі №459/2490/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дітей.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) 50% додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 62760,00 (шістдесят дві тисячі сімсот шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) 992 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 23.09.2022.
Суддя: М.В. Мельникович